Богуш: "Якби мені запропонували залишитися, я б і далі грав у "Ворсклі"

Наводмо фрагменти розмови, що стосуються "полтавського етапу" кар'єри відомого воротаря. Повну версію інтерв'ю можна прочитати на спортивному сайті "Трибуна".

- Чим зараз займаєтесь?
- Підтримував форму з однією командою, тепер ось постійно працюю в залі індивідуально з тренером. Зрозуміло, що потрібно бути в команді і грати, але виходжу з ситуації, як можу. Я вперше в кар'єрі залишився без клубу.
- Це найскладніший період у кар'єрі?
- Ні. Найважче було боротися з травмами, через які не зміг на сто відсотків проявити себе. Розумієш, що хочеш грати, сповнений сил, а життя змушує не тренуватися, а боротися з травмами. Це найважче в психологічному плані.
Залишитися без команди теж непросто. Але потрібно розуміти, що відбувається з нашим футболом останні два роки. Зрозуміло, що команди вже дивляться в мій паспорт - і там мені не 23. Хоча, з іншого боку, для воротаря 33 роки - не багато. Впевнений, для мого амплуа це дуже навіть хороший час. Подивіться на Буффона, Чеха, Касільяса.
- Колись ви говорили: "Як добре, що є такий клуб, як "Ворскла", в якому немає проблем і все стабільно". Коли все змінилося?
- Проблеми почалися з загибеллю президента клубу Олега Бабаєва. Хоча я з ним не так довго пропрацював, але встиг зрозуміти, наскільки сильно він любив футбол і свій клуб. Від спілкування з Бабаєвим залишилися найпозитивніші спогади - сильна особистість, відкрита людина. Це відчувалося! Мені розповідали, що коли інвестор затримував зарплату, Бабаєв зі своїх грошей виплачував, а потім по бізнесу вирішував ці питання. Він робив усе, щоб футболісти не мали проблем. Хлопці завжди відчували себе захищеними.
Після його смерті керівники "Ворскли" сказали, що клуб - це справа честі. Будемо сподіватися, це буде справою честі, а не просто словами.
- Ви пішли з "Ворскли" через затримки зарплати?
- Ні. Якби мені запропонували залишитися, я б і далі грав у "Ворсклі". Мені подобалося бути частиною полтавської команди. Хотілося бути близько до будинку і бути при ділі. Я був упевнений, що все буде добре. Можливо, така наша натура - хочеться вірити в краще.
З іншого боку, після першого сезону в "Ворсклі" у мене було гарна пропозиція від команди польської Екстракласи з Вроцлава, але мене переконали залишитися. Хоча зараз думаю, що потрібно було піти, мені пропонували 3-річний контракт.
Вважаю, зі мною поступили не зовсім коректно. Взимку я отримав пошкодження на зборах - і друге коло майже не грав. А влітку у мене закінчився контракт з "Ворсклою", Василь Сачко подякував мені за роботу. І ми попрощалися. Хоча минулої осені, після важкої травми в грі з "Жиліною", на третій день після повернення в загальну групу, головний тренер попросив мене зіграти, тому як Діма Непогодов і Саша Ткаченко травмувалися. Я вийшов на гру з "Карпатами" з ризиком знову отримати пошкодження. Але тоді це вважалося нормальним.
- Як оцінювати роботу Василя Сачка - з одного боку два вильоти з кваліфікації Ліги Європи від суперників не найвищого рівня, з іншого - як взагалі можна оцінювати роботу тренера, якщо футболісти не отримують вчасно гроші?
- Я погоджуся з кожною з цих думок. Що стосується організації тренувального процесу і тактичної роботи, то цим займається помічник Василя Сачко - Вадим Лазоренко. Сачко був сполучною ланкою з Олегом Бабаєвим. Коли в клубі все було добре, то і результати були.
Але яким би не був тренер, якщо команді не платять гроші, то складно вимагати від футболістів максимуму. Де шукати мотивацію? Гравець може хотіти показати себе, щоб потім піти. Друга мотивація - місто, сім'я, уболівальники. Це високі мотиви. Але все одно ти півроку без грошей, у тебе сім'я, діти, будинок, батьки. У "Ворсклі" не було контрактів, як у "Манчестер Юнайтед".
Зрозуміло, що якщо порівняти заробітну плату футболіста і простого українця, то у гравця вона набагато вище. Але не забувайте, що вік футболіста короткий. Робота футболіста - то тяжка праця, яка не завжди приводить до бажаного результату...