Нотатки переселенця. Частина друга

Після першого тижня життя у Полтаві я вирішила прогулятися центром. У мене не було якогось конкретного плану. Просто йшла, куди мене вели ноги, всмоктуючи в себе нові звуки, кольори, запахи. Так приємно гуляти вуличками без якоїсь конкретної мети, роздивлятися все навкруги, зауважуючи навіть маленькі дрібнички. Дійшовши до Білої альтанки, вирішила повернутися назад і випити кави. Сівши на вулиці й спостерігаючи за перехожими, я зрозуміла одне – та тут людей гуляє більше, ніж у мене на набережній. І це четвер, будній день, а людей, наче тут якесь свято. Так дивно, бо я і справді після трьох років окупації від цього відвикла.


Мис Фіолент, Крим/discover-ukraine.info

Ласкаво просимо, або вхід заборонено

Ні, люди у нас, у Севастополі, звичайно, є, але після того шаленого трафіку відпочивальників, що був раніше, сьогодення нагадує лише крихти. Перед тим, як виїхати з Севастополя, у суботу та неділю зустрічалася з друзями на набережній, аби прогулятися та попрощатися. І те, наскільки порожнім виявилося морське узбережжя, для мене все ще виглядало дивним. Бо не таким я його пам’ятала, але таким воно стало.

Крим і туризм – слова взаємопов’язані. Це те, з чого жила більша частина населення і жила, скажу я вам відверто, дуже добре. Потік людей, а очевидно і грошей, був просто неймовірним, забезпечуючи кримчан безтурботним життям на «некурортні місяці». Реальна «золота жила», яку вирішили прикрити в 2014 році так званим «народним волевиявленням». Тепер місцеві пожинають плоди свого «вибору», бо від туристичного сезону залишилася лише назва.

Мою родину проблема відсутності відпочивальників не торкнулася, бо ми ніколи не здавали в оренду туристам квартиру і жили тільки на свої власні зарплати. Тих же, для кого цей бізнес був основним заробітком, чекало розчарування.

Переважна більшість відпочивальників у Криму була з Росії, а в Севастополі кожен другий – або з Москви, або з Пітера. Звичайно, їхні статки й зарплати, переводячи на гривні, були величезними. Вони ні в чому собі не відмовляли, відпочиваючи наче королі, розповідали про своє життя в столиці, про свої зарплати й всі блага цивілізації. Наші ж люди заглядали їм прямісінько до рота, жадібно поглинаючи кожне слово, а потім переказували отриману інформацію дорогою додому в катері або маршрутці своїм знайомим. І в їхній уяві все більше закріплювався образ Росії як держави достатку і «всіх благ». І коли заговорили про референдум, жадібні до грошей кримчани, яких роками «обробляли», з радістю побігли ставити галочки біля потрібних відповідей. Ну, як було не повірити, коли сама Росія обіцяла зарплати від 40 тисяч рублів для робітників дитячих садочків? Отже, для інших галузей ще більше. І нічого, що за офіційними даними середня зарплата в регіонах Росії складає лише 20 тисяч рублів. Про це подумаємо пізніше, бо ж туристи брехати не будуть, а вони всі добре заробляють. Тому Крим чекає лише зростання, суцільні блага і щастя для кожного мешканця, а звертати увагу на міжнародні закони та правомірність дій не треба. Росія все «порішає» і, як-от написано на відомому в Криму плакаті, «хоть камни с неба, мы на Родине»…

Пройшло три роки, кожен новий літній сезон стає гіршим за попередній. Крим туристично починає в’янути, проростаючи бур’янами там, де раніше яблуку не було де впасти. А дані від влади про шість мільйонів туристів перетворюються на місцевий анекдот. Каміння з неба таки засипало всі сфери життя, вбиваючи в землю все те, що було побудовано раніше. І так зване «повернення додому» не допомогло. Кримчани залишилися зі своїми проблемами насамоті, втративши всі свої переваги.

Виявилося, що росіянам відпочивати в «Кримнаші» не так вже і подобається. Бо тепер ціни тут — на московському рівні, а іноді вищі, продукти теж усі завезені з їхніх регіонів, ціни за проживання підігнали до росстандартів і менталітет вже у більшості людей теж «їхній».

