13:27 27.12

Різдвяний привіт зберігся через сто років!

До Полтави - з любов'ю! Сто років тому святкові листівки рідко надсилали за точною адресою отримувача.

«Поздравляю тебя дорогая Ниночка с праздниками Р.Х. и Н.Г. Желаю тебе много счастья и всего самого лучшего в жизни. Ты меня извини, что редко пишу тебе, за последнее время очень занята хозяйством и разными домашними делами, пришлось много шить для сестеръ и племянниковъ. У нас гостит Миша сейчас, пріехалъ в отпускі на 2 недели. Ждали и Сережу, но его командиръ не пустил. Пиши о себе подробно, как проводишь праздники. Ты мне стала очень редко писать, должно быть забываеш о любящей тебя Вале.

Крепко целую и жду писемъ. Передавай мои приветы и поздравленія Ст.Ст.»

Різдвяну листівку з таким текстом надіслала Валентина Василевська з В'ятської губернії (Російська Імперія) до Полтави 28 грудня 1915 року. У листівці не була зазначена точна адреса отримувача.

На початку ХХ століття на земську пошту, що обслуговувала Полтавську губернію, листівки рідко надсилали з координатами адресанта. Будинків із нумерацією було не так багато. Вони мали два поверхи й розташовувалися вздовж вул. Олександрівської (наразі — Жовтневої). Листівки могли надсилати і на адресу банка, якщо отримувач — його вкладник. Гарантією, що пошта швидко дійде до адресанта, була його відомість у місті.

Комендант станції Полтава-Південна Лукомський сто років тому, вочевидь, був саме такою людиною. Під час Першої світової начальникам залізничних станцій дали військові звання, через стратегічну важливість об'єктів. Він володів будинком, який здавав багатим квартирантам і приїжджим. Саме на прізвище Лукомського і була надіслала різдвяна листівка, що адресовувалася “Ее высокоблагородию Нине Васильевне Непокойчицкой”.

В епістолярному листуванні титул “Ваше высокоблагородие” вживали тільки до представників дворянства.

“За зберігання таких листівок у радянський час людей запросто могли репресувати. Тому більшість їх просто знищували. Ці експонати мені нещодавно віддали далекі родичі адресантів. Листівки знайшли у ящику, де також були старовинні грамплатівки. Дивом увесь раритет уцілів. Листівки, що надсилала Василевська — імпортні. На них дуже висока якість друку — й досі помітно, як на світлі фіолетовим виблискують затемнені місця на зображенні”, - вважає філокартист Євген Аничин.

Сергій НАГОРНИЙ