17:03 17.12 11555
П'ять найпоширеніших страхів жінок, які хочуть реалізуватися професійно
Попри базову потребу «реалізувати себе професійно», в Україні досі існує низка страхів та міфів, що пов’язані з кар’єрою жінок. Це створює внутрішні перепони, які не дозволяють жінками влаштовуватися на роботу чи ставати підприємницями. Особливо, якщо вони матері та дружини.
Частина цих страхів та упереджень пов’язана зі стосунками у сім’ї, коли партнери не підтримують один одного. Частина утворилась через історичні передумови та базується на “обов’язках” жінки повністю утримувати дім та виховувати дітей.
Зважаючи на ті проблеми, з якими до мене звертаються жінки, не для всіх материнство є єдиною сферою, де вони хочуть реалізуватися. Будувати кар’єру, стати незалежною, створювати власну справу або навіть знайти спосіб монетизувати власне хобі — це все може кожна.
Самодостатня жінка, яка любить свою роботу або справу — це перевага усієї сім’ї. Однак давайте розберемо найпоширеніші страхи, які заважають жінкам цього досягнути.
1. А як же діти та дім?
Є такий термін як репродуктивна праця – це той самий побут, який не можна відкласти чи перенести. Діти ж не можуть не рости. Ці всі обов'язки чомусь вважаються жіночими, але це не так.
Репродуктивна праця має розподілятися між обома батьками – це про дорослу, партнерську позицію в стосунках. Коли один може допомогти іншому, а не перекладати відповідальність, що часто притаманно чоловікам, які кажуть: «Я не буду годувати дитину — хай мама прийде і тоді все зробить». У таких випадках у жінки — дві дитини, за якими треба доглядати.
2. Я немолода, вже все позаду
З віком дійсно складніше будувати кар’єру, адже з’являється більше обов’язків та відповідальності через сім’ю. Жінкам за 40 може здаватись, що у них вже нічого не вийде, вони втратили усі таланти та навички.
Варто пам’ятати, що ніколи не пізно робити те, що дійсно важливе для вас: вчитися, влаштовуватися на роботу, займатися своєю справою. Після 40 років якраз починається період самореалізації та розвитку. До цього часу жінка, зазвичай, усвідомлює, чого хоче насправді, й може робити те, до чого дійсно лежить душа. Адже сімейне питання зазвичай вирішене, діти виросли та стали самостійнішими.
З’являється багато часу, який можна присвятити розвитку. В Україні багато можливостей для навчання, для яких не треба виходити з дому. А ще багато професійних курсів, які за короткий час дозволять освоїти нову справу. Головне — бажання, мотивація та впевненість. Усі ці три складові кожна жінка може знайти всередині себе.
3. Я не така талановита як інші — нічого не вийде
Страх конкуренції, страх невдачі, страх, що вийде неідеально — це все наші стереотипи та уявлення. Якщо у людини здорова самооцінка, вона опирається на свої навички та готова навчатись новому, і такі упередження легко подолати.
Усі ми різні й талановиті по-своєму, тому для кожного знайдеться місце. Головне — почати щось робити. Успіху може досягнути кожен, і для цього не потрібні заможні батьки чи успішний чоловік.
4. Не впевнена, що можу змінити життя
Впевненість — це внутрішня підтримка та опора. Стан, коли нам не потрібно шукати похвали та схвалення від партнера, друзів чи батьків, а також у матеріальних речах, аби відчувати себе цінними та важливими.
Набувати оцю впевненість варто від зворотного: що стоїть за невпевненістю, адже причин може бути дуже багато. Справлятись із цим можна по-різному: старатись робити все максимально ідеально або не робити нічого.
Невпевненість у собі часом заважає зрозуміти свої бажання, людина може бути не готовою брати на себе відповідальність. Важливо знайти причину і працювати з нею: зрозуміти, що для вас важливо, чого б вам хотілося, визначити свої цінності та на них спиратися. Будувати цю опору всередині себе.
5. Чоловік не дозволяє працювати: що робити?
Рішення вийти на роботу приймає жінка, а не чоловік. Звісно, можна запитати думку, попросити поради. Не треба ставити перед фактом, що «ось завтра я йду на роботу, а ти розбирайся з дітьми». Але рішення все одно приймає жінка.
Сім’я має разом вирішити, як чоловік з дружиною будуть жити і працювати далі. Наприклад, як будуть розподіляти обов’язки по дому, що буде із сімейним бюджетом, скільки займатиме часу робота.
Якщо ж чоловік агресивно забороняє щось жінці або знецінює її бажання — це емоційне насильство. Контроль, ігнорування потреб, приниження, знецінення, маніпуляція відчуттям вини та страху, провокація партнера – це теж насильство, не лише рукоприкладство.
Оксана Садовнікова
психологиня, експертка проєкту «Крила»