15:00 05.01 1533
Важкуватий день Арсенія Петровича
Напевно не кращий день для серйозних заяв – 3 січня. Нелегкий він ще, важкуватий.
Саме 3 січня свою величезну жагу до роботи, до проведення перетворень в Україні продемонстрував прем’єр-міністр. Арсеній Петрович вчергове з’явився перед українцями у його авторській програмі «10 хвилин з прем’єр-міністром». Правда, самі громадяни не демонстрували того, що засумували за реформатором. Проте, коли вже постукав у двері глава уряду, що ж, українці люди ввічливі, — відчинили та послухали.
І було б все як завжди. Слухачі ще раз би переконалися в ораторських здібностях Арсенія. А треба сказати, що говорити він вміє. Каже завжди впевнено, рішуче, ніби сокирою махає на подвір’ї, легко розправляючись із сухими дровами. Наприклад, каже прем’єр: «Україна виконала всі критерії для запровадження безвізового режиму для громадян України…». Не додає, правда, що наступні півроку будуть вирішальними для цього, оскільки декларації про перетворення, зокрема, й про боротьбу із корупцією, мають наповнитися реальними справами. А поки позитивне рішення Єврокомісії щодо «безвізового» не більше, ніж аванс Україні. Треба сказати – черговий аванс. Та й він був під великою загрозою. І тільки завдяки дипломатичним здібностям Президента України, котрий, не зволікаючи, подався до Брюсселя, він став реальністю.
У цій же, третьосічневій промові пан Яценюк декларує ще один постулат: «Ми керуємось виключно принципом верховенства права». Цікаво – хто ми? Бо буквально через два дні один із підлеглих Арсенія Петровича, майже тезка, Арсен Аваков поставив під сумнів сказане патроном, бо запропонував взагалі революційний крок – на три місяці припинити роботу нинішнього суддівського корпусу, бо толку з нього на сьогодні, що з козла молока. Особливо – в розрізі дотримання принципу верховенства права.
Загалом українці вже давно звикли до мітингово-декларативного стилю виступів прем’єр-міністра, які більше схожі на промови партійного лідера, аніж на слова господарника, глави уряду, та ще й реформатора.
Тобто, і цього разу було би як завжди. Аби не один пасаж Арсенія Петровича. Він змусив задуматися політичну еліту, та й не тільки еліту, принаймні двох країн. Українці про себе подумали – може, вони й справді сліпі, бо не помітили, що такі реформи як у Польщі, тут, по-перше, вже відбулися, по-друге, вони тривали лише 22 місяці.
Поляки, напевно, лікті кусають – чому вони 14 років «мучилися» зі своїми реформами, а братня Україна, не дивлячись навіть на воєнні дії на сході держави, провела це так швидко? Що, мовляв, не було свого спринтера «яценюка», що віддали перевагу стайєру Бальцеровичу?
І ті, й інші вчитуються (хто не слухав) у слова українського прем’єра: «Що таке європейська інтеграція для України? Який взірець взяти? Найкращий приклад – це, звичайно, сусідня і братня Польща. 14 років Польща проводила складні реформи. Такі самі реформи, як ми провели за останніх 22 місяці».
Зверну увагу на одне з ключових слів цитати – провели. Як ви розумієте, це доконаний вид. Це те, що вже відбулося. Тобто, реформи вже проведені? Можливо, Арсеній Петрович мав на увазі інше? Динаміку? Але навіть не проведення реформ, а підготовку і ухвалення законодавчих актів....
Якщо так, то й тут помилочка трапилася. У Польщі необхідні закони для справді революційних реформ, а їх, до речі, було 10, прийняли за …111 днів.
Це ще одне підтвердження – не треба робити серйозних заяв 3 січня. Складний це ще день. Особливо — для підготовки прем’єрських виступів.
Що ж до Польщі, то тут з Арсенієм Яценюком важко не погодитися. Країна ця за період із 1989 року, коли там стартували реформи, і коли економічна ситуація була насправді відчутно гіршою, ніж в Україні, саме внаслідок перетворень стала досить сильним гравцем в Євросоюзі з розвинутою економікою. Але про це – якось іншим разом.