Кременчуцький футболіст тренується в команді італійської Серії А

Кременчуцький хлопець пробував сили в юнацьких командах донецьких "Шахтаря" і "Олімпіка", а нині вже встиг побувати в заявці "Кальярі" на матч із "К'єво" в італійській Серії А.

Про молодого футболіста розповідає Sportarena.com. Ілля перебував на заміні італійської команди, потрапивши до заявки на матч із "К'єво". Подаємо інтерв'ю молодого таланта зі скороченнями.

- Дізнався про те, що потрапляю до заявки, коли Містер (тренер команди Массімо Растеллі - прим. авт.) називав склад на гру. Звичайно, був дуже радий! Але в плані роботи все було як завжди - ніяких змін у програмі роботи, готувалися всією командою, серйозно попрацювали.

- І який ваш режим в "Кальярі"?

- Тренуюся двічі на день: з ранку з основною командою, а ввечері з Прімаверою (молодіжний склад - прим.авт.).

- Як працюється? З ким в клубі спілкуєтеся найчастіше?

- Колектив у "Кальярі" хороший - я вже можу спілкуватися, розумію, чого від мене хочуть тренери. Звичайно, приємно, що є в команді гравці, які трохи розуміють ту саму мову, якою і я говорю. Бруну Алвеш мені намагається допомогти - він виступав три роки в Росії, у "Зеніті", тому трохи говорить російською. Також добре спілкуюся з Бартошем Саламоном. Він - гравець збірної Польщі, центральний захисник, розуміє мене і дає мені поради. Часто залишаємося з ним після тренувань і відпрацьовуємо вправи.

- Розкажіть, будь ласка, як почалася ця історія. Ви - вихованець "Шахтаря", дограли сезон в ДЮФЛ із "Кременем". Як опинилися в Італії? Хто запросив, які були варіанти?

- Я виріс у футбольній родині, мій тато Павло Брюхов - футбольна людина, арбітр, який судив вищу лігу, а зараз є спостерігачем арбітражу ФФУ. Узагалі я з 6 до 11 років грав в рідному Кременчуці - на "Шкіряний м'яч", різні дитячі турніри. Пізніше перейшов до "Шахтаря" - грав за команди U-13 і U-14, після чого перейшов в "Олімпік". Потім, коли почалася війна, я повернувся назад у "Кремінь". Грав там за команду U-17. Але моя тітка, яка живе тут, на Сардинії, запропонувала переїхати жити до неї. Ми з мамою так і зробили. Тут я побував у багатьох командах - шість із них цікавилися мною, але не могли зробити мені документи, щоб я тут міг грати. На щастя, вийшло так, що численні перегляди не пройшли марно: в одній із контрольних ігор мене побачили представники "Кальярі", звернули на мене увагу і запросили в команду. Це було в березні 2016 року - з того часу я тренувався з цією командою, був у складі Примавери, але не міг грати, тому що вирішувалися питання з документами. Хвилювався, звичайно, з цього приводу.

Будь-який футболіст хоче грати! І вже в серпні з'явився документ - вид на проживання, який дозволяв мені вже грати, але з однією важливою обмовкою. Залишалися питання по футбольному громадянству - в Серії А можна мати в складі тільки чотирьох легіонерів із країн, які не належать до Євросоюзу, а я був якраз п'ятим. Але, на щастя, клуб "Кальярі" через своїх адвокатів зміг заявити мене, використавши юридичні прецеденти минулих років. Тепер я рівноправний із італійськими гравцями. Як тільки це вирішилося, клуб зміг офіційно мене підписати і заявити.

- У нас про підписання контракту стало відомо 17 листопада. На який термін договір? Уже можете відчути себе професійним футболістом - клуб забезпечив житлом, дав зарплату?

- Насправді, це все дурниця - скажу вам чесно, ніякого контракту не було. Я нічого не підписував - жодного папірця. Тому ніякої зарплати, нічого у мене немає. Я просто тут граю. Подивимося, може, розмова про це зайде в найближчим часом.

- Як живете в Кальярі? У клубу є база, або проживаєте десь в місті?

- Коли ми з мамою приїхали, змогли зняти кімнатку в одному з районів Кальярі. Неподалік знаходяться і приміщення, де проживають хлопці 2000-2002 років народження, які грають на Сардинії. Це як гуртожиток для місцевих молодих футболістів. Так що мені зручно, все під рукою - на тренування ходити зручно. Але, повторюся, житло знімаю сам - клуб "Кальярі" поки що нічого мені не надавав.

- У молодіжній команді "Кальярі" багато іноземців? Як знаходите спільну мову? Трохи розумієте італійську?

- Я тут уже півтора року, тому італійську вивчив. Розумію все, що мені говорять. Раніше, коли тільки приїхав, було важко, але зараз знайшов спільну мову з тренерами і гравцями, ніяких проблем немає.

- Розкажіть про вашу оптимальну позицію і ігрову манеру. Тренери, з якими ми говорили, описують вас як сучасного гравця, який вміє зіграти в захисті і опорній зоні - і багато забиває...

