У Полтаві презентували книгу про полеглого бійця полку "Азов" полтавця Дмитра Коряка. ФОТО

Авторка книги про полтавського бійця, добровольця полку "Азов" із позивним "Брат", який загинув 11 лютого 2015 року під Маріуполем, – полтавська письменниця та поетка Надія Гринь - писала й упорядковувала книгу зі спогадів друзів, родичів, бойових побратимів Дмитра Коряка у рекордні темпи – робота зайняла менше п'яти місяців. Ідея створити книгу – мистецьку пам'ятку - належала члену Національної спілки журналістів України Лідії Черпаковій.

13 жовтня минулого року з'явилася ідея віддати шану Дмитрові, написавши про нього книгу, яка буде четвертою у циклі мистецьких пам'яток (перша книга видавалася на честь лікаря й поета Бориса Місюренка, друга – про відому в місті родину Корольових, третя пам'ятка присвячена поетові-пісняру Володимирові Тарасенку). Тоді в Полтавській обласній дитячій бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара зібралися однодумці, серед яких, зокрема, була письменниця й поетка Надія Гринь і музикант Володимир Раковський. Надія прочитала свій вірш-реквієм "Герої не вмирають", присвячений Дмитрові Коряку. Для мене це було одкровення. Поетка розповіла, що планує написати ще кілька віршів про хлопця. Запропонувала їй видати книгу й одразу порадила збирати спогади. 15 січня вже готовий макет книги був підписаний на видання. Надія Гринь працювала навіть уночі. Із прочитаного запам'ятала такий спогад: Дмитрові було 6 років. До їхньої родини приїхали російськомовні родичі, у яких також був маленький син. Він почав насміхатися, що Дмитро розмовляє українською. Через це хлопці навіть побилися,

- розповіла Лідія Черпакова.

На презентації книги авторка Надія Гринь зазначила, що пропустила книгу крізь душу, оскільки особисто була знайома з Дмитром. Журналістам зазначила, що про іншого героя писати вже не візьметься:

Ми познайомилися 2013 році. Я перенесла важку операцію. Раз стояли з Дмитром у великій черзі в лікарні. Не витримавши, він сказав, що лікар йому вже не потрібний, сам вилікує себе. Але час згаяним не вважає, бо мав цікаву розмову зі мною. Далі тісно спілкувалися під час Майдану. Казав не телефонувати, бо його телефон прослуховують. Мали одну спільну знайому – через неї і передавали привіти, спілкувалися. Вона ж мені й повідомила звістку про загибель Дмитра. Після панахиди в Свято-Успенському соборі написала перший вірш. Згодом віддала його матері хлопця. Мій син, який потоваришував із Дмитром, пішов волонтером до "Азову". Книгу про бійця планувала ще з літа. Хотіла назвати її "Герої не вмирають", але така назва вже була в іншої праці. Тоді прийшла ідея назвати на честь хлопця: "Дорога безсмертя: Дмитро Коряк".

На презентації книги архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір справив урочистий молебень за всіма полеглими бійцями з Полтави. На заході друзі й побратими Коряка спілкувалися з публікою, розповідали історії з життя Дмитра та про його бойові операції під Маріуполем.

Наклад книжки - 500 екземплярів, вона вийшла у світ за сприяння полтавських депутатів від ВО "Свобода", благодійників із смт.Чутове, друзів і побратимів "Брата" та знайомих авторки. Надія Гринь надала примірники у всі бібліотеки Полтави. Авторка зазначила, що говорила з заступником голови обласної ради Анатолієм Ханком про збільшення тиражу.

Сергій НАГОРНИЙ, фото Олега ЖУРАВЛЬОВА