ЗАСНОВАНО 21 ГРУДНЯ 2015 РОКУ
Курс валют
Курс USD по данным Национального Банка Украины Курс EUR по данным Национального Банка Украины

150


365 днів. Наша історія. 29 листопада. Як Кабмін вирішив остаточно зупинити ЧАЕС і як аварія в Чорнобилі прискорила розпад СРСР

29 листопада 2000 року Кабінет міністрів України прийняв рішення про остаточне зупинення Чорнобильської АЕС. Цим рішенням закінчилася епоха СРСР як країни, що так і не змогла стати державою для людей.

Фото people-of-chernobyl.ru, strana.ua, energosmi.ru, chornobyl.in.ua, go2chernobyl.livejournal.com. Колаж Євгена Брижа

Чорнобиль не міг не трапитися. І ця найстрашніша у світі ядерна аварія наблизила розпад СРСР, який самим своїм існуваннями, самими правилами тієї системи створив і спровокував катастрофу.

Десь у завалах реакторного цеху (він якраз за спиною автора цього матеріалу на фото) похована перша жертва Чорнобиля - старший оператор Валерій Ходемчук. Коли експеримент на 4-му енергоблоці (про нього нижче) провалився і почалися сильні гідроудари і тряска насосів, його завалило уламками. Нині, після тих температур і опромінень, його тіло в буквальному значенні розклалося на атоми.

Автор поруч із четвертим енергоблоком ЧАЕС. Фото Максима Ганжі

Він, а також пожежні, ліквідатори, працівники станції, військові показали небувалий героїзм, а "наддержава" продемонструвала повну нездатність захищати своїх людей.

Проблеми будівництва ЧАЕС

Ще під час спорудження реактора були допущені промахи - через неузгодженість дій різних органів влади й інститутів. Тому аварії там траплялися й раніше, але приховувалися від людей. Введення в експлуатацію станції кілька разів відкладалося, а під час розробки проекту були допущені фатальні помилки.

Будівництво ЧАЕС. Фото people-of-chernobyl.ru

Потреба створювати гігантські енергокомплекси недалеко від кордонів СРСР

Окрім того, об'єднана енергосистема СРСР та країн колишньої Варшавської угоди диктувала потребу будувати такі великі реактори, щоб забезпечувати електроенергією не тільки себе, а й сателітів, а тому на ЧАЕС залишилася недобудованою ще й третя черга, окрім перших двох. Пишуть (хоча ця інформація неперевірена і перевірити її технічно важко), що ЧАЕС мала "експортувати" електроенергію аж до НДР. Ціна ж за таку "безкорисливу дружбу" була заплачена 30 років тому - в ніч із п'ятниці на суботу наприкінці квітня 1986 року.

ЧАЕС після аварії. Фото strana.ua

Неузгоджені між установами експерименти

...На 25 квітня 1986 року запланували зупинити реактор на плановий ремонт. Під час цього, як правило, проводять експерименти, щось перевіряють. Цього разу вирішили з'ясувати, як працюватиме реактор на малій потужності.

Та за проханням "Київенерго" експеримент трохи відклали - п'ятниця, вечір, весна в Києві... Тому реактор так і працював на малій потужності, а втримати її такою довго і зберегти умови для експерименту - складна задача для тієї конструкції. Ланцюгова реакція відрізняється від, приміром, спалювання палива, тим, що коли її не стримувати, енергії буде більше, а не менше, вона не згасне сама собою. Задача працівників реактора - стримувати цю ланцюгову реакцію, а не "підкидати дрова".

Влаштування реактора РБМК-1000, встановленого в четвертому енергоблоці ЧАЕС. Фото Вікіпедії

У певний момент потужність почала падати надто швидко. Реактор працює так: у його активну зону згори і знизу вводять стрижні із ядерним паливом (на ЧАЕС це був діоксид урану), яке опромінюють потоком нейтронів, у результаті цього виділяється тепло. Вода омиває канали, де знаходяться ці стрижні, забирає тепло, кипить і перетворюється на пару, яка під тиском у кілька атмосфер обертає турбіни.

