ЗАСНОВАНО 21 ГРУДНЯ 2015 РОКУ
Курс валют
Курс USD по данным Национального Банка Украины Курс EUR по данным Национального Банка Украины

629


Які полтавські новинні сайти збирають найбільшу читацьку аудиторію?



Рейтинги відвідуваності полтавських інтернет-видань нагадують гру «Цар гори».​

Можливо хтось іще пригадає ті часи, коли професійний полтавський інтернет-сегмент новин обмежувався комунальним інформагенством «Новини Полтавщини». Поки в 2009 році не було засновано Інтернет-видання «Полтавщина». Це стало справжнім проривом для полтавського віртуального простору новин. Протягом майже всього періоду Януковича два згаданих видання для користувачів Інтернету були домінуючими і мало не єдиними системними джерелами інформації про життя міста та області. 

Прихід в Полтавську ОДА нового керівника – Олександра Удовіченка, негативно позначився на якості контенту ОКІА «НП». Комунальне інформагентство перетворили на рупор Партії регіонів, закрили блоги, ввели цензуру. Натомість на «Полтавщині» хоч і з’являлися «паркетні» новини з життя влади, але поряд з цим були відкриті блоги та загалом редакційна політика була більш демократичною, на сторінки видання могли потрапити і опозиційні політики. Поступово цей «медіа-нувориш» перебрав на себе аудиторію «комунальних старожилів» і в якийсь момент став дуже впливовим новинним інтернет-ресурсом.

Однак, уже з 2013 року зі зростом аудиторії полтавських користувачів сегмент місцевих інтернет-новин наповнювався новими гравцями. «Полтавщина» уже сама приміряла роль старожилів. Хоча редакції і вдалося зберегти номінальне лідерство тепер в потилицю дихають майже два десятки конкурентів.

Логічно, що читацька аудиторія почала розпорошуватися між різними новинними інтернет-виданнями. Тож ми спробували проаналізувати, як вони ділять між собою читацьку аудиторію.



Зауваження до діаграми

1. Ми не брали період, більший ніж за місяць, оскільки рейтинги відвідуваності полтавських ЗМІ через свою швидкоплинність схожі на гру «Цар Гори». Багато стало залежати від просування новин в соцмережах та інших факторів. Як наслідок, ситуація з рейтингами, наприклад, піврічної давнини – це уже історія, що ніяк не впливає на сьогодення.

2. До рейтингу не включені видання «Трибуна», «Полтавське Громадське ТБ» і «Коло» через те, що вони не розмістили на своїх сайтах лічильники. Можна припустити, що охоплення аудиторії кожного з них в межах 3-8%. Але це лише припущення.

3. Хоча, як було сказано, «Полтавщина» зберігає лідерські позиції на медіа-ринку, розрив уже не такий явний і в подальшому буде тенденція до вирівнювання. Ще один нюанс: показник цільового охоплення аудиторії «Полтавщини» в середньому нижчий на 10-15%, ніж в інших полтавських інтернет-виданнях. Читачі з України складають 80-85% їхньої аудиторії. В інших виданнях цей показник сягає 90-96%. Враховуючи це та попередній пункт реальна доля «домінуючого» видання на нашій діаграмі не таке вже й велика: близько 18-20%, що всього на кілька відсотків більше за ешелон найближчих конкурентів.

4. Сайти полтавських газет і телеканалів мають вкрай низькі рейтинги і «в чисту» поступаються професійним інтернет-виданням. Тому вони не включені до діаграми.

Репутація

Звісно, показник відвідуваності — дуже важливий критерій оцінки роботи редакції, але не єдиний. Як для читача, так і для потенційного рекламодавця грає роль репутація ЗМІ та його журналістів. Наприклад, якщо у виданні постійно фігурують рекламні матеріали одного із політиків, окремі люди, побачивши вашу рекламу поряд, можуть асоціювати Вас з ним.

Вирахувати репутацію в кількісних показниках – проблематично. Просто зібрати кількість «джинси» за певний період, — недостатньо для отримання висновків. В ідеалі навіть маркований як реклама матеріал перед публікацією повинен піддаватися фактчекінгу. Це захистить новинний ресурс від перетворення на помийку. Гарним показником могла б бути кількість поданих на ЗМІ (і виграних) позовів про захист честі та гідності. Але в Україні судитися за свою честь – непоширена практика. Зазвичай, особи, що потрапили під хвилю «лайномета», або просто це ігнорують, або проплачують свої статті у відповідь, де в такому ж ницому дусі викривають опонентів.

В моїй практиці я публікував багато «гарячих» матеріалів, де чиновників прямо звинувачував у злочинах та корупції. При цьому кожна літера написаного була документально підтверджена і часто мої статті супроводжувались ще й заявою про злочин у правоохоронні органи. Тому я мав всього один випадок, коли на мене подали в суд. Чиновниця з облради образилась на статтю, в якій були оприлюднені її біографічні відомості, пов’язані з занадто швидким підвищенням по службі. Мова йшла про незаконне присвоєння категорій спеціаліста на державній службі. У своєму позові вона вимагала стягнути з мене 20 тисяч гривень моральної шкоди.

Чесно кажучи, така реакція чиновниці мене здивувала, адже я мав на руках всі підтверджуючі документи її просування по кар’єрних сходах, яке зовсім не відповідало кваліфікаційним вимогам по стажу роботи. Кінець історії передбачуваний: навіть “найгуманніший” Октябрський райсуд відмовив у задоволенні вимог позивачки.

Сподіваюсь, що чистота репутації для полтавських ЗМІ та їхніх рекламодавців буде таким же важливим критерієм, як і відвідуваність. Думаю, ми всі зацікавлені у тому, щоб не стати черговим об’єктом для злиття помиїв від “анонімного джерела” чи нікому не відомої громадської організації.


Станіслав ЦИСЬ