"Жіночих" вулиць у Полтаві може поменшати

Завдяки радянській владі найбільше поталанило революціонеркам, причому німецьким – Кларі Цеткін і Розі Люксембург. Причому цікаво, що в СРСР вони так "у парі" і йшли: якщо в якомусь місті з'являлася вулиця Рози Люксембург, то неодмінно мала бути й "сестра" – вулиця Клари Цеткін. Не стала винятком і Полтава.

Ну, й, звичайно ж, є у нашому місті й вулиця Крупської (Надія Костянтинівна Крупська – дружина "вождя світового пролетаріату" Володимира Ульянова-Леніна). Але якщо остання принаймні бувала у нашому місті у справах газети "Іскра", то Люксембург і Цеткін навряд чи знали про існування такого міста як Полтава. Звісно, всі ці три вулиці потрапляють під дію закону про декомунізацію.

До речі, й до революції 1917-го вулиця Рози Люксембург теж мала "жіночу" назву – Катерининська (названа на честь цариці Катерини ІІ). Щоправда, кілька років тому частину вулиці Рози Люксембург перейменували. Але знову ж таки свою "жіночість" вона не втратила, адже тепер це вулиця Раїси Кириченко – нашої знаменитої співачки. Позаторік тут, поблизу головного офісу ОДТРК "Лтава" їй відкрили і пам'ятник. Цікаво, що є у Полтаві й вулиця Чураївни. Так називали й саму Раїсу Кириченко, хоч тут йдеться про Марусю Чурай – напівлегендарну українську народну співачку та поетесу часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: "Ой не ходи, Грицю", "Котилися вози з гори", "Засвіт встали козаченьки" та інші. Кілька років тому на площі за обласним академічним музично-драматичним театром імені Гоголя було відкрито і пам'ятник Марусі Чурай, якому завдяки характерній позі самої героїні жартівники одразу ж дали назву… "Дівчина з мобілкою".

Ім'я Героя Радянського Союзу Лялі Убийвовк – керівника підпільної організації "Нескорена полтавчанка" – теж увічнено і назвою вулиці, і пам'ятником, хоча й знаходяться вони в різних місцях. Є у Полтаві і вулиця, названа на честь іще однієї комсомолки-підпільниці – Лізи Чайкіної, хоча до нашого міста вона жодного стосунку не має, адже народилася, жила і загинула в Калінінській (Тверській) області Росії.

А от знаменита українська актриса Марія Заньковецька не раз бувала у Полтаві і на Полтавщині. Була однією з засновниць (разом із Миколою Садовським) у нашому місті українського драматичного театру - згодом театру Садовського. До речі, й на професійній сцені 1882 року вона дебютувала саме в ролі Наталки ("Наталка Полтавка" Івана Котляревського). Однак знаменитій актрисі у Полтаві "дістався" лише провулок.

Віддала Полтава данину шани і нашій відомій землячці – всесвітньо відомій художниці Марії Башкирцевій, на честь якої названо вулицю в мікрорайоні Браїлки.

Зверніть увагу, що окрім вулиці Крупської усі інші містять у назві й ім'я жінки: Клара, Роза, Раїса, Ляля, Ліза, Марія… Але є ще один виняток – вулиця Осипенко. На жаль, навіть не всі жителі цієї маленької вулички знають історію назви, а дехто називає її "вулицею Осипенка". Насправді ж вулиця названа на честь радянської льотчиці Поліни Осипенко, яка була однією з перших жінок, удостоєних звання Героя Радянського Союзу.

Зате вулицю Марка Вовчка – навпаки! – вважають "чоловічою". Хоча насправді йдеться про українську письменницю Марія Олександрівну Вілінську, яку знають за літературним псевдонімом Марко Вовчок.

На жаль, мало хто нині знає і про угорського письменника та громадського діяча Мате Залку, ім'ям якого теж названо вулицю в нашому місті, оскільки він тривалий час жив і працював на Полтавщині. Тому дехто з полтавців говорить "Мати Залки", так, ніби вулиця названа на честь "якоїсь матері" невідомого "Залки".

Для багатьох загадкою є й вулиці Дніпрової Чайки. Насправді ж до орнітології жодного стосунку ця назва не має. "Дніпрова Чайка" – це знову ж таки літературний псевдонім української письменниці і поетеси Людмили Василевської-Березіної.

Ну, а якщо говорити про Міжнародний жіночий день, то не можна не згадати і про провулок 8 Березня, який примикає до вул.Карла Лібкнехта.

На жаль, варто сказати і про те, що у Полтаві гідно не пошановано ще багатьох наших славних землячок. Наприклад, Клару Лучко – відому радянську актрису, яку називали "жінкою століття". Характерно, що у російському Краснодарі встановлено на її честь пам'ятник і названо бульвар – лише на тій підставі, що Лучко прекрасно зіграла роль козачки у знаменитому фільмі "Кубанські козаки". А от у Полтаві, де вона провела дитячі роки, навчалася спромоглися лише організувати лише невеличкий музей у рідній школі, але й це лише завдяки старанням місцевих ентузіастів…