«Чи приїдеш в Україну, Карл?»

Роздуми про те, чим пояснюється  різке політичне загострення  на владних пагорбах України.

Голова може піти обертом у небайдужого українця, котрий стежить за владою,  від усього, що відбувається на політичному олімпі в останні дні. Маємо факт неабиякого загострення, котре можна назвати політичним авітамінозом, тобто після місяця відпочинку депутати, політики  відчули брак активної діяльності. Але, якщо серйозно, то причина, безперечно, в іншому.

Не в останню чергу саме наш земляк, лідер «простих людей» Сергій Каплін  був одним із заспівувачів сеансу цього загострення.  На ІІ з’їзді свої партії полум’яний трибун, який у плані емоційності своїх виступів складає гідну конкуренцію Олегові Ляшку, заявив, що його політична сила  вимагає відставки уряду та дострокових парламентських виборів.  Наступне ж його повідомлення дало підстави думати, що і не все так погано у матеріальному забезпеченні простих людей.  Оскільки Сергій Каплін оголосив про всеукраїнський тур. Правда, спочатку він назвав це «всенаціональним» (але, слава Богу, виправився), де він агітуватиме  за зміну уряду та нові парламентські вибори. Всеукраїнський тур – річ затратна, але «прості люди» скинулися. Чи хтось інший фінансуватиме цей проект, Сергію  Миколайовичу?

Але, як каже один відомий вітчизняний футбольний персонаж, то таке. Тобто, то тема окремої розмови. Ми ж повернемося до параду рішучих політичних заяв.

Фракція «Самопомочі» вустами Олега Березюка заявила, що хоче новий уряд та зміни до коаліційної угоди. Але тут не обмежилися лише заявами. Партія відкликає свого представника в Кабінеті Міністрів Арсенія Яценюка. Йдеться про міністра аграрної політики Олексія Павленка.

Юлія Тимошенко, лідер «Батьківщини» теж має бажання бачити новий уряд, а не просто якісь косметичні зміни у ньому. Також вона наполягає на проведенні  загальних зборів правлячої коаліції в парламенті, але очолити її в разі чого вона не готова.

Зрозуміло, що не можна обійти увагою і останні вислови Президента. Петро Порошенко, давши 24 січня інтерв’ю українським телеканалам (але знову лише кільком), говорив про багато важливих речей: він не підтримує ідею дострокових парламентських виборів, не дасть скасувати голосування  змін до Конституції, і що від Верховної Ради він очікує у найближчий тиждень  розгляду змін до  Конституції щодо реформи судової системи.

Крісло прем’єра: амплітуда коливань загрозлива для Арсенія
Найбільшу ж несподіванку Україні підготував Арсеній Яценюк, якого одразу ж підтримав і його вірний партнер, однодумець  Арсен Аваков. Йдеться про необхідність, на думку глави уряду, провести загальноукраїнський референдум, який і має  поставити всі крапки над «і» у питанні змін до Основного Закону стосовно децентралізації.

Повторимо, практично миттєво  пропозицію патрона підтримав міністр внутрішніх справ. Звісно, ніхто не може пану Авакову заборонити  висловлюватися на  загальнополітичні теми, хоча логічніше було б почути його бачення, як знизити в країні рівень злочинності. Бо не є секретом її сплеск, недарма ж керівник Національної поліції Хатя Деканоїдзе нещодавно дала регіональним керівникам місячний термін, аби негайно змінити ситуацію на краще.

Та й хотілося б дізнатися ставлення пана Авакова щодо публікації в «Новом времени», де його  безпосередньо звинуватили у тому, що  бізнес-імперія міністра та його родини у сфері видобутку газу оптимізувала податки на суму понад  98 млн. грн.  

І без того безперспективну ідею про референдум Аваков, як на мене, довів практично до абсурду. Він  висунув 5 питань щодо «необхідних акцентів конституційного референдуму». Чому не 6, чому не 10? Тут в одному питанні навіть експертам нелегко розібратися – зміни щодо децентралізації, зокрема, особливості здійснення місцевого самоврядування у Донецькій та Луганській області. Не кажучи вже про інші «акценти».  Дуже примітно, до речі, що одним із них є несподівана пропозиція Авакова повністю перейти в Україні до парламентської форми правління.

