Комунізм і кролики
Ще за радянських часів був у мене в Нових Санжарах сусід – Григорій Іванович. Усе життя він пахав «як раб на галерах», але в буквальному розумінні. Бо окрім основної роботи не розгинався й удома, тримаючи велике господарство: свиней, курей, качок… Розводив фредок і песців. Григорія Івановича навіть називали «підпільним мільйонером». Однак на відміну від Олександра Івановича Корейка він усе наживав важкою працею і кажуть, що навіть позичав інколи готівку… рідному колгоспу, де працював забійником на фермі. Хай там як, але одна проблема весь час непокоїла Григорія Івановича: він не міг купити нове авто і тому їздив на бувалій у бувальцях «копійці». А мріяв про «Волгу»! Звісно, можна було б і купити таку машину, але зі значною переплатою, а сусід був людиною економною, бо гроші діставалися йому трудом і потом.
Зрештою Григорій Іванович зважився на відчайдушний крок. Він вичитав у газеті, що за підсумками року тому, хто в області здасть найбільше кролячого м’яса буде надано право купити нового легковика ПОЗАЧЕРГОВО. І Григорій Іванович їздив по району, скуповував по селах кроликів і здавав їх у заготконтору… Зрештою він став таки «Кращим кролівником Полтавщиниі»! Щоправда, «Волги» йому не дали, а дали можливість придбати без черги «Ладу». Мрія майже збулася!
…Якби Григорій Іванович, царство йому небесне, піднявся тепер, то подумав би, що Хрущов не збрехав: ми й справді уже живемо при комунізмі! Автосалони тепер є ледь не на кожному кроці, і для того, щоб купити авто не треба скуповувати кроликів! Були б лише гроші…