На форумах і різних сайтах можна побачити тисячі гнівних повідомлень про те, які у нас злі люди, як все дорого, яка несмачна їжа, як брудно в містах, що в Крим більше не ногою, що все «спаскудилося» і взагалі – нащо було його приєднувати. Російські туристи втратили ті переваги, які мали за українського Криму, перетворившись в звичайних «співвітчизників», яким уже нікому похизуватися грішми.

Туристичний Крим руйнується, адже новоприбулим очільникам міст немає ніякого діла до підтримання хоча би того рівня, який був тут раніше. Росія отримала те що хотіла – військову базу. А все інше –  то вже проблеми місцевих, які продалися за три копійки.

Яким став цьогорічний сезон, можна оцінити навіть із газетних публікацій про конкурентну боротьбу між туристичними агентствами. Виявилося, що менш успішні фірми «замовляють» своїх конкурентів різним ворожкам та чаклунам. Так, у 2017 році в Криму розпочалася чаклунська битва за туристів. Про те, що в нас тепер кожного окупаційного року ще проходять молебні, присвячені вдалому літньому сезону та збільшенню кількості відпочивальників, зайве говорити. У темні часи живемо…

А тепер подивимось, що пропонували туристам цього літа. Якщо вам подобається гуляти руїнами Херсонесу, зустрічати мальовничий захід сонця між колонами, то будьте готові до ретельного огляду всіх ваших речей. Під найсуворішою забороною тепер купальники, адже купатися на території музею не дозволяють. І якщо раптом у вашій сумочці дивним чином літом у курортному місті опиниться купальник, будьте готові, що вас або просто не впустять, або з криком виженуть. Слідкувати за порядком будуть водолази з води та військові з суші. Можливо, незабаром там поставлять охоронні вежі, аби остаточно перетворити музей у концтабір. Взагалі, перебудова туристичних місць у «зону» набирає все більшої популярності. Високі паркани з’являються на набережній Ялти, перекривають вхід до моря, закривають гарний краєвид на природу як для місцевих, так і для туристів. Девізом Криму тепер може слугувати словосполучення — «Проход воспрещен» або «Вход платный». І це там, куди раніше був вільний доступ.

Можна позбирати на згадку каміння не тільки з пляжів, але й зі зруйнованих будівель, що позносила нова влада і будівельне сміття після яких навіть не прибрали. Такі собі нові пам’ятки культури в центрах різних міст. Що тільки не зробиш, аби привабити відпочивальників, якщо старі туристичні місця руйнуються, бо ніхто їх тепер не доглядає. Он навіть почали запрошувати українців відпочити в Криму. Ви, бандери, фашисти та хунта, але відпочивати їдьте до нас, бо щось живеться не дуже.

Ще у нас з’явилася так звана секта «свідків Сбербанку». Люди, їдучи відпочивати на конфліктну територію, навіть не цікавляться, що там і як. І хоч Криму присвячено багато часу на російському телебаченні, для людей залишається таємницею, що жоден світовий банк там не працює. «Де банкомат Сбербанку?», –  у вас можуть запитати на вулиці, в магазині, на пляжі, на тематичних форумах. І кожного разу так щиро дивуватимуться відповіді, що його тут немає. Хоча цього року російські туристи трохи еволюціонували: питають тепер, де приймають картки «Віза» та «Мастеркард» (вони в нас так само не працюють). Можливо, наступним етапом стане питання, чи є в нас банкомати та чи знаємо ми, що то таке. Як то кажуть, інновації по-російськи.

Взагалі, якщо у вас є купа грошей, то ласкаво просимо до Криму. Бо як показала практика, тепер це курорт для елітних туристів. Якщо ж грошей не вистачає, а відпочити хочеться саме тут, то беріть з собою провіант на весь час відпочинку, ліки, фрукти й всі необхідні речі. Це і справді вийде дешевше, аніж купувати на місці. В іншому випадку, станете одними із тих туристів, які заходять в кафе, аби попросити розігріти один біляш на двох, чи послухати музику біля дверей і не заходити всередину, бо за вхід треба платити…

Олександра РОЖКО