Останнє та сама ідея референдуму говорять, що стосунки Президента та прем’ єра увійшли в конфліктну стадію. І переходить цей конфлікт уже у відкриту форму.

Справа в тому, що крісло глави уряду під Яценюком хитається вже давно. Але нині амплітуда коливань така, що напевно втриматися йому  буде важко. Це не за трибуну Верховної Ради хапатися у протистоянні з Барною...

Про «плінтусові» рейтинги і шведський слід
Імітацію проведення реформ в Україні від Яценюка бачить і відповідно оцінює не тільки український народ, але й європейські партнери. Напевно й цим теж пояснюється зміна позиції  Президента. Якщо раніше він говорив, що Арсенію Яценюку у якості глави уряду  немає альтернативи, то і під час підсумкової прес-конференції 14 січня, і пізніше Петро Порошенко дав зрозуміти: він не проти кардинальних змін у Кабінеті Міністрів. І навіть навпаки – оновлення уряду він бачить одним із головних завдань для парламентської коаліції.

Зрештою, у  глави країни немає іншого виходу. Або він справді йде на кардинальні перетворення у державі, де основним буде не декларована, а справжня боротьба з корупцією, або він остаточно  втратить будь-яку підтримку свого народу. Сергій Лещенко, народний депутат, навів  днями дуже непристойні для Петра Олексійовича цифри  рейтингу довіри: Президент має … 5% довіри народу. Але ще більш «вбивчими» результати цього опитування є для Яценюка – лише 1% людей в Україні підтримують його.

Не дивлячись на те, що Арсеній Яценюк демонструє  на словах  свою  проєвропейськість, на ділі його поведінка далека від  стандартів  цивілізованих країн, де політики подають у відставку навіть тоді, коли мають такий «плінтусовий» рейтинг. Не кажучи вже про звинувачення у корупції, в тім числі й у політичній  (про 6 млн. доларів, які нібито ігор Скосар дав Яценюку за входження до прохідної частини виборчого списку у 2012 році ми вже писали).

Нинішній глава уряду України навпаки, вирішив звернутися до тактики, коли  кращий захист  — це напад. Ідея конституційного референдуму – це і є спроба атакувальних дій.

Між тим, вже обговорюються можливі наступники Яценюка. Варіантів чимало:  Арсеній Петрович залишається, що теж можливо, Наталя Яресько, Борис Ложкін, Володимир Гройсман, Міхаел Саакашвілі, Олександр Турчинов і …Карл Більдт.

Так-так, в останні дні  66-річний швед активно обговорюється в якості можливого претендента на прем’єрське крісло в Україні. До речі, Карл Більдт свого часу був прем’єр-міністром Швеції, 8 років підряд обіймав пост міністра закордонних справ  Швеції. А ще він – людина, котра симпатизує Україні. На початку 2015 року Інститут світової політики провів експертне опитування, в результаті якого  Карл Більдт посів друге місце у списку найкращих лобістів інтересів України у  світі.

Отже, цілком можливо, що в історії України з’явиться ще один «шведський»  рядок:  шведи не тільки під Полтавою, а й будуть у Києві.

…Зрозуміло, що найближчим часом на політичному олімпі України будуть зміни. Вони мають відбутися. Але зовсім невесело те, який знаменник напрошується під ось цим січневим політичним загостренням, та й не тільки січневим.  Ми бачимо, що рішучі заяви, несподівані пропозиції, протистояння політичних груп, та й взагалі робота практично всіх органів влади  продиктовані за великим рахунком не інтересами держави, народу. Вони, на жаль,  пояснюються  відстоюванням особистих, вузькопартійних,  кланових інтересів, бажанням будь-що залишитися   при владі. Але, не той час переживає Україна, народ, щоб безкінечно довго спостерігати за цим театром абсурду.

Анатолій ГАРКУША