- Так, я грати починав як раз як опорний півзахисник. Міг грати і під нападаючими. Але вже в "Шахтарі" мене перевели у захист - грав правого, лівого, центрального, довелося трохи перебудуватися. В "Олімпіку" я і під нападниками грав, і опорника. Так що я можу зіграти всюди - в цьому плані не можу поскаржитися на брак практики на різних позиціях. І хоча оптимальною для себе вважаю позицію правого захисника, і ліва нога у мене теж більш-менш робоча.

- Хто ваші конкуренти в "Кальярі"? Наскільки багато гравців може зіграти на вашій позиції?

- Це клуб Серії А - тут багато серйозних гравців, збірників, гучних імен. Але я думаю, що якщо буду старатися і працювати в тому ж дусі, як я це робив раніше, є всі шанси закріпитися тут в основному складі. Буду намагатися робити це якомога швидше, тому що хотів би грати.

- Ваш офіційний дебют ще попереду. А в товариських, контрольних матчах за "Кальярі" встигли пограти? Проти кого, наскільки успішно?

- Так, уже були певні ігри. Починаючи з серпня, взяв участь у багатьох матчах - в тому числі і з першою командою. Думаю, якраз у тих контрольних матчах Массімо Растеллі і звернув на мене увагу. Надалі, коли основному складу був потрібен гравець для спарингів або тренувань, вони мене викликали. З вересня я вже практично завжди тренуюся з першою командою. Уже провів 4-5 контрольних матчів в основній команді (правда, поки - виходячи на заміни). Грали не з найсильнішими суперниками, а з командами слабшими - як наша друга ліга, наприклад. Але, як мені здається, це було дуже корисно і цікаво. Не скажу, що я дуже міг проти них себе проявити, але зіграв свій час без помилок. Графік трохи напружений, адже займаюся і з дорослими, і в Прімавері, та нічого страшного - він наближає мене до великої мрії, і я готовий заради цього багато працювати.

- Ви ще ніколи не грали за збірні. Але ж вам усього 18 років - можна багато пограти за юніорів, дорости до молодіжної збірної і вище... З якої чекаєте запрошення - української чи, може бути, навіть італійської?

- Я був би неймовірно радий виклику до збірної, адже це новий рівень для мене і можливість себе проявити. Так що для будь-якого футболіста виклик в збірну - це величезна мотивація. Чи можливо грати за італійську або українську збірну? Навіть і не знаю юридичних подробиць - не замислювався над цим, адже мені ще треба проявити себе в "Кальярі", заграти... Але грати за збірну України мріяв би! Саме словосполучення "гравець збірної України" - це вже неймовірний престиж для гравця!

- Як давно були на Батьківщині?

- З Кременчука до Італії я поїхав у березні 2015 року і з тих пір на Батьківщині не бував. Звичайно, хотілося б у відпустці побувати вдома. Сподіваюся, якось вийде.

- Чи не було запрошень із українського чемпіонату, чи ви спочатку були налаштовані їхати за кордон і в Італію?

- Так вийшло, що ми їхали в Італію, не знаючи, буде там якась команда чи ні. А з України ніхто не кликав, якихось варіантів особливих не було. Але це, може, й на краще - мені з дитинства дуже подобається італійський футбол, сам його стиль. Дуже радий, що випав такий шанс проявити себе в "Кальярі". Так що поки про повернення в Україну не думаю і дуже хочу проявити себе тут, в Італії.

- Після підписання і потрапляння в заявку на матч Серії А багато прийшло поздоровлень з Батьківщини? Колишні одноклубники, тренери вітали?

- В Україні всі почули, що я підписав контракт - довелося пояснювати, що я ніяких паперів не підписував. Зате коли потрапив у заявку на матч із "К'єво", приємно було їх всіх чути - рідних, друзів і знайомих. Тренери не вітали, не писали - та нічого страшного, думаю, почують, якщо ще не чули. Звичайно, ставлюся до всього, що відбувається, як до шансу - це маленька перемога для мене, але це просто можливість себе проявити.

- Уже вибрали собі ігровий номер? Яке відчуття від того, що ви бачите футболку клубу Серії А зі своїм прізвищем?

- Чесно кажучи, номер не я вибирав - перед матчем із "К'єво" мені просто видали таку футболку. Але все одно, коли побачив у роздягальні футболку зі своїм прізвищем - це були чудові почуття, ніколи такого не відчував. Приємно було і вийти на поле такого великого стадіону, як веронський "Марк-Антоніо Бентегоді". Дуже багато людей було, камер, фотографів. Звичайно, це хвилююче.

- Останнє - за що бореться "Кальярі" в цьому сезоні і які цілі ставите особисто ви для себе на сезон 2016/17?

- Я в першій команді новачок - про цілі конкретно не знаю, але думаю, що для команди було б добре бути якомога вище - в середині таблиці, від десятого місця і вище. Це було б дуже здорово. А особисто для мене... Як можна швидше дебютувати в Серії А, показати себе і закріпитися в основному складі. Звичайно, вже в цьому сезоні це зробити буде важко, але я буду продовжувати працювати з повною самовіддачею. Думаю, все ще попереду.