У Полтаві експонується колекційна фотовиставка "Політика тіла"

У Полтаві презентували колекційну фотовиставку "Політика тіла".

Наша колекція існує понад десять років. Спочатку це були, як правило, художні полотна. Але останнім часом ми звернули увагу на інші сторони творчості художників, так познайомилися з роботами  харківського фотохудожника Євгена Павлова. Придбавши частину його робіт, ми з чоловіком вирішили, що їх необхідно обов'язково показати в інших містах. Мешкаємо в Києві, тож буваємо на багатьох мистецьких заходах в Арсеналі, де галеристи самі пропонують ідеї виставок та запрошують. Взагалі, ми й самі шукаємо контактів з галеристами, щоб роботи висіли не стінах, а не лежали на полицях – інакше вони тоді просто не живуть

– розповіла власниця колекції Тетяна Гриньова.

Колекція Гриньових заснована в 1994 році й являє собою репрезентаційний зріз вітчизняного мистецтва. Це одна з небагатьох публічних художніх колекцій, що якнайповніше демонструє мистецтво другої половини ХХ – початку  ХХІ століть у процесі його творення і становлення. Метою колекції є максимально широко та ємко представити історію розвитку українського мистецтва, а також успадкування й видозміну художньої традиції. Колекція містить у собі кілька тисяч робіт у різних техніках – живопис, художні світлини, графіка, малюнок. В Полтаву приїхали лише фотографічні роботи харківських митців, об'єднані темою "Політики тіла".

Я досліджую колекцію Гриньових. Сподіваюся, що ми її колись досконально вивчимо, але це в процесі. Обирала роботи, об'єднані однією темою, під простір саме цієї галереї. Але не виключено, що ці роботи, видозмінюючи під інший простір, можна показати і в інших містах України

– сказала куратор виставки, мистецтвознавець Галина Глеба.

Філософський термін "Політики тіла", уведений в 1970-х роках, окреслив особливі методи та механіку управління людьми, характерні для політичних режимів. Право на прояв тіла в радянські часи було протестом проти панівної цензури у мистецтві й суспільстві, яку виправдовували необхідністю дотримання "чистоти помислів радянської людини". Ще відтоді в кримінальному кодексі залишилася стаття, яка трактує порнографію як злочин. Утім, на відміну від сьогодення, у ті часи порнографією ставало все, що було поза регламентованим зображенням "дозволеного тіла".

Виставка "Політика тіла" – це історія про виокремлення індивідуального з площини колективного через зображення людського тіла.

У цих роботах закладений смисл фіксування реальних подій, які відбувалися в той час, коли багато з нинішніх глядачів навіть не були народжені. Те, що авторам вдалося шляхом обробки фотографій створити з них художні роботи, приваблює ще більше

– додала Тетяна Гриньова.

У просторі галереї колекцію розділили на умовні зони: політика і тіло (тілесність). В першій залі акцентують увагу глядача на соціальну роль особистості в політичному контексті радянського строю: тілесність контролювалася політикою й була їй підпорядкована. Світлини першого блоку експозиції ілюструють прості форми відпочинку людей – як-то бажання плавати в морі, бажання їсти – які не несуть ідеологічного підтексту. Другий блок представляє регламентований політичним строєм відпочинок – ієрархію, дистанцію, які постійно мають зберігатися між громадянами. Світлини поруч через ідею художника зображують репресивний, домінантний стан держави та її контролю над окремо взятою людиною, іноді – навіть відсутність самої людини, її індивідуальності в політичному просторі.

В другій залі більше приділена увага індивідуальному – через маски та образи. Тема тілесності, яка була табуйована в радянському суспільстві, але найкраще представляла персональне, індивідуальне, інтимне часто піддавалася цензуруванню. Центральне місце виділили для роботи всесвітньо відомого українського фотографа Бориса Михайлова – вона ілюструє життєвий процес, пов'язаний з тілесним, але за відсутності людини. Вона перекликається з роботою фотографа Сергія Браткова – однією з серії світлин жінок – клієнток Харківського репродуктивного центру, яка розповідає про те, що жінка, якщо не може вийти заміж за принца, має надію, принаймні, його народити. Окремий блок експозиції представляє материнство – як символ віри, що жінка може народити вільну людину.

До експозиції ввійшли роботи майстрів харківської школи фотографії Бориса (Боба) Михайлова, Євгена Павлова, Сергія Браткова, та групи "Шило" (Сергій Лебединський, Владислав Краснощок, Вадим Трикоз). Виставка триватиме до 18 червня. Варто зауважити, що зібрання робіт має позначку 18+.