ЗАСНОВАНО 21 ГРУДНЯ 2015 РОКУ
Курс валют
Курс USD по данным Национального Банка Украины Курс EUR по данным Национального Банка Украины

372


365 днів. Наша історія. 20 листопада. Третій Універсал Центральної Ради: як Малоросія стала Українською Народною Республікою

20 листопада 1917 року (за новим стилем) Українська Центральна Рада видала свій Третій Універсал, яким нарешті проголосила створення Української народної республіки. Поки що - у складі федеративної Росії.

Фото Вікіпедії, UkrMap, "Історичної правди", machinachasy.blogspot.com. Колаж Євгена Брижа

Як росіяни "проґавили" українців-"сепаратистів"

Ще з середини XIX-початку ХХ століття на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій посилилася боротьба українців за свої національні та соціальні права, які в різному ступені пригнічувалися в цих імперіях.

Листівка, випущена в Бродах (Автро-Угорська імперія) у 1902 році. Фото "Історичної правди"

У Росії 1905 року трапилася перша революція, яка похитнула, але не скасувала монархію. Україна відповіла на це заснуванням своїх власних партій, в надрах деяких визрівала ідея про незалежність. Але до часу це була підпільна боротьба, за багатьма діячами слідкувала поліція, багатьох було вислано, заарештовано, відправлено в тюрми.

Українські землі в складі Російської та Австро-Угорської імперії на початку 20 століття. Фото machinachasy.blogspot.com

У 1914 році Росія вступила у першу світову війну, територією України проходили фронти і на ній точилися бойові дії. Це призвело до хаосу, розрухи, зникнення легальних органів влади, появи маси вільної зброї і розлючених чоловіків, готових до рішучих дій.

Коли в Петрограді грянула Лютнева революція і влада монарха була скасована, бо цар Микола ІІ її зрікся, виникло двовладдя. З одного боку діяв Тимчасовий уряд, котрий продовжував війну і продовжував курс на збереження імперії, з іншого - оті пограбовані усіма сторонами селяни і розлючені озброєні солдати масово засновували Ради робітничих і селянських депутатів, захоплювали установи і проголошували соціалістичні лозунги і заклики. Соціалізм тоді був у моді - як противага абсолютизму в імперії.

Українці єднаються

Уже в березні 1917 року в Києві всі ті легальні, напівлегальні і нелегальні проукраїнські організації, професійні спілки зібралися на свій "зліт" і сформували Українську Центральну Раду - свого роду представницький орган, який мав виробити проукраїнську політику, згодом призначити вибори до українського парламенту і сформувати підзвітний йому уряд.

Педагогічний музей імені цісаревича Олексія 1909-1911 роки, де працювала Українська Центральна Рада. Фото Вікіпедії

Проукраїнський курс підтвердили і більшість тогочасних політичних партій - від лівих типу Української соціал-демократичної робочої партії, до правих консерваторів. Але в середовищі політиків одразу виникли суперечки про майбутній статус України. Микола Міхновський, наприклад, наполягав на повній незалежності, а Володимир Винниченко - на автономії у складі Росії. Зрештою, аби не дробити проукраїнський рух - і вирішили створити колегіальний орган, куди увійшли і ті, і ті. Головою заочно обрали Михайла Грушевського - видатного історика, який тоді перебував у Москві, а перед тим пережив вигнання, тюрму і заслання.

м

Михайло Грушевський. Фото Вікіпедії

Одразу по створенню Центральна Рада повідомила про своє утворення телеграмою Москву, Тимчасовий Уряд Львова і Керенського і заявила про намір призначити вибори в Україні, обрати таким чином парламент і сформувати уряд.

А на початку квітня в Києві пройшла неймовірна 100-тисячна маніфестація з вимогою проголошення автономії України - це нарешті століттями пригноблюваний український дух заговорив із середини народу на повний голос.

Маніфестація на Софійській площі в Києві. Фото "Історична правда"

Перший Універсал. Як Малоросія стала Україною

Зрештою, Центральна рада, дообравши деяких делегатів, у тому числі і від Рад, стала парламентом новоствореного поки що регіонального утворення. Її представники виїхали до Петрограду (це ж все ж таки ще була Російська імперія), аби там домагатися українізації війська, освіти, легалізації проукраїнської діяльності. Але - дістала відмову.

