Адвокат домовлявся за хабар для голови Апеляційного суду. ВІДЕО

21 червня 2017 року в Октябрському районному суді відбулося чергове засідання у справі за звинуваченням адвоката у шахрайстві та отриманні неправомірної вигоди.

Самі події відносяться до періоду жовтня 2013 року.

24 жовтня 2013 року Валерія Грубича затримали правоохоронці під час перерахунку валюти. Справа тягнеться в суді уже кілька років, але лише зараз прокурор показав оперативне відео, як адвокат, потерпілий Ілля Тищенко та його дружина вели переговори про хабар. Також прокурор показав відео безпосереднього отримання Грубичем грошей.

Спочатку — суть справи. 1 липня 2013 року Кобеляцький районний суд Полтавської області (суддя Омельченко І.І.), у справі №1610/2109/2012 визнав Іллю Тищенка винним у крадіжці ювелірних виробів у дружини, а також у шахрайстві пов’язаному з неповерненням завдатку за шлакоблоки, які він нібито не доставляв клієнтам.

Не погоджуючись з вироком суду, Тищенко найняв адвоката Валерія Грубича. 

Звернувся до Грубича, щоб написати апеляцію. Шість тисяч доларів, які треба було дати цьому ж Рябішину для вирішення питання стосовно рішення по моїй кримінальній справі. Зі слів Грубича, так як їх там три судді, їм надо ці шість тисяч по дві тисячі доларів кожному судді. Гонорар за адвокатські послуги був шість тисяч гривень, три з яких я віддав йому при написанні апеляційної скарги у нього на дачі на Вороніна 

– пояснив на суді Ілля Тищенко.

На той час суддя Андрій Рябішин був головою Апеляційного суду Полтавської області. За свідченнями потерпілого, Грубич покликав його до себе на дачу, де розповів, як можна "вирішити питання" в Апеляційному суді. 

Він озвучував, скільки треба заплатити, ще на дачі. Ми приїхали з Валентиною. Він сказав, що всі сумки, все залишити в машині. У нього є літня прибудова на дачі. Ми там сіли. Він розказав, що зустрічався. Що Рябішин – це його товариш, який був головою якогось суду. З ним питання вирішується легко. Плюс тут Іванич підключився, а він його ще краще знає, ніж Грубич. Залізобетонно рішення буде на нашій стороні. Тільки мені треба буде визнати свою вину і буде умовно. Бо якщо воно направиться на додаткове розслідування, то буде затянуто

 — продовжував пояснювати Ілля Тищенко.

На питання прокурора потерпілий уточнив, що "Іванич" - це Олександр Іванович Ковжога, керівник адвокатської компанії, де працював Грубич.

Тищенко підтвердив, що гроші надавав для хабара судді Апеляційного суду.

24 жовтня 2013 року правоохоронці затримали адвоката саме в той час, коли він сидів у потерпілого в автомобілі та перераховував отримані гроші. Однак, уперше за весь час судового розгляду прокурор оприлюднив оперативні відео, як Грубич вів переговори про передачу суддям хабаря, а також момент отримання цих грошей від свого клієнта.

Пояснення і стенограма відеозапису – нижче.

Зафіксована розмова відбулася за 2 дні до затримання обвинуваченого.

В автомобілі сидять Ілля Тищенко, Валерій Грубич і Валентина К. (на той час – цивільна дружина Тищенка). Збережена мова оригіналу.

ГРУБИЧ ВІДМОВЛЯЄ ВІД ІНШИХ АДВОКАТІВ, ТОМУ ЩО ВОНИ НЕ ДАЮТЬ ХАБАРІ

Спочатку вони обговорюють справу Валентини. Стосовно адвокатів, скоріше за все мова йде про Болдирєва Володимира Євгеновича та Павленка Анатолія Івановича. Обидва зареєстровані як адвокати в місті Полтава.

