365 днів. Наша історія. 8 грудня. Як Україна з Росією і Білоруссю СРСР поховали. Підписання Біловезьких угод і поява СНД

_{Колаж Євгена Брижа}

Чому розпався СРСР

Низка катастроф, таких як вибух у Чорнобилі, землетрус у Вірменії, невдала війна в Афганістані, міжнародна економічна кон’юнктура і падіння цін на нафту, викриття злочинів Компартії, невдалі спроби оновити Радянський Союз, зберігаючи його централізовану сутність, незбалансованість економіки, відставання деяких її галузей, гонка озброєнь, некомпетентність керівництва призвели наприкінці 80-х років до падіння рівня життя, інфляції, тотального дефіциту, зростання корупції, фінансової криз, масових мітингів і протестів й появи кривавих міжетнічних конфліктів на національних окраїнах 1/6 частини суходолу.

Ми б не зібралися, якби все було добре. Якби не було Карабаху, конфліктів в Азербайджані, Придністров'ї, воєн, крові. Адже ми вже бачили це тоді, як це зароджується. Шахтарі почали підніматися, мітинги проводити, вимоги виставляти, заходити в квартири секретарів обкому партії і дивитися, що у них в холодильнику, потім виставляти це на вулицю. Ви ж бачили, що в Донбасі відбувалося? .. Ми відчували, що все починає хитатися

- говорив тодішній лідер України Леонід Кравчук в інтерв'ю "Новій газеті".

Реакцією на всі ці події став так званий парад суверенітетів, коли союзні й навіть автономні республіки приймали свої декларації про суверенітет і проголошували пріоритет місцевого законодавства перед центральним. Україна проголосила суверенітет 16 липня 1990 року.

Як Горбачов намагався реанімувати Союз

Реакцією на це з боку Горбачова, президента СРСР, була ідея випрацювання нового союзного договору в грудні 1990 року. Робота над ним тривала навесні-влітку 1991 року - її назвали Новоогарьовський процес, бо проходила вона в резиденції Горбачова в Ново-Огарьово під Москвою. Енергії задуму надав всесоюзний референдум про збереження "оновленого" СРСР, ідею якого підтримали, зокрема, і більше 70 відсотків українців.

Намірялися підписати угоду 20 серпня 1991 року.

У цій обстановці я подумав, що все може вилитися в громадянську війну, кровопролиття, воно б так і було, тому що ситуація була напружена, дуже багато сталося поганого. А в цей час ми прийняли постанову про вихід з кризи, антикризову програму за участю республік. Навіть прибалтійські республіки сказали, що вони братимуть участь. Підписалися. Був закінчений договір з Україною і навіть опублікований, 3 серпня, підписання повинно було відбутися 20 серпня. Був обговорений З'їзд партії і вирішення питання про реформу партії. Все було зроблено. Всі їхні спроби були видні на Верховній Раді, на з'їзді, спроби, щоб звалити Горбачова

- розповідав пізніше Михайло Горбачов.

Та за два дні до імовірного підписання трапився так званий Серпневий путч, коли заколотники-консерватори спробували ізолювати Горбачова і взяти владу у свої руки. Путчисти спробували зберегти "старий" СРСР, але за ними не пішли частина військових і народ - ця ідея провалилася й стимулювала, зокрема, Україну, проголосити повну незалежність (без формулювання "незалежність від СРСР"), лишаючись однак, суто юридично в СРСР. Так само зробила й решта республік, навіть доволі консервативні середньоазійські.

Український референдум завадив появі нового Союзного договору

Таким чином, від СРСР, фактично, вже нічого не лишалося, окрім величезної армії, яка поки що підпорядковувалася наказам із Москви, але поступово ділилася новими кордонами нових суверенних держав. І ще був президент - Михайло Горбачов, котрий все ще виношував ідею перепідписання союзного договору, збереження держави в новій формі "конфедерації", ну і своєї влади теж. Він намагався стримати відцентрові тенденції в республіках, запропонувавши підписання угоди про Союз Суверенних Держав на початок грудня.

_{Червоним кольором позначені республіки, готові приєднатися до ССД, помаранчевим - хто коливався, чорним - ті, хто не приєднався}

Тоді в Україні якраз пройшов референдум, який підтвердив Декларацію про державний суверенітет (більше 80 відсотків голосів "за"), а паралельно - вибори президента, які виграв Кравчук, а без України - який це союз?