Пам'ятаючи про багатотисячні виступи, маючи поки що підтримку люду і не маючи її від московської влади, Центральна Рада 23 червня (за новим стилем - тут і далі дати подаємо дати за новим стилем) проголосила Перший універсал - заяву про автономію України в складі Російської імперії.

Цитуємо його зі скороченнями:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні українські збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори. Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім парламенті.
...Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили російському Тимчасовому правительству наші домагання. А найголовніші домагання ті були такі:
Щоб російське правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію.
Щоб центральне російське правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах.
Щоб місцева власть на Вкраїні була об’єднана одним представником від центрального російського правительства, себто вибраним нами комісаром на Вкраїні.
Щоб певна частина грошей, які збираються в центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його.
Всі ці домагання наші центральне російське правительство одкинуло.
...І тепер, народе український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове російське правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обов’язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.
І через те ми, Українська Центральна рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя

- говорилося в документі.

Зрештою, ці пафосні й красиві слова підкріплювалися ділом: місцеві органи влади повинні були перейти в порядкування Центральної Ради, на місцях, де були ворожі українцям чиновники, їх мали переобрати, ну і був запроваджений відповідний податок на всю цю проукраїнську роботу. Таким був Перший Універсал УЦР - він проголосив автономію України у складі Росії.

Другий Універсал. Як українці з росіянами "домовлялися" і що з того вийшло

Але в самому ж Універсалі і йшлося, що Росія не прийняла цієї відозви. Після виходу документу шоковані представники Тимчасового Уряду вже самі рушили до Києва, де зустрілися з Грушевським, Винниченком та Петлюрою. Два дні тривали переговори, і завершилися вони майже повним прийняттям умов українців (на той момент їх було зовсім небагато у зрівнянні, наприклад, із незалежністю Польщі та Фінляндії), окрім українізації війська.

Мапа УНР 1917 року. Зелений колір - Українська автономія, визнана Тимчасовим урядом. Строкатий колір - претензії Центральної Ради. Жовтий пуктир - межі проживання українців. Фото Вікіпедії

Пропонувалося Україні виробити статут автономії, який затвердять Всеросійські установчі збори (щось типу першого парламенту немонархічної Росії). Більшість Тимчасового уряду Росії на це пішла. Одночасно Україна мала проголосити свій Другий Універсал. Але українці ще достоту не розуміли, з ким зв'язалися... Бо Установчі збори відкрилися й закрилися аж 5 січня 1918 року, коли в Петрограді вже порядкували більшовики, адже уряд Керенського до останнього тягнув із виконанням обіцянок українцям.

І от з'являється Другий Універсал - як відповідь на ці домовленості. Тимчасовий уряд визнавав право України на автономію, а УЦР та Генеральний секретаріат (уряд, сформований УЦР і очолений Винниченком) — органами державної влади в Україні

Генеральний Секретаріат Української народної республіки. Фото Вікіпедія

Натомість, УЦР змушена була погодитися на те, що остаточно питання про форму автономії буде вирішено не самими українцями, а Всеросійськими Установчими зборами (а про те, як Керенській до тої думки ставився - ми вже писали вище) та визнати, що Україна не претендує на повну державну незалежність. Ось фрагмент цього документа:

Поповнена (представниками нацменшин - авт.) Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган - Генеральний Секретаріат, - що буде представлений на затвердження Временного Правительства (Росії - авт.), яко носитель найвищої краєвої влади Временного Правительства на Україні.
В сім органі будуть об'єднані всі права і засоби, щоб він, яко представник демократії всієї України, і разом з тим як найвищий краєвий орган управління, мав змогу виконувати складну роботу організації та упорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією.
В згоді з иншими національностями України і працюючи в справах державного управління, як орган Временного Правительства (Росії - авт.), Генеральний Секретаріат Центральної Ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією.
Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меньшостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання.
Вважаючи, що утвореннє краєвого органу Временного Правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреби місцевої людності в можливих до Учредительного Зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зав'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання,

- написано чорним по-білому.

