13:50 13.04 6009
Наш опір освіченості
Я люблю 12 квітня. Україна у цей день розривається між обрядодійствами і наукою.
Не дай Бог Всесвітньому дню авіаціі і космонавтики співпасти з Пасхою чи з Вербною неділею.
Тут душа аграрія і розривається: чи вербу/паску святити, чи за Гагаріна накатити.
Я б накатила за упокій усіх, хто став символом космічних перемог, але був абсолютно нещасливим. Той же Юрій Кондратюк — змінив ім’я від страху викриття його справжнього імені Олександра Шаргея, біографії. Жив у страху, мріяв обережно, і всеодно талант загнобили — несправедливо помножили на нуль за елеватор, зверхньо зневажили у радянській науковій спільноті, добре, що американці зробили свій business.
Сергія Корольва катували в НКВС і відправили на Колиму.
А скільки ще згнило в «шарашках».
Гагарін терпів спартанські умови (тут не чокаясь за його попередників), став піддослідним фактично, не знав земного щастя і загинув молодим.
Немає пророків у своїй вітчизні. Але в роки більш комфортних умов ніхто не перевершив їх досягнення.
Сучасна Україна як ніби опирається освіченості. А була ж країною, без якої не відбувались космічні проєкти супердержав.
Хоча… що може бути в країні, де вчителі на всю країну раз-по-раз демонструють власні факапи?
Ольга Ружицька.