Неврахований "кінцевий ефект"

Щоб регулювати тепловиділення, в активну зону вводять ще й стрижні з карбідом бора - він вловлює нейтрони, зменшує опромінення діоксиду урану і зменшує потужність реакції. Чим більше введено стрижнів і чим їх більше - тим менша потужність. Коли на ЧАЕС вона стала різко падати, її намагалися підняти, вийнявши стрижні повністю, та зростання відбувалося надто швидко, майже бурхливо. Тоді стрижні пішли назад в активну зону, занурилися туди на 4.5 метра, але, як виявилося, це і спровокувало руйнацію.

Фото energosmi.ru

Через неврахований "кінцевий ефект" у перші три секунди стрижні не зменшували реактивність, а збільшували її. Потужність за ці секунди не просто не падала, а й катастрофічно зростала! Бо в стрижнях ще була й вода, яка за високої температури перетворилася на пару і краще стала проводити нейтрони. Тому потужність різко пішла вгору, паливо розігрілося і почало руйнуватися і руйнувати канали, вода в каналах перегрілася, перетворилася на пару, яка стала рвати труби і спричинила вибух. Це сталося за кілька секунд - і цей ефект при спорудженні реактора не врахували...

Непродумані заходи безпеки

У перші хвилини після аварії мало хто зрозумів, що трапилося. Намагалися - як і при будь-якій такій аварії - забезпечити охолодження активної зони, пускаючи туди воду. Але трубопроводи були розірвані, тому вода до активної зони просто не доходила, розливалася приміщеннями, розносячи радіоактивний бруд. Люди, які намагалися вручну запускати аварійні системи, зливати пожежонебезпечне масло з генераторів, витискати азотом вибухонебезпечний водень, потрапляли під струмені цієї води, і потім одяг із них знімали разом зі шкірою - настільки вона була радіоактивною.

Фото strana.ua

Прилади на станції вийшли з ладу, а маленькі дозиметри мали обмежену шкалу, тому справжнього рівня радіоактивності не знав ніхто. На станцію викликали пожежних, яким навіть не пояснили, що ж там трапилося, сказавши лише, що пожежа на покрівлі. Перші пожежні впритул підходили до стін зруйнованого реаторного цеху, один із них взяв у руки ще теплий графіт, безпосередньо викинутий вибухом із реактора, інший ударив його ногою... Вони - як і оператори на станції, які гасили пожежу і намагалися заглушити реактор - померли від променевої хвороби в Москві і Києві вже на початку травня.

...У лікарні Прип'яті, куди звозили перших постраждалих, які отримали такі дози опромінення, що їм ставало погано вже до ранку 26 квітня, є підвал. Туди скидали одяг постраждалих. Там і досі неймовірно високий фон. А в холі лежить невеликий шматок тканини - підшоломник - який фонить так, що зашкалює дозиметр. Це через 30 років, а тоді людина носила це на голові...

Спроба замовчати наслідки аварії

А 26 квітня вранці Прип'ять, Чорнобиль, Київ і Гомель прокинулися, майже нічого не знаючи про аварію, руйнування реактора і викид радіоактивних речовин назовні. Якщо з Прип'яті люди почали масово виїжджати ще вранці, то в Білорусі ніхто не знав, що трапилося. А спершу хмара радіоактивного пилу пішла на Гомельську область. Уже потім, коли закордонні ЗМІ масово почали бити на сполох, фіксуючі збільшення радіаційного фону в своїх країнах, забруднення грунтів і води (першими були, здається, Швеція і Фінляндія), в СРСР "зачухалися".

Радіоактивні опади в Європі. Фото chornobyl.in.ua

На 27 квітня оголосили евакуацію. Говорили людям, що виїжджають на три дні, тому багато речей і домашніх тварин із собою брати заборонили. Уже тоді було ясно, що при тих рівнях забрудення місто залишиться мертвим на століття. Евакуацію оголосили запізно: діти вже встигли полазити по дахах і помилуватися малиновою зорею над станцією, дорослі вже встигли подихати свіжим повітрям з радіоактивними ізотопами...

Більше того, через непродуману евакуацію багато людей знову проїжджали крізь забруднені зони і знову отримували дози опромінення.

Евакуація з Прип'яті. Фото go2chernobyl.livejournal.com

У цей час КДБ було найбільше стурбоване тим, аби про аварію не знали іноземці, а також замовчуванням її справжніх наслідків. Людям повідомили лише, що "сталася аварія і проводяться необхідні заходи". У Москві вирішили провести першотравневу демонстрацію в Києві. Якраз тоді вітер повернув на південь - і радіоактивна хмара пройшла над столицею. Усі учасники тієї демонстрації (пишуть, що на її проведенні наполіг Горбачов) отримали свою дозу, а керівник УРСР Щербицький навіть узяв туди своїх онуків...