Грубич: шо ти, ето самоє, постєснялись ти? Чи думаєш, шо я в тебе дєнєг взяв, бешені дєньгі… подойді, подойді. Ну я с чєловєком разговарівал как с тобой.
В.К.: Да я понімаю, Валєра, ну пусть…
Грубич: Ну а по вновь откритим – там не варіант, не попробовала? 
В.К.: По чому?
(дзвонить мобільний телефон Грубича. Розмова не по темі. Далі – продовження розмови)
Грубич: По вновь открившемся нєльзя там?
В.К.: Обстоятєльствам?
Грубич: Чи ти не знаєш, шо це таке?
В.К.: Ні, не знаю.
Грубич: Це надо з Павлєнком бєсєдовать.
В.К.: Да ну надо там, присуждать мені надо було б. Присуждаться мені надо, потому шо вона…
Грубич: А, ето самоє, я нє хочу.
В.К.: Вона, конєшно, не права.
Грубич: Я хочу, пожалуста, шоб це од мене не ісходило, но не надо було Болдирєва нанімать. У Болдирєва ніхто не бере.
В.К.: Та ну понятно.
Грубич: Ніхто не бере. Одне діло, коли не хочеш давати. От я, буває, не хочу.
В.К.: Ну, він криком кричав: «Не хочу давати! Я нікому принципово не даю».
Грубич: Ніхто не бере, я тобі откровєнно говорю. Ніхто у нього не бєрьот. Потому што он счітається неблагонадьожним.
В.К.: Может бить. Я нє в курсє дєла… может.
Грубич: Потому шо Павлєнко – він грамотний чувак, такий пробивний. Другий раз він і нужен. Но шо він по-суті? Він уже питався що-то зробить для тебе. Понімаєш? Він уже питався, уже на ісходє йшов.
В.К.: Нє, ну вона ж дала мені відсточку.
Грубич: Дала відстрочку. Але суть то остається. Тепер за от ету отсрочку тобі щось надо найті.
В.К,: Конєчно. Так от себе я буду робить.
Грубич: А шо найті – я і сам не знаю. Я просто не хочу давати тобі очєнь умниє совєти. Я так даю общіє совєти. Шо ви їздили? Розказуй, єслі не секрет.

КОЛИ ІВАНОВИЧ – ТО ДЕШЕВШЕ, А ПРОКУРОРСЬКІ – ПЕРЕБ`ЮТЬСЯ

Далі розмова переходить на тему судової справи Іллі Тищенка. Грубич пропонує їм зібрати гроші, щоб отримати від суддів Апеляційного суду вирок про умовне покарання. Підкупити потрібно трьох суддів. Потерпілий зі своєю супутницею намагаються «збити» ціну, але марно. Іванович – це Олександр Ковжога, згаданий вище керівник адвокатської фірми.  

