Тридцять три чоловічі ролі. Столичний театр покаже полтавцям Брехта

Ймовірно, це прем’єра не лише у Полтаві, а й в Україні, де Брехта досі не так добре знають і рідко ставлять. Вистава ця - політична драма з елементами трагічного гротеску за мотивами відомої п’єси німецького драматурга "Кар’єра Артуро Уi, яку можна було спинити".  
Хоча у п’єсі і йдеться про чиказьких гангстерів, у ній легко проглядаються основні події німецької та європейської історії: підпал рейхстагу, окупація Австрії та кар’єра фюрера, яку можна було не допустити. Літературним підґрунтям багатьох картин п’єси є сцени шекспірівського "Річарда III".

Особливість п’єси–параболи Брехта дозволяє провести паралелі не тільки з гітлерівським режимом, а з будь-яким тоталітарним режимом узагалі. Архітектоніка вистави дозволяє розкрити всі особливості епічного театру та досягти його надзавдання: шляхом роздумів та висновків, а не переживань, зрозуміти та прийняти головну ідею автора.

Бертольд Брехт

Театр "Гайдамаки XXI ст." розпочав свій творчий шлях дипломною виставою молодого режисера Олександра Охріцького за однойменною повістю Тараса Шевченка. Вистава була помічена та оцінена театральними критиками і прямо зі студентської лавки потрапила на міжнародні фестивалі - "Тернопільські театральні вечори" та "Homo Ludens" (Миколаїв). Так з'явилась ідея створити професійну театральну трупу на базі випускників видатного театрального педагога Нінель Биченко, яка, до речі, наразі є Почесним художнім керівником театру.
До складу трупи входять три покоління акторів, як колишні випускники, так і нинішні студенти.

Всіх нас об'єднує одна школа, одні цінності, один дух. Театр позиціонує себе, як український класичний драматичний. Обираючи відповідну драматургію, трактує і втілює її, реагуючи на проблеми сьогодення
-каже режисер Олександр Охріцький.

Театр працює на базі київського кінотеатру "Краків", приміщення якого поступово відновлюється руками самих же акторів, оскільки театр не має ніяких державних дотацій. Мета "Гайдамаків" - участь у великих проектах, міжнародних фестивалях, гастролях. Актори мають великі амбіції, бажають вийти на міжнародний рівень, працювати з кращими і серед кращих!
Акторська трупа вихована єдиною школою, що працює по системі Станіславського. Хоча "Великий диктатор", скоріш, виключення з правил – тут перед режисером і акторами стояло завдання доторкнутись до такого виду мистецтва, як епічний театр. А він працює за системою відчуження, виведеною Бертольдом Брехтом.

Театр позиціонує себе, як класичний, тому основну частину репертуару складають найкращі зразки світової драматургії. Наприклад, шевченківський "Назар Стодоля", гоголівський "Ревізор", "Гамлет" Шекспіра. Також є твори, які поставлені в експериментальному жанрі, в тому числі – Брехт, із яким театр їде до Полтави.

Ідейним натхненником нашого театру є саме життя. Саме воно вказує нам на потреби сьогодення, насичує нас новими ідеями і надихає на нові постановки. І саме воно диктує нам критерії п’єс, які вибираються для нових постановок. Адже режисер – це, в першу чергу, конкретна життєва позиція. І його пріоритетна задача – викрити, зобразити і, по-можливості, вирішити ті проблеми, які є гострими і нагальними для суспільства на сьогодні, через художню дійсність
 -вважає Олександр Охріцький.

Театр майже не користується послугами запрошених акторiв. Щоб не порушувати школу, роками напрацьоване порозумiння акторiв (ще зi сходинок університетського життя), коли з кожним особисто працювала Нінель Антонiвна! Але є й виключення. Це нормальна практика, якщо запрошені актори відповідають вимогам театру, баченню художнього керівника. Наприклад, так хормейстром та актором (ведучим вокалом театру) стала Юлія Руднєва, яка з дитинства займалася вокалом, регулярно виходила на велику сцену, потрапляла на екрани телебачення та вигравала українську "Фабрику Зiрок" тощо. Між іншим, вона була на перших прем’єрах минулого сезону просто як глядач!
Проте вона відчула дух театру, силу постановок, їх глибину i через деякий час Юлiї надали можливiсть себе спробувати - i в неї все вийшло! Звичайно, велике акторське майбутнє в неї ще попереду, але у своєму амплуа i деяких невеликих ролях вона прекрасно справляється, а у фiнальнiй пicнi вистави "Гайдамаки" є, за словами її колег, майже незамiнною!

У виставу "Великий диктатор" було введено запрошених акторів, адже в ній - тридцять три чоловічі ролі. Iгор Марусяк, який грає в іншому столичному театрi - "Колесо" i має гарну Львівську школу. Олександр Мамон навчається на курсі режисера театру Франка Петра Iльченка. Вiн дуже добре знає школу i вимоги Нінель Биченко, вважає Клименков:

Запрошені актори справляються на всі сто відсотків. Тому, що вони талановитi i дуже добре розумiють вимоги нашого театру. Тi ж нинiшнi студенти Биченко з другого курсу, яких багато вже у нашому театрi, мають такi ж вимоги. Для всiх правила однаковi. Або ти працюєш, як єдиний механізм, або йдеш iз театру! В мистецтві не може бути компромісу

У Києві театр ставить три-п’ять вистав щомісяця. Плюс – регулярно виїжджає на гастролi. Тернопiль. Миколаїв, Полтава, Житомир, невеличкi мiста пiд Київом тощо. Немає жодної вистави, де задiяно менше 15-ти акторiв. Тому до нового сезону восени вже пiдуть прем’єри "Гамлета" вiд Алiси Колпащикової, а Янiна Бабченко робить iнсценiзацiю роману "Поклади золота" Володимира Винниченка.

Полтава, до речі, рiдне мiсто Андрія Клименкова, арт-директора i провідного актора театру. Вiн завжди намагається запросити максимум друзiв i знайомих на спектаклі у рідному місті. Він вважає, що полтавський театр імені Гоголя має свiй особливий шарм!

Полтава насичена теплом i духом полтавського щирого люду! Особливо актори це відчули, коли давали прем’єру "Гайдамаків" 29 лютого. Ввважаємо, що полтавський глядач - це глядач, із яким можна вести найскладнiшу - iнтимну розмову. I вiн обов’язково буде тебе слухати!