"Німецька колонія": екскурсія туди, де грав Щепкін

Саме у "Німецькій колонії" розташовувався перший у Полтаві театр (рік заснування - 1810), де грав геніальний актор Михайло Щепкін. Дізнатися про історію поселення німецьких колоністів, їх життя й культуру, прогулятися вулицями, які найкраще зберегли своє старовинне обличчя, можна під час унікальної екскурсії, організованої туристичним клубом InGreen.

Німецька колонія — місцевість у Київському р-ні Полтави. Колишнє передмістя. Згідно з царським указом від 20 червня (2 липня) 1808 року для прискорення розвитку в Росії сукноробства із Богемії, Моравії, Ельзаса, Саксонії та інших західно-європейських земель сюди були запрошені ремісники. У 1809 році в Полтаві поселились 54 родини (249 осіб). Для їх розташування на околиці міста збудували близько 50 хат. Так виникла німецька слобода, або колонія. Вона була розташована в районі вулиць Фабрикантської (наразі - Балакіна) та Колонійської (тепер - Сковороди) і прилеглих провулків. У 1810—1867 роках Німецька колонія мала самоврядування. Очолював його приказ, який складався з шульца (старости), двох бейзитцерів (засідателів) та писаря.

У 1859 тут вже було 64 двори, 1098 жителів, у т. ч. 354 — німецької національності, з яких 180 займались виробленням сукна. Діяла православна церква. На початку 20-го століття територія Німецької колонії увійшла до складу Полтави.

Уклад життя колонії наближався до цехового. Діти колоністів після домашнього навчання ставали підмайстрами. Звання майстра надавалося приказом із участю 12 майстрів. Приказ зобов'язаний був піклуватися про вдів і сиріт.

У 1810 році на території Німецької колонії (тепер Театральний провулок) на кошти міста було споруджено приміщення першого стаціонарного театру у Полтаві, головною зіркою якого був легендарний актор Михайло Щепкін.

Михайло Щепкін народився 6 (17) листопада 1788 року у селі Червоному Обоянського повіту Курської губернії в сім'ї кріпаків. Початкову освіту здобув у повітовому училищі в Суджі. Навчання продовжував у Курському губернському училищі.

У 1805 року почав сценічну діяльність у напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових. 3 1816-го - переїхав до Харкова в трупу Штейна та Калиновського. За короткий час здобув визнання. У 1818–21 роках — актор Полтавського театру під керівництвом Івана Котляревського, який допоміг викупити Щепкіна з кріпацтва у графині Ганни Волькенштейн. У 1819 році були поставлені на полтавській сцені "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" Котляревського, в яких Щепкін створив вражаючі своєю правдивістю художні образи виборного Макогоненка і селянина Михайла Чупруна.

Актор зумів виявити глибокі знання життя і побуту українського народу, на яких будував образи своїх героїв. Пізніше "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник" із великим успіхом ішли на сцені Малого театру в Москві та Александринського театру в Петербурзі, де грав Михайло Семенович. Щепкін переніс на російську сцену справжню українську народність, з усім її гумором та комізмом.

У 1822 році, після розпаду театру Котляревського, актор переїхав до Московського Малого театру, де працював сорок років і завершив розпочату ще в Україні реформу театрального мистецтва. Працюючи в Росії, Щепкін не поривав своїх творчих зв’язків із Україною і українським театром. Твори  Котляревського і Квітки-Основ’яненка Щепкін увів до діючого репертуару російського театру і не розлучався з ролями у них до кінця своєї творчості.

Щепкін користувався кожною нагодою, щоб побувати в Україні. Гастролював у Харкові (1829, 1842, 1845, 1850), Одесі (1837, 1845, 1846, 1850), Києві (1843), Миколаєві, Херсоні, Сімферополі (1846), Полтаві (1850). У 1857 році Щепкін спеціально приїхав до Нижнього Новгорода, щоб зустріти Тараса Шевченка, який повертався з заслання. Підтримував дружні стосунки з Пушкіним.

Щепкін не обмежувався лише участю у виставах. Часто виступав перед акторами з бесідами про акторську і режисерську майстерність. Виробив свою систему праці над образом, яка проповідувала нові на той час засоби театральної виразності, які б виходили з життєвої правди і були зумовлені нею. Водночас Щепкін радив, щоб актор ніколи не копіював життя, а прагнув до художнього узагальнення дійсності, всебічного розкриття на сцені внутрішнього її змісту. У провінційних театрах Щепкіну доводилося виконувати найрізноманітніші ролі, в тому числі і жіночі, в постановках різних жанрів. Саме в цей час і формувався акторський метод Щепкіна: "мистецтво настільки високо, наскільки близько до природи".

Він заклав основи "театру переживання", перевтілення в сценічний образ. Щепкінський метод розкриття внутрішньої суті сценічного образу підхопили і розвинули його учні й послідовники (Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Саксаганський).

Під час одного з читань Гоголя на відкритому повітрі він застудився і сильно захворів. Помер Щепкін 11 серпня 1863 в Ялті. Тіло його було привезено до Москви і поховано на П’ятницькому цвинтарі.

У Полтаві іменем Щепкіна названо провулок у районі вулиці Лугової, хоча на мій погляд, геній сцени заслуговує на більше.