18:00 01.05

Будинок, який помирає. ФОТО

Після пожежі на вулиці Пилипа Орлика, 15 наша журналістка ще раз відвідала старовинний будинок Бахмутського. Вибачитися. Оплакати. Попрощатися...

Вибачитися за те, що не вберегли — були байдужими, не цікавилися, не питалися — не били на сполох, що хтось свідомо доводить ще один старий будинок із душею та історією до самогубства чи навіть планує тут умисне вбивство.

... Оплакати його провалені підлоги, видерті з печей старі вогнетривкі цеглини, обвалені стелі та стіни, пошматовані до нутрощів... Дах, який давно разом із сонячними променями та місячним сяйвом пропускає крізь великі прірви покрівлі атмосферні опади... Згарище, що відучора чорніє на горищі проваллями та обвугленими балками.

... Попрощатися з "будинком із мінаретом", як ми його називали. З цілою епохою - для мене, моїх батьків, їхніх друзів... Місто, яке я знала з дитинства, зараз не впізнаю - замість вулиць все частіше бачу вузькі темні каньйони поміж гидко однотипних, потворних багатоповерхівок... Деінде вибиваються з-поміж них нарочито ошатні і занадто веселі новобудови готелів, розважальних центрів та офісів. І кожного сезону доводиться прощатися з черговим будинком та його історією заради чиїхось ефемерних амбіцій. Чому ефемерних? Бо архітекторів чи підрядчиків ці будівлі не увіковічать. І зараз мало хто знає їх імена, а за двадцять років — і поготів...

Майже щодня ходила повз будинок Бахмутського роками, понад тисячу разів, мріяла зайти всередину і заздрила його власникам, що живуть в такому цікавому й красивому місці - а вперше потрапила всередину вночі у світлі ліхтарів пожежників, під дзюрчання води, якою загасили пожежу, зі стелі й по стінах - це сльози. Останні, мабуть, сльози цієї споруди...

Наважилася і пішла туди, щоб роздивитися. Двері відчинені. Як тільки увійшла, потрапила ніби в інший простір — звуки, запахи... Все розбите, розідране, чути шурхіт чогось, що обсипається по стінах. На горищі такі звуки, ніби потріскує колода, що горить.

Сполохалася — невже пожежу не зупинили? Аж ні, неначе ж таки холодні балки. Ймовірно, то горіле дерево починає руйнацію...
З жахом розумію - те, що я сьогодні чула - то останні подихи будинку, який помирає. Агонія...

А поруч готують котлован під нову багатоповерхівку. Навряд чи будинок Бахмутського переживе навіть забивання паль під новобудову...

Ольга СТЕНЬКО

пожежа, культура, історія, архітектура, будинок Бахмутського, спадщина