Народ України вже проголосував за незалежність, а я був тут же обраний президентом. Зайняв цей пост 5 грудня 1991 року. І що: я раптом підписую документ про якийсь новий союз, нехай навіть про конфедерацію? Тоді мені треба було як належить скласти президентські повноваження і пояснити, що тепер я вже не з народом солідарний, а з Горбачовим

- згадував Кравчук в інтерв’ю "Ітогам.Ру"

Отже, Новоогарьовський процес зі створення нової союзної угоди зайшов у глухий кут. Тому керівникам провідних держав так або інакше треба було зустрітися і суто формально проголосити якусь декларацію, заявити про наміри, адже в протилежному випадку боротьба за владу і вплив між Горбачовим та російською і республіканськими владами лише посилювалася б і могло дійти навіть до югославського сценарію.

Коли ми збиралися в Ново-Огарьово обговорювати проект нового Союзу, ставилося таке завдання: повинна бути нова Конституція, нова федерація, тобто радикальне оновлення договору, підписаного ще в 20-ті роки. Тоді ми, люди з місць, вже Єльцин грав активно свою роль, приїхали туди з надією, що справді збудуємо федерацію. Але коли ми почали обговорювати цей договір, то зрозуміли, що ніхто і не ставить такого завдання - створити нову федерацію. Є мета тільки поміняти фасади, а все залишити, як було, - і владу, і людей. І тоді-то зародилася думка зібратися без Горбачова. Ми, гуляючи ново-огарьовським парком у перервах між засіданнями, домовилися зустрітися

- розповідав Леонід Кравчук "Новій газеті".

Як і що відбувалося в Біловезькій Пущі

Така зустріч і відбулася - не в Москві, а далеко в лісі - у Біловезькій пущі в Білорусі.

Резиденція в Біловезькій пущі, де поховали СРСР

Так вирішили, щоб уникнути впливу Горбачова в Москві і звинувачень в бік України, що то ніби вона розвалила СРСР. Кожна сторона розуміла, що з ситуації треба виходити, у кожної були свої напрацювання.

Був якийсь неофіційний папір, підготовлений Сергієм Шахраєм, в якій містилися деякі юридичні контури Біловезьких угод. Цей папір не був ні з ким погоджений, включаючи і Єльцина. Просто, коли ми обговорили в загальному вигляді ситуацію, Шахрай запропонував його в якості базового документа. Так що ми докладно за цим документом йшли, редагували його. Він багато в чому і ліг в основу тексту цих Угод. Хочу підкреслити - не юридичного рішення, а власне тексту

- ділився спогадами тодішній член російської делегації Єгор Гайдар.

Самі переговори і складання документу тривали два дні. Росіяни перед тим зустрічалися з білорусами в рамках більшої зустрічі, де обговорювали економічні питання, поставки нафти й газу до Білорусі - і лише після того прилетіли до Пущі, куди трохи раніше приїхав Кравчук. Але в усіх були свої нотатки і свої думки цього приводу, якими й обмінювалися на зустрічі.

Тоді виходить Геннадій Бурбуліс. Хоча я філософів і громадських працівників ніколи не любив, до нього ставився завжди позитивно. Загалом, він вимовляє фразу, після якої ми досі залишаємося найкращими друзями: "А чи не погодитеся ви розписатися під такою фразою: "СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування". Я відразу збагнув. У всіх відношеннях добре! Досить нам піклування. І відповів: "Я підпишу". Потім по черзі погодилася вся шістка

- згадував перший день роботи Шушкевич.

Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація, Україна, як держави-засновники Союзу РСР, що підписали Союзну угоду 1922 року, констатуємо, що Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування

- така фраза і залишилася першим реченням в "Угоді про створення СНД".

Що записали в угоду про створення СНД

Далі робота пішла активніше. Із села Вискулі покликали секретарку директора парку "Біловезька пуща" Євгенію Патейчук. Вона увійшла в історію як друкарка "Біловезьких угод".

Приїхали за мною: через п'ять хвилин щоб була готова. Я і не знала, куди відвозять. Шапку на себе, пальто і поїхали. Кажуть, бери папір, копірку, машинку, і поїдемо в Вискулі. Я копірку кращу взяла, машинку "Оптима", що у нас в конторі була. Посадили мене в кімнатку і весь час несли і несли папірці, весь час щось виправляли. Почерк у всіх був однаково важкий. Хвилювання у мене було. Могла не на ту букву влучити. Андрій Козирєв диктував, стояв біля мене

- згадувала жінка, нині вже пенсіонерка.

Саме її руками написані преамбула і 14 статей "Угоди про створення СНД".