Ось так: "рішуче проти замірів самовільної автономії". Багато дослідників вважають Другий універсал кроком назад в українській дипломатії, поразкою і здачею національних інтересів. Зокрема, критикував його Микола Міхновський - провідник ідеї незалежної України. Говорилося про те, що Україна від Росії не отримала нічого зверх того, що вже здобула сама, руками свого народу. А серед втрат: відання долі автономії в руки Тимчасового уряду Росії, котрий тягнув зі створенням парламенту, затвердження українського уряду російським, визнання українських органів лади підконтрольними російським.

Українські поети й історики, романтично налаштовані щодо революції в Росії, очікували на утворення вільної федерації звільнених народів колишньої імперії - і на цьому тлі забули про інтереси власного народу, котрий і виніс їх на вершечок такої слабкої поки що влади.

Порятунок потопаючих: трикутник Центральної Ради, Тимчасового уряду й більшовиків

А поки Центральна Рада намагалася по-своєму, романтично і невміло, порядкувати на українських землях, перебуваючи в досить складних умовах, бо по-перше, ще тривала війна, по-друге, УЦР мусила зважати на дії російського Тимчасового уряду згідно з домовленостями, а по-третє, придушувати діяльність більшовиків, - у Росії події розвивалися стрімко. Наростала анархія, в уряді більшість становили ліві партії, які не завжди доходили компромісів у питаннях майбутнього устрою. Дезертирство на фронтах досягло рекордних позначок, розлючені слабкою владою солдати поверталися зі зброєю додому і включалися в політичну боротьбу, плюс до ослабленої держави після падіння самодержавства стали повертатися ліво-радикали, вислані царатом або ті, що самі втекли за кордон від переслідувань влади раніше. Приміром, прибув Ленін. Пишуть, що повернення "революціонерів" - це була така спланована операція Німеччини, котра таким чином хотіла ослабити Росію і спричинити її поразку у війні...

Вплив лівої ідеології посилювався і в Радах - стихійно створюваних органах влади, про які ми писали раніше. Але якщо українські Ради все ж стояли на проукраїнських позиціях (пізніші вибори це підтвердили), то російські про Україну думали лиш про як частину Російської держави - якою б та не була.

Напруга в Петрограді і Москві зростала, в обох столицях траплялися сутички, одні не хотіли поступатися владою, інші прагнули її захопити - і 7 листопада 1917 року стався Жовтневий переворот у столиці імперії. Руками повсталих матросів і солдатів, прихильних більшовикам, Тимчасовий уряд, з яким так-сяк домовлялася Центральна Рада, був заарештований. Вони стали називатися більшовиками, коли опинилися в більшості при голосуванні за статутні документи лівої Російської соціал-демократичної робітничої партії.

Більшовики були і в Києві, протистоячі і Центральній Раді, і російському Тимчасовому уряду. Тодішня газета "Нова Рада" у статті "Хто з ними" від 10 листопада 1917 року писала:

Вони й зараз поводяться на Україні як господарі й завойовники-переможці: де хочуть трусять, кого хочуть арештовують, мають своє військо. Поводяться так, ніби іншої влади в Києві і інших містах немає, утворили свої органи влади, не сваряться з нашою владою і не миряться, не повстають проти української влади, але нахваляються... А що гірше всього, що можуть завтра заревти гармати по вулицях Києва і що тоді буде з серцем України — страшно подумати

- писала преса.

Третій Універсал: проголошення Української Народньої Республіки

У Києві на події в Петрограді відреагували тим, що проголосили Українську Народну (тоді писали "Народню") Республіку - уже за два дні після перевороту. За новим стилем це якраз 20 листопада. Уперше ця ідея була висловлена ще під час першого зібрання Української Центральної Ради, але втілилася ось так запізно.

Універсал проголошував те, що вся влада в Україні належить УЦР і Генеральному Секретаріатові, пропонувалася назва нового державного утворення, проголошувалася федерація з Росією (вони все ще мріяли про це!), окреслювалися кордони України, проголошувався восьмигодинний робочий день, амністія і скасування смертної кари, призначалися вибори до Всеукраїнських установчих зборів. Подаємо текст історичного документу з нашими скороченнями:

Народе український і всі народи України!
Тяжка й трудна година впала на землю Російської Республіки. На півночі в столицях іде межиусобна й крівава боротьба. Центрального Правительства нема й по державі шириться безвластя, безлад і руїна.
Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої Україна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.
...Однині Україна стає Українською Народньою Республікою.
Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.
До установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству - Генеральному Секретаріятові України.
До території Народньої Української Республіки належать землі, заселені у більшости Українцями: Київщина, Поділя, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерен і областей, де більшість населення українське, має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів.
Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:
Однині на території Української Народньої Республіки існуюче право власности на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, кабінетські та церковні землі - касується.
Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному Секретареві по земельних справах негайно виробити Закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів

- писалося в документі.