В.К.: Та по Оксані їздили.
І.Т.: То шо з’їздили, - сказали, шо все буде хорошо.
Грубич: Ну да, коли я буду стоять і капелька поту біжать…
В.К.: Всмислє, шо-шо?
Грубич: Я на сєбя бєру большую отвєтствєнность. І когда стоїш… тьфу-тьфу, мене ще не разу не підводили. Но стоїш і капелька поту біжить. Ну ти понімаєш о чьом я чи нє? Я же, што ето… 
(Грубич жестикулює руками, імітуючи передачу предмета)
Грубич: Ну поняла? Результат шоб був.
І.Т.: Оце ж нащот цього результату. От єсть карточка, оформлена на 40 тисяч. Дали добро.
Грубич: Сколько це? пощитай, я не умєю.
І.Т.: Ну, шість тисяч доларів – це сорок вісім тисяч.
Грубич: Да.
І.Т.: Це те, що…
Грубич: А мої?
І.Т.: А ваші три остаюсь вам должен. Сорок – у нас на карточкє, вони ще не прийшли. Але должни перещітать сьогодні.
Грубич: В тєчєніі суток.
І.Т.: В тєчєніі двох робочих днів, сказали. П’ять у нас є. Сьогодні ми 1800 на ринку взяли. І буде завтра. На завтра сорок восємь у нас будєт. Тобі перед судом чи після суду?
Грубич: Та ну… ну шо ви, не мучайте мене пожалуйста. За сутки – це мінімум.
В.К.: За сутки нада, да?
Грубич: Ну це ж нє… 
І.Т.: Ну це ж завісіт от торгівлі. Якщо вторгуєм завтра.
В.К.: З дєньгами, Валєра, така катастрофа.
І.Т.: Полностью всьо впритик. Я от покажу резину, на якій я їжджу.
Грубич: Ну, Валентина, ну нє я ж…
І.Т.: Валєра, ну ви балакали прямо з ним чи через посередників?
Грубич: Да, да.
І.Т.: Прямо з ним?
Грубич: Да, да. Ну шо ж ти понімаєш шо. Де ми тут були, помніш, ми приходили? Ну, Іванич. 
І.Т.: Це начальник ваш отой?
Грубич: Да-да.
І.Т.: А там ніяк шоб?
Грубич: Я казав уже.
І.Т.: Шоб во врємі пріговору.
Грубич: Я ж казав, шо іх троє. Іх – троє.
І.Т.: Так прокурорські ще ж там?
Грубич: Та прокурорський той переб’йотся.
І.Т.: А не можна так, шоб во врємя суда я там почую…
Грубич: Та ну пожалуйста.
І.Т.: Я почую, у мене там в сумці лежатиме.
Грубич: Та ну я тєбя умоляю: пожалуйста…
В.К.: Валєра, ну оце там єслі шесть, то це буде условно?
Грубич: Я ж тобі розказував. Так, давайте опрєдєлімся: я прєдлагаю признать віну і получіть условно. Ну ДОЗ, ну затянеться в борьбу по-любому.
І.Т.: Ну ми ж уже ідем на условно. Нам надо условно.
Грубич: Значіт, смотрі. Щас, вибач.
(Дзвінок на телефон Грубича, далі – продовження розмови).
В.К.: Валєра, що, оце обязательно надо брать вину на себе, шоб дали условно?
Грубич: Да, конєчно, конєчно. Смягчающіє обстоятєльства.
В.К.: Ой, як жостко. Но якшо нам вдастсья оці шість, то він зробить условно?
Грубич: Валя, мене ще ні разу не обманювали. Ви нє пішитє там мєня? Заколєбали.
І.Т.: Ну пожалуйста (сміх).
Грубич: Валя, ну ще ні разу не обманювали там мене. Тьху-тьху-тьху. Ні мене, ні Івановича. Коли Іванович, то дешевше, повірте мені.
В.К.: Ні хєра сєбе. А шо, могло бути дешевше?
Грубич: Я вообще сказав, шо єсть п’ять у человєка. Но мені показують: «нас же троє». Показують жестом три пальця. Ну давай рассуждать з той сторони. Скільки ти заработаєш за три года і один день?
І.Т.: А це условно, воно от буде, скільки условно – не уточнялі? Скільки вони дадуть?
Грубич: Я согласєн на любой. Ну 3 на 2, 1 на 3, я не знаю. Я тут счітаю, што торг неумєстєн. Я знаю, я помню, шо ти кіпішував там, що «мені вот стоко». Я не торгуюсь. Мені аби условно і все. Ну не 5 на 3 конєшно. Я так думаю, тєбє дадут 3 на 2.
І.Т.: Ну, вообщем, це вірняк, шо буде у мене условно.
В.К.: Ну, Валєра, ну немає ж за шо! Я ж тоже хоть поганенький, но юрист. Я почитала там обвинувальний висновок.
Грубич: Надо було мене брать. 
В.К.: Ето смєшно.

З НАЧАЛЬНИКОМ СЛІДСТВА МОЖНА ВСЕ ВИРІШИТИ БЕЗКОШТОВНО

В цій частині розмови потерпілий остерігається, що його можуть банально «кинути». Тобто, що після того, як Грубич підкупить суд, міліція продовжить його пресувати. Адвокат обіцяє все залагодити за допомогою особистих зв’язків.

Грубич: який би, Валя, я тобі казав, він не був, я з ним… мені було б легше з ним найти общій язик. Я його знаю прекрасно. 
В.К.: Того Савченка дурнуватого?
Грубич: Да. Я йому помагав. Стоп, а по-моєму у вас там новий начальник слєдствія.
І.Т.: Да, я не знаю, хто там начальник. 
Грубич: В Кобеляках.
В.К.: да, може. 
І.Т.: Ааа…
Грубич: Підожди. Шо я хотів спитати?
В.К.: Валєра, а не буде преса оце од Савченка, од цих уродів, єслі буде умовно?
І.Т: Оце єслі оце мені дадуть условно? 
Грубич: Валя, Валя, ну-ну.
І.Т.: В дальнєшем оце начинають там…
Грубич: Валя, ти у мене таке добиваєшся. Ну Валь, ну не мучай мене.
В.К.: Ну з ними можна якось договориться?
І.Т.: Суддя оцей може дать гарантію того, що як дадуть вони условно і Савченко чи прокуратура не захочуть там оскаржувать оце їх условно?
Грубич: Нє, вони отвєчают за себе. Вони з прокуратурой майже не сотруднічають. Хочеш – добавляй іще, і будут сотруднічать.
В.К.: Та ні хєра собі і так.
(Грубич розмовляє по телефону, дізнаєтсья, хто начальник слідства Кобеляк)
В.К.: А де Савченко?
Грубич: Дуже зайнятий чоловік, не може балакать.
В.К.: Так не робить уже Савченко?
Грубич: Не робе. Я ж сказал вам, що там зараз новий начальник слєдствія.
В.К.: Це недавно?
Грубич: Галтвянський. Це мій товариш. Бивший підчіньоний. Коли я роботав начальником слєдствія в Октябрськом, він був у моєму подчінєнії. Так шо єслі там які-то проблєми, то з Галтвянським рєшу. 
В.К.: Понятно.
І.Т.: А він багато бере чи нє?
Грубич: Хто?
І.Т.: Та Гавтвянський.
Грубич: Та я з ним так рєшу. Ну за шо?