_{Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич, Борис Єльцин}

У першій статті Угоди проголошувалося створення Союзу Незалежних Держав. У п'ятій - визнання територіальної цілісності нових країн та недоторканність існуючих кордонів. У шостій фіксувалося прагнення до ядерного роззброєння, фіксувався спільний контроль над ядерною зброєю, говорилося про підтримку спільного військового простору під об'єднаним командуванням. У сьомій йшлося про координацію зовнішньополітичної діяльності і створення єдиного економічного простору, співпрацю в екології, міграції, боротьбі зі злочинністю. У статті 11 містилася важлива теза, що з моменту підписання угоди на територіях держав не допускається дія законодавства третіх країн, у тому числі й СРСР.

Після того, як завершили роботу над формулюваннями документа, вирішили повідомити про це світові. Треба було подзвонити президенту СРСР Горбачову і президенту США Бушу-старшому.

Спершу додзвонилися Бушу, потім - Горбачову

Прийняли рішення зателефонувати Горбачову і Бушу. Чому саме Бушу? Тому що, як ми припускали, якщо про подію в Вискулях дізнаються в Америці, то досить швидко дізнається і весь світ. Андрій Козирєв (глава МЗС Росії) тут же сів на телефон і став зв'язуватися з Білим домом. Спочатку нічого не вийшло, тому що йому не повірили, ніби з якогось села, з якихось Вискулів дзвонить саме Єльцин - хіба мало в світі людей, які хочуть пожартувати таким чином?

- розповідав Кравчук в інтерв'ю.

Горбачову мав дзвонити Шушкевич - і ось що повідав тодішній президент Білорусі.

Я дзвоню Горбачову, але мене не з'єднують, а перекидають на офіцерів, котрі ставлять одні й ті самі питання - хто дзвонить, з якої причини? А що відбувається на іншому кінці кабінету? Єльцин дзвонить по звичайному міському телефону в Білий дім. Додзвонюється і, не знаючи, що я говорю не з Горбачовим, а з одним, іншим, третім офіцером зв'язку, вже починає діалог з Бушем. Козирєв голосно переводить... Нарешті додзвонююся я і кажу: "Шановний Михайле Сергійовичу! Ми тут підписуємо таку-то заяву. Мені доручено вас інформувати про це". Він відповідає таким нахабно-повчальним тоном: "М-да! А ви задумалися над тим, що про це подумає міжнародна громадськість?" Я кажу, що ось зараз Борис Миколайович розмовляє з Бушем, так той вітає наш крок. У трубці настає мертва тиша. Я сказав: "Спасибі, я довів до вашого відома". Відповіддю було дуже довге мовчання Горбачова. Я поклав трубку

- згадував Шушкевич.

СРСР більше немає

Зрештою, 8 грудня документ перед теле- і фотокамерами урочисто підписали всі учасники переговорів - три президенти, два прем'єр-міністри й держсекретар. СРСР формально перестав існувати і перетворився на СНД.

10 грудня документ ратифікували Україна й Білорусь, 12 - Верховна Рада РСФСР.

Решта республік нам були не потрібна. СРСР в 1922 році затвердили чотири суб'єкти - РРФСР, УРСР, БРСР і Закавказька Федерація. Остання перестала існувати і правонаступника не має. Значить, фактично всі засновники тут. За правилами ми повинні були поставити це питання на голосування в республіканські парламенти. Через два дні ця угода була ратифікована у нас і на Україні, а 12 грудня - в Росії. Скрізь це було сприйнято дуже пристойно

- пояснював пізніше Шушкевич в інтерв'ю "Ітогам.Ру"

До угоди приєдналися ще вісім учасників, які в Алма-Аті підписали відповідний протокол 21 грудня. Таким чином, до СНД увійшли усі колишні радянські республіки, окрім трьох прибалтійських і Грузії, хоча та приєдналася пізніше.

Ми виявилися тими, у кого вистачило розуму і мужності назвати речі своїми іменами і юридично, і політично констатувати те, що, на превеликий жаль, з позиції людської і моральної вже відбулося. Радянський Союз де-факто перестав існувати. Оформивши доконане постфактум, ми дозволили, на мій погляд, запобігти ще більш небезпечний сценарій. Може бути, навіть балканський. Зі страшною такою перспективою

- заявляв "Російській газеті" тодішній держсекретар Росії Геннадій Бурбуліс.

25 грудня, через чотири дні після підписання Протоколу й оформлення СНД, Горбачов, котрий опинився президентом неіснуючої вже держави, пішов у відставку.