"Недержавними" відзнаками нагородили АТОвців із гарячих точок

Як розповідають організатори нагородження, представники Всеукраїнської спілки учасників АТО, бойових дій та миротворчих місій, серед нагороджених - не тільки полтавці, але й уродженці інших областей. Кандидатури на нагородження подавали побратими вояків. Нагороди не державні, вони започатковані за ініціативи Спілки, виготовлені ініціативними групами, в тому числі й волонтерськими. Наприклад, медаль "За оборону рідної держави" розроблена групою київських волонтерів ще в 2014 році.

Не всі наші хлопці, які героїчно проявили себе при захисті рідної держави, отримують державні нагороди, на жаль. Багато з них - добровольці, про яких забувають і згадують лише тоді, коли відбуваються якісь негативні ситуації. Але ми знаємо, що першими, хто встав на захист суверенітету держави, були саме добровольці. І ще один момент часто забувають. Героїзм полягає не тільки в тому, щоб, наприклад, підбити танк. Але й в тому, щоб підбадьорити своїх хлопців в складний момент, щоб вони зробили те, що, на перший погляд, неможливо

– пояснює голова Всеукраїнської спілки учасників АТО, бойових дій та миротворчих операцій Володимир Голованюк.

Як розповідає Володимир, Всеукраїнська спілка учасників АТО, бойових дій та миротворчих операцій існує вже майже 14 років. З початком військового конфлікту на сході України до її назви додали абревіатуру "АТО", адже до членства в організації долучились багато військових – учасників антитерористичної операції. Для декого з них це вже не перший досвід бойових дій.

Сьогодні 21 військовому, більшість із яких з Полтавщини, були вручені чотири різних типи нагород. Три тижні тому ми проводили нагородження бійців, які брали участь в обороні Донецького аеропорту. Взагалі з початку бойових дій на сході України нагородами від Спілки учасників АТО, бойових дій та миротворчих місій нагородили понад тисячу осіб – військових ЗСУ та добробатів, а також волонтерів та людей, що активно допомагають фронту

– повідомив почесний президент Всеукраїнської спілки учасників АТО, бойових дій та миротворчих місій України Дмитро Шевченко.

Дмитро – професійний військовий, старший сержант ЗСУ, а за плечима має військову службу в першій Болградській аеромобільній дивізії та миротворчу місію в Іраку. Коли почалась російська агресія, Дмитро мав власний бізнес. Але був призваний в лави ЗСУ в першу хвилю мобілізації, тож бізнес довелось згорнути. Зараз, після поранення, Дмитро проходить військову службу на теренах Полтавщини. Сьогодні на вручення нагород приїхав і його молодший брат Денис. На заході Денис разом з родиною – дружиною та новонародженою донечкою, яку вперше взяв на руки кілька днів тому, як приїхав у відпустку.

Коли розпочалися бойові дії на сході, я не зміг всидіти вдома, мені сумління не дозволило. Тим більше, старший брат - військовослужбовець, тож батьки з розумінням поставились до мого рішення. Дружина теж підтримала. Мене не мобілізували, я сам прийшов у військкомат та уклав контракт на військову службу – щоб ці окупанти, які прийшли на нашу землю, не дісталися нашого міста, де мешкають мої рідні й друзі, де мій дім. У моєму взводі є хлопців із різних куточків України, і в тому числі зі сходу – з Донецька, Луганська. І ми всі вважаємо, що це – наша, українська земля

– розповідає Денис Шевченко, військовослужбовець 72 ОМБ ЗСУ, який зараз служить на промзоні в Авдіївці.

Серед військових, які отримали нагороди, є й такі, хто служить у лавах "добробатів". Вони небагатослівні, не дуже охоче говорять про себе, на рукавах – нашивки розвідників. Не на диктофон розповідають, що ще з Майдану прийняли рішення стати на захист держави та сумлінно несуть свою службу в найгарячіших точках АТО.

Коли розпочався Іловайськ, ми з моїм побратимом зібралися та пішли в АТО добровольцями. Він, щоб зберегти офіційну роботу, в ЗСУ, я – до добробату. Спочатку був у Правому Секторі, потім, щоб отримати офіційний статус, перейшов у "Дніпро-1", де й служив до 2016 року. Там я прийняв перший свій бій, в який мене повів Кабул, полтавець, який загинув у зоні АТО. Ми з "Дніпром-1" пройшли Піски, Водяне, Опитне – майже всі найгарячіші точки. Зараз я перейшов в УДА, бо "Дніпро-1" вивели з передової, а я йшов звільняти рідну землю від окупантів, а не відсиджуватися в тилу. Зараз ми захищаємо Україну в районі Широкіного

– розповів боєць з псевдо Ірокез, який родом із Дніпра.

На нагородженні почесну варту біля державного прапору несли вихованці чутівського військово-патріотичного клубу військових десантників "Гвардія". Як розповідає військовослужбовець Валентин Діброва, який є керівником цього клубу, дітей готують, як майбутніх десантників: його вихованці ще у віці 14 років стрибають з парашутом, проходять загальну та спеціальну військову підготовку, патріотичне виховання, вчать військову історію. Не обов'язково ставати потім військовослужбовцем, але немало колишніх вихованців проходять військову службу на сході або здобувають професійну військову освіту. Щоб вибороти честь бути присутніми на нагородженні, юні десантники влаштовували змагання.

Я з 12 років прийшов у клуб, бо мені було цікаво. За ці два роки я багато чому навчився та мрію стати професійним військовим, хочу служити в 95 ОАМБ. А щоб сьогодні приїхати на це свято, я стрибнув з парашутом, здав заліки з історії ТТХ та ВДВ

– пишається 14-річний Назар Менинник.

Подання кандидатур на нагородження триває постійно, тож найближчим часом ордени та медалі знайдуть інших героїв АТО, достойних того, щоб ними пишалися не тільки їхні рідні та побратими, а й вся держава.