11:38 05.05

Гришкин ліс: обличчя природи та сліди людей. ФОТО, ВІДЕО

Гришкин ліс - один із найбільших лісових масивів міста й ареал рідкісних рослин. У часи Другої світової тут розстріляли тисячі полтавців. В якому стані зараз перебуває ця зелена зона й одночасно меморіальне місце?

Гришкин ліс — залишки лісового масиву на околиці Полтави. До будівництва мікрорайону Половки його територія цілком була вкрита лісовим масивом. Гришкин ліс — острівець, який від нього залишився. Це кленово-липова діброва, що у 1980-х роках увійшла у межі міста. З півночі та сходу обмежений житловим масивом Половки. З півночі безпосередньо межує з підземними авіаційними сховищами паливно-мастильних матеріалів, артскладами та гаражами. З півдня та заходу — приватними забудовами селища Яр.

За легендою, Гришкин ліс колись належав поміщику, ім'ям якого, власне, він і названий. Насправді ж мова йде про Андрія Гришка. Він колись служив кучером у полтавської поміщиці й одержав від неї в дарунок на весілля гаманець із золотими монетами. Чим заслужив таку милість багатійки, тепер уже ніхто не скаже, але той гаманець (тільки вже без золота) ще довго зберігався в родині як реліквія. Він став, як тепер кажуть, стартовим капіталом для молодого подружжя. Вони придбали землю з лісом на околиці Полтави. В Андрія та Уляни Гришків було дев'ятеро дітей, серед них росла і красуня Парасковія. Всі згодом вийшли у люди і, заробляючи своїми руками на життя, жили безбідно. Парасковія, котра була модисткою-білошвейкою, обшивала полтавських модниць, а крім того, мала учениць. Незабаром до неї посватався Феодосій Острошапський — бухгалтер Полтавського банку. Одружилися. Молода красива пара заслуговувала щасливого життя, хоч і належала до середнього класу. Але революція змінила те життя — дарма що не дворяни. Не встигли навіть побудуватися на своїй землі. Так і зостався Гришкин ліс без господаря...

Сьогодні Гришкин ліс відомий тим, що там знаходиться велика братська могила - понад дві тисячі мирних мешканців розстріляли фашисти під час окупації Полтави. Поховання випадково знайшли учні школи № 32 ще за радянських часів. Його облаштували належним чином, встановили меморіальну табличку, зробили до могили стежки. Гімн полтавської гімназії № 32 починається словами: "Над Гришкиним лісом спустився з-за обрію день, згоряє світанок в останні хвилини чекання…"