Помилки влади і нищення людей при ліквідації

У цей час у Москві помирали перші ліквідатори - пожежні й працівники станції. Завдяки їхньому героїзму вдалося загасити пожежу, вберегти інші реактори, а також не допустити водневого вибуху.

Розпечений реактор намагалися засипати піском, сумішшю, яка знижує реакцію. Скрізь установили КПП, почали приїжджати перші ліквідатори.

Коли з'ясували, що розплавлений метал, пісок і частки палива (в реакторі було 180 тонн діоксиду урану) пропалюють основу реактора і можуть потрапити в грунт - з підвалів почали викачувати воду, потім вирішили прокласти 136-метровий тунель під реактор, щоб встановити під фундаментом охолоджувальні машини і зупинити просочування лави. Покликали шахтарів, ті працювали в пекельних умовах і під величезним опроміненням - але від ідеї потім відмовилися, а шахтарі поїхали додому помирати...

Залишки оцієї лави з палива, металу й бетону застигли в підвалах ЧАЕС і є в мережі кілька їхніх фото. Називають їх "слонячі ноги" - але важко уявити, що зараз із авторами цих фотографій і чи живі вони взагалі.

...Коли чистили дах 4-го енергоблоку, то відмовляла навіть техніка - роботи. Від потужного іонізуючого випромінення не працювали мікросхеми, і тоді вдалися до старого перевіреного "радянського" способу: мобілізували солдатів-срочників. Їх потім називали "біороботами". Більшість із них теж не знала, куди їде. А призивали навіть із Естонії.

Вони вдягали засоби захисту (освинцовані халати, респіратори) - і вибігали на дах реактора, скидали донизу уламки, проводили там 30-40 секунд і тікали. Багато хто затримувався на довше і отримував набагато більші дози. Відео і спогади про це теж є в мережі.

"Біороботи" на даху ЧАЕС

Чимало радіонуклідів потрипили в грунт і в грунтові води, коли великою технікою закопували заражені населені пункти. І зараз уздовж шляхів серед лісу в 30-кілометровій зоні де-не-де можна побачити невеличкі пагорби з яскравим знаком "радіаційна небезпека". Це означає, що на тому місці було подвір'я зараженого села. Там вирили котлован, бульдозерами згребли все обійстя в яму і закопали. Одним із таких сіл є Копачі - дуже промовиста назва... Потім грунтові води омивали ці заражені могили і повільно текли під землею далі - в Прип'ять і Дніпро...

Загалом за півроку ліквідації наслідків аварії через Чорнобиль і Прип'ять пройшли більше 600 тисяч людей. Держава ж невдалим проектуванням і прискореним будівництвом, недовивченням наслідків і гонитвою за експериментами, гігантоманією і непродуманою безпекою, приховуванням і брехнею, покаранням невинних і некваліфікованими наказами лише поглибила наслідки найбільшої аварії 20-го століття. Держава виявилася негідною своїх людей. Не змогла їх захистити. І цим пришвидшила свою загибель, забравши з собою тисячі життів і змінивши сотні тисяч доль.

Ліквідовувати наслідки аварії довелося вже незалежним державам - у тому числі й Україні. 29 листопада 2000 року Кабінет міністрів України прийняв рішення про остаточне зупинення Чорнобильської АЕС. А 15 грудня того ж року був зупинений останній працюючий третій енергоблок - станція припинила генерацію електроенергії.

Зараз фахівці працюють над тим, щоб оновити саркофаг і накрити його новою аркою, щоб тим самим законсервувати джерело зараження ще на десятки років. Але наслідки цієї аварії відчуватимуться ще сотні років. 

календар, історія, Чорнобиль, ЧАЕС, Прип'ять

За темою:

  • 365 днів. Наша історія. 7 грудня. Перший гол в єврокубках найкращого українського футболіста. 15 фактів про життя Шевченка
  • 365 днів. Наша історія. 6 грудня. Як на теперішньому Майдані Незалежності була похована Київська Русь. 776 років тому монголи знищили Київ
  • 365 днів. Наша історія. Як Україна втратила третій у світі ядерний арсенал під невиконані обіцянки захисту
  • Топ-5 за тиждень :