ДОЛАРИ ЧИ ГРИВНІ - ВСЕ ОДНО. ГОЛОВНЕ, ЩОБ НЕ ДРІБНИМИ КУПЮРАМИ

Далі перемовини знову повертаються у форму торгів. Потерпілий розпитує, чи можна зробити так, щоб за гроші дали не умовне покарання, а виправдувальний вирок. Грубич відповідає, що це дуже дорого і важко зробити, оскільки у Тищенка є судимість.

І.Т.: Та я в шокє. А тут не можна, шоб оправдатєльний, не получиться?
Грубич: Можна, тільки без квартири і машини остаться.
І.Т.: Шо, так?
Грубич: Та ти шо. Та ти гоніш. 
І.Т.: А шо там розбить жінкин епізод і отой, там дєствітєльно мене не було.
В.К.: Ну доказатєльств нема ніяких.
І.Т.: Того, кого взяли «на гарячому» - йде свідком. А я йду обвинуваченим.
Грубич: Нада було мене найти трошки раньше.
В.К.: Валєр, це було розпочато на те, шо він беззавітний. Нема нікого у нього. 
І.Т.: А по жінці шо там за доказатєльства?
Грубич: чого ти зі мною торгуєшся? Ну пожалуйста, ну не мучай мене.
В.К.: Ну Валєр, ми не торгуємся.
І.Т.: Ми хочем, як лучше.
Грубич: От чого ти оте самоє, шо нєт. Ну давайтє, ето самое, пообещаю, а потім скажу: «У мєня нє получілось. Ну ти же відєл, как я красіво виступал, як красіво писав». Ну чого ти мене мучаєш?
В.К.: Ну Валєр…
Грубич: Ну шо я тобі зла желаю і нє хотєл чтоби оправдатєльний бил? Шоб моє ім’я сплило на біг-бордах? Думаєш, я не хочу етого?
В.К.: Вообщем, якщо шесть, то це условно желєзно?
Грубич: Да.
(Валентина К. розпитує чи можливо зробить амністію, Грубич їй відмовляє)
Грубич: Все, шо я можу, я не обіщаю золотиє гори, а потом вийду і скажете: «От мудак. Найняли, а он, ето самоє, обіщав одне, а …»
І.Т.: Вообщем, нам нада п’ятдесят одну тисячу гривень. А нада в гривнях ілі доларах?
Грубич: Та мнє всьо равно. Главное, шоб оні не мєлкіє билі.
І.Т.: Та я думаю, в банкє…
Грубич: А яка різниця? Всьо равно я їх буду мінять. 
В.К.: Понятно.
Грубич: Ну, на другіє купюри.
(далі розмова не по темі)
І.Т.: Мені було б лучше, якби ви з нами напряму побалакали.
Грубич: З ким?
І.Т.: Там же ж ваш начальник бере шось собі там?
Грубич: Нє-нє, я йому даю со свого гонорару. Нє, я мог би ето, но лучше він. На даний момєнт лучше він.
(далі розмова не по темі)
І.Т.: І чого вони такі дорогі, га?
Грубич: Та ето нормальная цена.
І.Т.: А сколько б оце оправдатєльний приговор стоіл?
Грубич: Та я не хочу даже балакать, ти шо. Оправдательний – це надо направить справу на ДОС. Та ти шо, це така война. У тєбя ж єсть судімость?
І.Т.: да, там же Савченко…
Грубич: Я щас воюю по двом дєлам за оправдатєльний. Там хось в людей судімості нєту. 
І.Т.: А там шо ви казали, на п’ятницю найшов, решили по ньому?
Грубич: Да у нього буде оправдатєльний. І женщінє тоже буде оправдатєльний. Так люди несудимі. Ім надо бить незамараними.   

