"Корчак", ти ще живий?

У чому причина занепаду колись улюбленого зимового місця відпочинку полтавців?
Туристична база "Корчак" знаходиться в селі Стасі, що неподалік від Полтави.  Тут свого часу було найпопулярніше місце для активного зимового відпочинку не лише полтавців, а й жителів усієї області. Варто було лише захотіти - і в вашому розпорядженні чотири гірськолижні траси (одна з яких - 400-метрова), прокат інвентаря, зручне затишне кафе та готель. Траси - з різним нахилом для любителів та профі всіх рівнів підготовки. До слова, на "Корчаку" працювала  італійська система штучного засніження схилів і спеціальний ратрак, які максимально якісно готували траси для спуску.  Варто сказати і про сучасний підйомник, аналоги якому можна знайти й в інших країнах світу.

Також потрібно зазначити, що на "Корчаку" виросло не одне покоління талановитих, відомих українських гірськолижників. Адже тут вони регулярно мали змогу тренуватися, вдосконалювати свої навички та прогресувати. Але про це згодом.
При комфортній для катання погоді, у вихідний день "Корчак" могли відвідати більше ста тисяч людей! Можна лише уявити, якою була популярність бази, якими були прибутки організаторів відпочинку.
Взагалі, існує декілька основних причин занепаду гірськолижної бази. На мою думку, найголовніша з них – це підвищення цін на оренду землі та комунальних послуг.  Існувала певна сума, яку звикли платити акціонери (власники бази),  але одного дня її збільшили в декілька разів. Звичайно, витрачати космічні суми і не отримувати при цьому прибуток ніхто не збирається. На жаль, законодавством України (на відміну від інших країн) не передбачено зменшення податків для тих, хто вкладає гроші у розвиток спорту, оскільки на "Корчаку" тренувалася і вся ДЮСШ ім. Бутовського. Спортсменам було дуже зручно приїздити сюди і тут же розпочинати тренування, адже весь  гірськолижний інвентар знаходився саме на цій базі. Наразі ж потрібно приїхати в Стасі, забрати все спорядження, а потім їхати в сусіднє село Петрівку - у "Сорочин Яр".  А це додаткові затрати на автопослуги та зменшення годин тренувального часу, оскільки вони обмежені. Я маю велику надію, що все ж таки гірськолижна база "Корчак" буде працювати, як це було раніше
 - говорить президент Федерації лижного спорту Полтавської області Сергій Дорош.   
Складається враження, що закони нашої держави мають на меті не створення сучасної інфраструктури та пропаганду активного способу життя, а навпаки. Втім, треба розібратися і у "власній хаті". Невдалий менеджмент, на думку експертів, став ще однією причиною занепаду "Корчака". Мова про неправильне розподілення коштів - звідси і виходить, що база не могла розвиватися та мати прибуток.
На Полтавщині вже функціонує подібний зимовий комплекс –  "Сорочин Яр", куди приїздить щороку багато туристів.  Можна собі лише уявити, якої популярності  та яких додаткових коштів набула би Полтавська область взимку, якби таких гірськолижних стадіонів було два - неподалік один від одного.

Славетний час "Корчака"

Будівництво гірськолижної бази "Корчак" припало на 1989 рік. Ініціатором створення зимового стадіону виступила ВАТ "Полтавська птахофабрика".  
Перш за все, ми будували цей комплекс задля популяризації гірськолижного спорту в Полтавській області. Також у цей період створилася та почала активно розвиватися спортивна школа, і тому потрібні були умови для повноцінних тренувань. Спочатку база була власністю фабрики, а в 2002 році отримала назву "Корчак" і стала товариством із обмеженою відповідальністю
 - пригадує колишній директор птахофабрики Валерій Уманець.
З 1997 по 1999 рік на "Корчаку" проводились змагання національного масштабу - "Золоте Яйце" - в яких брали участь усі гірськолижні школи країни. Причому це відбувалося не лише в зимову пору, спортсмени мали змогу виступати будь-коли на спеціальному штучному покритті.  Згодом, а саме - в 2006 році, всі гірські дороги знову привели на Полтавщину, у Стасі, на "Вечори на хуторі поблизу Диканьки". Саме так називалися всеукраїнські змагання, спонсором яких виступив мобільний оператор "Київстар".
Звичайно, в Стасях щороку проводилися чемпіонат та першість Полтавщини. І всі наші сусіди - кияни, дніпряни, харків'яни - також зазвичай приймали в цьому турнірі участь.
Гірськолижний стадіон "Корчак" мав можливість виховати - і виховав - не одне покоління майстерних, талановитих гірськолижників. Ігор Вахненко, Оксана Кущ, Наталія Йощенко, Дмитро Мяло, Сергій Кущ  – переможці та багаторазові призери чемпіонатів України та учасники міжнародних змагань. А Ігор Вахненко свого часу навіть був кандидатом на участь в Олімпійських Іграх у Ванкувері.

Пошук інвестора

Сьогодні "Корчак" взагалі не функціонує, просто стоїть в очікуванні кращих часів. Впевнений, вони ще попереду. Щоб повернути арені колишню славу, необхідно вирішити низку організаційно-фінансових питань. По-перше, новий господар повинен придбати цю гірськолижну базу (викупити її в акціонерів). По-друге - погасити борги, які залишилися від попереднього власника, а це приблизно сто тисяч гривень - тільки за комунальні послуги.  А головне - надалі вкладати значні кошти в цей бізнес-проект (приблизний термін окупності витрат, на думку фахівців, 8-10 років).
Велика складність полягає саме в останньому пункті - щоб оновити "Корчак" потрібно вкласти чималі кошти. Але в наш час не кожен інвестор має велике бажання це робити. Тим більше, що прибутку не варто чекати за рік чи два.
Втім, гірські лижі на Полтавщині люблять, і навіть дуже. Це варто визнати. В усьому світі гірськолижний комплекс – це дуже вигідний бізнес. Але поки що - не у нас...

Аби вирішити дану, на мій погляд - велику проблему, в Стасі потрібно залучити серйозного інвестора. Щоб він захотів реанімувати "Корчак" не лише в інтересах отримання прибутку, а ще й розвитку гірськолижної школи. Адже ДЮСШ імені Бутовського - це кузня талантів, яким потрібні комфортні умови для тренувань і змагань. Тим більше, що вся матеріально-технічна база цієї школи знаходиться на території "Корчака". Полтавщина - єдина область із усієї центральної та південно-східної частини України, яка проводила етап Кубка країни з гірськолижного спорту. Це було в минулому році у "Сорочиному Яру". Хотілося би, що і у "Корчака" було майбутнє. Ми працюємо в цьому напрямку та маємо певні плани та напрацювання, які збираємося втілити вже в 2017 році. Впевнений, що в нас все вийде
 - вважає депутат міськради та віце-президент Федерації лижного спорту Полтавської області Олександр Шамота.

Хто подарує арені "друге життя"?     

Такі спортивно-масові об`єкти, як "Корчак", є справжнім надбанням Полтавщини. Вони роблять наш регіон більш популярним та туристично привабливим. Навіщо подорожувати в Буковель чи на Драгобрат, якщо під боком маємо дивовижні за красою ландшафти та чудові власні схили, на яких можна насолодитися зимовим відпочинком із катанням на лижах?
Тому маю велику надію, що незабаром, уже в наступному році, гірськолижний стадіон "Корчак", що неподалік Полтави - у селі Стасі - отримає своє "друге життя".