09:07 27.09 5322
Усик: наша загублена овечка
Після того, як суддя підняв руку Лопеса після бою з Ломаченком, я тішився. Вчора, коли спільним рішенням суддів, переміг Усик, я закричав від радості. Підтримував Усика, але не підтримував Ломаченка. І як його пояснити?
Обидвоє — наче з однієї орбіти. Не сильно відрізняються у вподобаннях — дивляться Шарія, люблять руску церкву, не розуміють, чому знесли пам'ятники Леніну і перейменували вулиці совєцких героїв.
При цьому Усик цілує український прапор, танцює гопак, дає в'ю українською, весь час зізнається в любові своїй країні. І головне — інколи визнає помилки. Наприклад, те, що «руска церква» його юзала. Чи називає себе «загубленою овечкою». Крч, якщо просто — Усик визнає, що є ідіотом. Визнає, що має кашу в голові. Що може не знати всього і не розумітися у всьому найкраще.
Ломаченко такого ніколи не зробить — він не лише найкращий боксер в історії, геній, який може програти лише при помилках суддів. Він — найрозумніша людина планети. Чули ж, яке в нього боксерське айкю? Закостенілість. Ідіотизм. Смерть ненародженої адекватності.
В Усика інша тєма. Він — дивний, абсурдний, нелогічний, парадоксальний. Але головне — живий. Можна ходити до РПЦ і голосувати за Порошенка. Голосувати за ОПЗЖ і ходити в УКГЦ. Дивитися Шарія і не любити Росію. Любити Україну, але називати Крим божим. Навіть більше — 10 разів назвати Крим Україною, а одного разу назвати його божим. Це каша, хаос, нерви, невпорядкованість у голові причинно-наслідкового зв'язку, логіки, адекватності. Це не подобається, бісить, трусить. Чи вболівати за таке — ваше право чи клич серця.
Усик — загублена овечка. Але наша загублена овечка. Таких або з'їдають вовки, або вони повертаються до отари.
Андрій СЕНЬКІВ