ПІДРАХУНОК ХАБАРЯ ДЛЯ ГОЛОВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ 

Тищенко заводить розмову за потенційного отримувача хабаря – тодішнього голову Апеляційного суду Полтавської області Андрія Рябішина.  Сторони остаточно узгоджують суму коштів.
І.Т.: Так-так-так.
Грубич: Ну, у нас получається скільки? 
(Грубич бере телефон та проводить підрахунок)
І.Т.: Ну, шестю восєм – сорок восєм. 
Грубич: Кажуть "довіряй, но провіряй". (пауза) Ну, я свої подожду. Шесть на восєм…
І.Т.: Сорок восєм.
Грубич: Ну по-суті тєбє – сорок восєм. 
І.Т.: Ну, три ж – вам?
Грубич: Та тож – не горяще. Воно ето горяще.
І.Т.: Щас береш (нерозбірливо)?
Грубич: Шо Оксана, розкажи. 
(Далі розмова не по темі)
І.Т.: А шо оцей суддя, відкіля його перевели?
Грубич: Шо?
І.Т.: Оцей суддя, як його…
Грубич: Рябішин.
І.Т.: Ага.
Грубич: Ну Голова суду Полтавського району.
І.Т.: Був би якийсь другий, навєрноє дешевше було б?
Грубич: Ні. Я так щитаю, що і так недорого. Так воно обично і єсть.

Далі Тищенко робить чергову спробу домовитись за прокуратуру. Грубич відмовляє, аргументуючи тим, що він відповідає лише за апеляцію.

ДЕНЬ ОТРИМАННЯ ГРОШЕЙ ГРУБИЧЕМ

Тищенко приїхав на зустріч з Грубичем 24 жовтня 2013 року, через день після наведеної вище розмови. Адвокат сів в автомобіль, потім вони заїхали за жінкою потерпілого Валентиною К., у якої були з собою кошти на хабар. Після недовгої розмови Грубича затримують. 
І.Т.: Привєт.
В.К.: Здрастє, гадасть такая.
І.Т.: Шо таке?
В.К.: І тебе ще лиха година носить. 
Грубич: Не слухався?
В.К.: Воно дебіл. Держи «три тополя на Плющихє».
І.Т.: Гроші – ось.
Грубич: Да.
(Тищенко передає Грубичу гроші у формі скручених в кільце купюр)
І.Т.: Щитайте.
Грубич: Я ж думав, там… а куда я щас с німі, ти нормальний?
І.Т.: Та нормально. Ровно шість. Гарантія того 100 %?
Грубич: Та я ж думав, ні. Я могу на всякій случай шоб договор подпісать. Я ж думав, ви туда поїдете.
І.Т.: Ви понімаєте, це чисто на довєрії. Договор я понімаю, договор. Договор – не договор.
Грубич: Щас, падажді.
(Грубич тримає кошти, вирівнює їх для подальшого перерахунку)
В.К.: Договор – це таке. Якщо не получецця, то тоді нічого не ето самоє.
Грубич: Слухай, ето самоє.
В.К.: Ні з кого нічого не візьмеш.
Грубич: Ну сиділи б тут. Я б приїхав до тебе, забрав би тебе. Я, в планє, ну з такими дєньгами тоже. 
В.К.: Та я б сама не була. Я була з Вовкою.
(Грубич починає рахувати гроші)
Грубич: Раз, два, три, чотири, п’ять…
В.К.: Ну мнє ж надо на Кобеляки.
Грубич: шість, сім, вісім, дев’ять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять…

Далі відбувається затримання адвоката правоохоронцями під час перерахунку грошей.

Цікаво, що справу за обвинуваченням Валерія Грубича розглядає голова Октябрського районного суду міста Полтави Олександр Струков, відомий своїми дружніми стосунками зі згаданим Олександром Ковжогою.

Станом на сьогодні судовий розгляд знаходиться на стадії дослідження доказів.

При цьому, обвинувачений продовжує здійснювати адвокатську діяльність. Наприклад, він був захисником інтересів обвинуваченого в іншій резонансній справі – за обвинуваченням Віталія Петрова у вбивстві.