19:08 18.04

Доля Дольникова. Видатний друг Івана Бабака часто гостював у Полтаві

Прототип героя шолоховського оповідання і класики радянського кіно - "Доля людини" - не раз бував у Полтаві і вважав Івана Бабака своїм великим другом.

Це унікальне фото передав редакції колишній працівник Полтавського технікуму керівних кадрів (нині - юридичний коледж) Ілля Шапченко. У центрі – два Герої Радянського Союзу – Іван Бабак і Григорій Дольников. Вони разом воювали, товаришували і після війни, а Дольников не раз приїздив до свого бойового побратима у Полтаву. Під час одного з таких візитів вони й зустрілися зі студентами технікуму.

Але якщо про нашого земляка, бойового льотчика Івана Бабака, його подвиги та драматичну фронтову долю добре відомо, то Григорій Дольников став відкриттям і для нас, журналістів. Адже існує версія, що саме він був прототипом героя відомого оповідання Михайла Шолохова "Доля людини", яке завдяки екранізації Сергія Бондарчука (з ним же і в головній ролі) стало класикою радянського кінематографу.

Доля Дольникова, який потрапив у німецький полон після того, як його літак збили під Каховкою, і справді як дві каплі води повторює сюжет шолоховського твору. З тією лиш різницею, що героєм оповідання був звичайний водій, а Дольников – бойовий льотчик. Але з іншого боку, слід враховувати, що писався твір за часів Сталіна, а "сталінські соколи" не мали права потрапляти в полон! До речі, у полоні Дольников приховав своє справжнє прізвище, назвавшись саме… Соколовим. А далі, як кажуть, за текстом. Лише втік Дольников-Соколов із полону не після вбивства "шефа", якого возив, і не на машині, а під час нічного привалу при конвоюванні до концтабору, вбивши вартового.

Пізніше він потрапив до партизанського загону і лише в квітні 1944 року знову повернувся у рідний полк, де його вважали… загиблим.

Загалом здійснив за час війни 160 бойових вильотів, брав участь у 45 боях, збив 15 літаків противника особисто і один у парі. Недарма позивний у нього був "Горачий" (так, на білоруський манер, адже сам Дольников родом із Білорусі).

Після війни продовжував службу у військовій авіації. Очолював Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу МО СРСР, був заступником головнокомандувача ВПС із учбових закладів. До речі, звання Героя Радянського Союзу Дольников удостоєний був лише 1978 року – за мужність і відвагу, виявлені в роки війни та високі результати в освоєнні бойової техніки. Помер генерал-полковник авіації Григорій Устинович Дольников 23 березня 1996 року. А через 5 років не стало і його бойового побратима Івана Бабака.

Про нашого земляка Дольников писав:

Він став моїм другом на все життя: людина лицарського, героїчного, самовідданого ставлення до свого обов’язку перед Вітчизною – Іван Ілліч Бабак. Його бойові якості не обмежувалися особистою сміливістю і умінням з певністю вражати ворога: він швидше інших сформувався і як відмінний вихователь у колективі, адже за професією Іван був учителем. На фронті учив і мене!

…Якось один болгарський письменник запитав Дольникова: "Невже й справді можна випити три стакани горілки без закуски і відразу не сп’яніти до безпам’ятства?". "Коли робиш це під дулом автомата, знаючи, що тебе через хвилину можуть розстріляти, то ще й не таке можливе!", – відповів тоді Горачий.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ

історія, війна, Бабак, Дольников