Вистава про "дітей, яких немає", відбулася в Полтаві

Арт-проект "Оскар і Рожева Пані", над яким об'єднали творчі зусилля митці з Івано-Франківська та Києва, – перша спроба сценічного прочитання тексту Шмітта, як поліфонічної історії. Це намагання розкрити різні виміри надзвичайного світу маленького Оскара. Така сценічна історія - це спроба достукатися до найзаскорубліших сердець через емоційну історію, наповнену болем та вірою, пишуть "Новини Полтавщини".

Актриса Ірма Вітовська, режисер Ростислав Держипільський, гурт "Океан Ельзи", художник Андрій Єрмоленко, балетмейстер Ольга Семьошкіна та актори Івано-Франківського театру імені Івана Франка доклали зусилля, аби вистава стала не лише творчою подією, а також приводом до вирішення значущої соціальної проблеми – створення в Україні доступної системи паліативної допомоги для тяжко хворих дітей.

Також вперше в історії сценічних інтерпретацій роману, головні ролі у виставі виконували діти – Марко Кирильчук та Влад Балюк. Учні Івано-франківської театральної студії втілили на сцені переживання головного героя, який проживає останні 12 днів свого життя, шукає у Бога відповідей на свої запитання.

Коли я познайомився з людьми цієї галузі, я був шокований ставленням у нашій державі до проблеми паліативно-хоспісної допомоги. Ставленням, якого просто не існує. Про це невигідно говорити. І було приємно дізнатися, що піонером цієї галузі в Україні є Івано-Франківська область. Після того, як ми відвідали Надвірнянський будинок дитини, що власне спеціалізується на такій діяльності, і зустрілися з дітьми, на яких неможливо дивитися без сліз, в мене як у режисера, народилася концепція проекту "Оскар і Рожева Пані". Я завжди вірив, я переконаний, що випадкових речей не буває: на втілення задуму ми швидко зібрали дуже хорошу команду До нас охоче долучилися Святослав Вакарчук з гуртом "Океан Ельзи", знаний український художник Андрій Єрмоленко, відомий хореограф, режисер та педагог Ольга Семьошкіна та багато інших надзвичайно талановитих митців і діячів з Києва та Івано-Франківська. Таке зазвичай відбувається, коли справа робиться з божого благословення,

- розповів журналістам ініціатор, режисер театрального арт-проекту "Оскар і Рожева Пані", директор - художній керівник Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім.Івана Франка, народний артист України Ростислав Держипільський.

"Оскар і Рожева Пані" – роман (за визначенням автора). Історія хворого 10-літнього Оскара, який за порадою Рожевої Пані пише листи до Бога, здобула величезну популярність у світі. На думку Шмітта, цей роман у вигляді монологу може функціонувати і як театральна п'єса. 2009-го книга була екранізована: режисером виступив сам Шмітт.

У 2011 році я долучилася до діяльності "Всеукраїнської інформаційної компанії доступу до знеболення "Stop Біль". Так почався мій шлях у паліативно-хоспісну допомогу та співпраця з благодійними фондами: "Відродження", "Мати Тереза", "Краб", "Соборність". У 2012 році мене запросили до "Міжнародної Ліги Миру". Тема дитячої паліативно-хоспісної допомоги стала для мене пріоритетною. Реєстрація дитячої форми знеболення, повноцінне дитинство, соціальна адаптація, психологічна праця з сім'ями, де є такі діти — це те, що не дає мені спокою, і я переконана, що у нас не буде щастя та майбутнього, як у спільноти, у суспільства, у держави, доки залишатимуться "діти, яких не існує". Ми усі приходимо у цей світ, і незважаючи на термін перебування в ньому, маємо рівні права на доступ до якісного життя. Ми не можемо подовжити життя, але полегшити страждання, позбавити болю, наситити його любов'ю - зобов'язані,

– наголосила ініціатор проекту, виконавиця головної ролі Ірма Вітовська.

Арт-проект "Оскар і Рожева Пані" передбачає поєднання гастрольної, просвітницької та художньої місії у турі найбільшими українськими містами, із залученням політиків, журналістів, суспільних діячів до обговорення проблем доступності дитячої паліативної допомоги.

"Оскар і Рожева Пані" (Oscar et la dame rose) – це тринадцять щемливих листів безнадійно хворого хлопчика Оскара до Бога. У своїх посланнях приречений малюк благає Всевишнього про милосердя, про радість хоча би в останні дні життя, про гармонію та любов у цілому світі. Посередником поміж Богом та людьми для Оскара стає дивовижна жінка. Колись вона виступала на цирковій арені у ролі боксера, тепер – сестра милосердя. Це і є Рожева Пані, чуйна та духовна людина. Монологи Оскара, адресовані Богу, та діалоги Оскара з Рожевою Пані складають внутрішній сюжет емоційної та катарсисної книги Еріка-Емануеля Шмітта, яку сам автор визначив як роман. Твір вперше опубліковано 2002 року, і він відразу здобув мільйони шанувальників у світі.

У сценічній практиці світового театру – вперше – саме в українській версії "Оскар" співіснує на межі двох світів: документального та анімаційного. Також – вперше – саме в Україні у майбутній виставі на основі роману Е.-Е.Шмітта задіяні як професіонали сцени, так і дебютанти – діти. Саме їм, маленьким акторам, доведеться прожити найскладніші миттєвості випробувань, мрій та надій – в образах Оскара, Пеггі Блю, інших героїв. Очима Оскара український глядач бачить його "юність", перше кохання, подружнє життя, кризу середнього віку, а також його старість і очікування близької смерті. Адже за порадою Рожевої Пані, приречена дитина переживає кожен день, який їй лишився на цьому світі – як десять літ. Оскар, таким чином, "проживає" на сцені 110 ілюзорних років.

За словами Ірми Вітовської, мета благодійного театрального проекту – дати імпульс українському суспільству до реального усвідомлення гірких проблем дітей, які так само як і шміттівський хлопчик, тяжко переживають кожен свій день. Вистава стала приводом не лише для творчої, але й для суспільної дискусії – стосовно паліативної допомоги хворим дітям та створення вже найближчим часом Центру паліативної допомоги, який став би обійстям милосердя для тих, в чиїх оченятах згасає небесне світло.

Згідно з офіційними даними, щороку майже 17 тисяч українських дітей потребують паліативної допомоги – тобто потребують нашого співчуття та милосердя. Дві третини усіх дітей, які помирають у віці від 0 до 18 років, теж потребують такої допомоги. Більшість діток, які потребують паліативної допомоги, перебувають вдома, під наглядом батьків. Усі вони стикаються з серйозною проблемою – відсутністю виїзних бригад, що надають паліативну допомогу вдома та забезпечують вчасне знеболення. На сьогодні по всіх регіонах України працюють лише три такі бригади.

Сьогодні більшість маленьких пацієнтів з гострими захворюваннями найчастіше помирають або вдома без якісної паліативної допомоги та належного знеболення, або в реанімаційних відділеннях – відірвані від родини.