У Києві зачитують Третій Унверсал. У самому центрі фото - Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Михайло Грушевський. Фото Вікіпедія

Передостанній пункт викликає зацікавленість тим, що конфісковує великі поміщичі землеволодіння, але не вказує, як їх ділити. В подальшому цей момент забере значну частину популярності в соціалістичної УЦР: поміщики їй не вибачать конфіскацію, але й селяни своїх наділів не отримають, бо УЦР не встигне чи не зможе розробити відповідний механізм. "Відібрати" змогли, "поділити" - не встигли.

Запізніле створення кволої держави і крах УНР

Третій універсал був виданий уже тоді, коли більшовики і в Україні, і в Росії набули хоч і невеликої, але відчутної популярності. Четвертий рік війни теж робив свою справу. Популістичні лозунги приваблювали селян і бідняків, невпевнена політика Центральної Ради, особливо, у земельному питанні, відвертала від неї прихильників, а захищати її було майже нікому, бо про власне військо вона дбала мало.

12 (25 за новим стилем) листопада 1917 року по всій Росії, включаючи Україну, таки пройшли вибори до Всеросійських установчих зборів. На загальних виборах перемогли есери і більшовики. В українських губерніях до 70 відсотків голосів отримали українські есери та національні партії.

На словах більшовики вустами Леніна визнавали нову УНР, але на ділі бачили Україну частиною більшовицької Росії. Вони висунули ультиматум УЦР проти роззброєння лояльних їм військ, спробували підняти бунт, але були придушені. Тоді, наприкінці 1917 року, війська Антонова-Овсієнка вступили на територію України, захопили Харків, провели там свій з'їзд Рад, створили свою "Донецько-Криворізьку республіку" на Південному-Сході (чи не викликає це паралелей із сучасністю?) і спробували захопити владу в Україні.

І якщо заколот на заводі "Арсенал" у січні 1918 року Петлюрі ще вдалося приборкати, то коли "червоні" рушили на Київ - то захищати державу вже було майже нікому. Довелося брати зброю до рук учорашнім гімназистам і студентам - так відбувся бій під Крутами, завдяки якому був виграний час і Четвертим Універсалом проголошена повна незалежність України, щоб вона мала власну делегацію на мирній конференції за підсумками війни й могла укласти мир з Німеччиною й Австро-Угорщиною.

Межі УНР за Брест-Литовським договором, лютий 1918. Зелений - територія УНР, строкатий - спірні території, жовтий курсив - межі проживання українців, зелений пунктир - межі просування німців. Фото Вікіпедія

Та зрештою, ця держава пала - майже без війська, з вірою в справедливу революцію і "братню" Росію, не вирішивши земельні питання і не утворивши міцного самоврядування, Центральна Рада не змогла виконувати продовольчі поставки до Німеччини і поступилася місцем Гетьманату, який на багнетах німецьких військ зробив монархом України Скоропадського. Той, утім, теж протримався лише сім місяців, передавши владу Директорії, де першість захопив Петлюра. Після того, як він зазнавав поразок у внутрішній та зовнішній політиці, в Україні наступив хаос, яким - як і в Росії трохи раніше - скористалися більшовики, зброєю захопивши всю територію України і перетворивши її на УРСР.

Але 20 листопада - дата, коли ще раз і ще раз (і далеко не востаннє в історії) Україна проголосила себе Державою. Того 1917 року - Українською Народньою Республікою.

календар, історія, універсал, УНР

За темою:

  • 365 днів. Наша історія. 7 грудня. Перший гол в єврокубках найкращого українського футболіста. 15 фактів про життя Шевченка
  • 365 днів. Наша історія. 6 грудня. Як на теперішньому Майдані Незалежності була похована Київська Русь. 776 років тому монголи знищили Київ
  • 365 днів. Наша історія. Як Україна втратила третій у світі ядерний арсенал під невиконані обіцянки захисту
  • Топ-5 за тиждень :