ЗАСНОВАНО 21 ГРУДНЯ 2015 РОКУ

Курс валют
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

10:44 28.03


Порошенко і системна криза



Власне, я розумію мотивацію виборців Порошенка. Вона видається мені поверховою і примітивною, але я її розумію.

На даний момент ситуація схожа на період брежнєвського застою. Після великих потрясінь настало затишшя.
Проблеми не вирішені і вони наростають, але кількісні зміни ще не перейшли у якісні, що створює ілюзію, наче таку ситуацію можна законсервувати і вона триватиме вічно. Врешті, багато людей старшого покоління абсолютно щиро вважають початок 1980-х періодом розквіту, котрий закінчився зі смертю Брєжнєва, категорично заперечуючи, що саме тоді і розвинулись кризові процеси, що врешті розвалили СРСР.


Паралелі з Україною для мене досить очевидні. Візьмемо три основні сфери життя країни: зовнішня політика, внутрішня політика, економіка. У кожній із цих сфер є системна криза, котра не вирішується, наростає, і цілком очевидно, що нинішня влада не має ні рецепту, ні політичної волі для вирішення цих проблем.

У зовнішній політиці це, звичайно ж, війна.

Мабуть не всі усвідомлюють, що рівновага останніх трьох років досягнута не завдяки рівновазі сил, а завдяки фактичному акту капітуляції, підписаному від імені України в Мінську, виконання якого, втім, вдалось успішно відкласти. Нинішня пауза, це пауза в очікуванні виконання Україною умов мінської капітуляції. Також варто усвідомлювати, що окопна війна припиниться в один момент, коли Москва втратить надію на виконання Мінських угод (МУ), котрі відтерміновані на час виборів, з огляду на те, що Порошенку «заважає внутрішня партія війни».


І якщо говорити про перспективу «Путін нападе», то звичайно ж він уже напав. Але напав поки одним мізинцем і уже завдав Україні непоправних ран. Ніякої стратегії вирішення цієї ситуації від Порошенка немає. Він просто тягне час, попутно з вигодою для себе, юзаючи як тему війни, так і її обставини. Але вічно це тривати не може. І після виборів ми побачимо або виконання МУ, або нову війну, котра разюче відрізнятиметься від того, що ми називали війною раніше.


Інша проблема — це внутрішня політика.

Ми зараз будуємо копію Росії, але меншу, біднішу і слабшу. З такою самою клептомансько-олігархічною структурою суспільних відносин, але із ненавистю до тієї більшої Росії, котра по факту сильніша і багатша. За таких умов, скільки би ми не тішили своє Его висміюванням їхніх півників із гімна і радощами з приводу їх падаючих супутників, але від того наші супутники не полетять і шулявський шляхопровід не стане в один ряд із керченським мостом. Неможливо ментально відірватись від Росії, якщо світогляд формується виключно антитезами на пропаганду Кремля із префіксом «харошиє сапогі, надо брать», а оточуюча реальність є погіршеною копією тієї ж самої Росії.

Порошенко не тільки не протистоїть цим тенденціям, а він є їх основним провайдером, свідомо беручи на озброєння російську тактику внутрішнього згуртування країни шляхом залякування затурканого населення зовнішньою загрозою, аби прикрити внутрішню деградацію. Власне, якщо ви почитаєте провладних блогерів, то всі вони в різних варіаціях просто переспівують на український лад тезу Свєти із Іваново "єслі нє Путін, то нас захватіт Амєріка". Така експлуатація патріотизму задля декорації клептоманії може триматись тільки на перманентній війні без внутрішнього виснаження держави. Тому російський досвід нам повторити не під силу. А якщо так, то в результаті ми матимемо інфляцію цінностей. Бачачи кричущу невідповідність між пропагандою і реальністю, суспільство буде розчаровуватись у патріотичних цінностях і наростатиме проросійський вектор, а з ним і загроза реваншу, попередити який ніякими заклинаннями буде неможливо.

Ну і економіка.

Тут ситуація реальності та перспектив не менш невідповідна. Рекордне зростання реальних доходів за останні три роки відбулось на тлі майже нульового приросту ВВП, а тим більше промвиробництва. Продовжуючи бути найбіднішою країною Європи, тим не менше в минулому році Україна була лідером росту реальних доходів населення. Звичайно ж, без відповідного економічного базису такі «успіхи» закінчуються завжди одним і тим же: гучним обвалом. На фоні сприятливої кон'юнктури на український експорт не було не залучено ні значимих інвестицій, ні якихось вагомих внутрішніх проектів за участю держави. Все спущене на поточні зовнішні ефекти. А медок уже вичерпується.
Власне, останні 4 місяці спостерігається спад промислового виробництва. Вже недовиконується бюджет і це все на тлі того, що у світі економічна криза поки не почалась, хоча її перші дзвіночки уже досить гучно звучать. Кризу Україна традиційно зустріне девальвацією гривні, а за девальвацією посиплеться нинішня архітектура тарифів та субсидій, котра і так тріщить по швах, після чого в двері постукає дефолт, оскільки наші борги у 2015 так мудро реструктуризували, що основний їх вантаж упаде на бюджет якраз у наступні пару років.

Іще раз повторюсь, що по жодному із цих напрямків Порошенко не здатен і не збирається якось проблеми вирішувати, тому пролонгація його політики може привести до катастрофи.

Рустам Ісаков
 

 

Виділіть помилку і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про помилку.