365 днів. Наша історія. 10 грудня. Як малювали, друкували і перевозили гривню. Дев'ять історій про українські гроші

_{Колаж Євгена Брижа}

Історія 1. Гривна - прикраса і "гривна кун" - грошова одиниця

_{Гривна, прикрашена кільцевими поясами, зі скульптурними сценами (лев терзає кабана) на обох кінцях. Греко-скіфський стиль, кін. 4 ст. до н.е. Фото www.pslava.info}

Раніше, за часів Русі, гривна - це була прикраса, яку носили на шиї, такий обруч на "загривку" із золота з коштовним камінням або ж амулет, намисто чи навіть медальйон. Уперше це слово згадується ще в "Повісті минулих літ", адже цю прикрасу часто використовували як гроші, як засіб підрахунку. "Рубль", до речі, теж з тих часів походить - буквально значить "відрубаний" від цієї "гривни".

Пізніше виникло поняття "гривна кун" - еквівалент золотої чи срібної гривни, але монетами. Це вже були справжні гроші. На Русі ходила київська "гривна", яка була шестикутною, срібною і важила 150 грамів. Були й інші регіональні різновиди.

_{Київський срібний зливок. Фото Вікіпедії}

Все це сходило нанівець за монгольської навали. Данину їм ще сплачували гривнами, тобто металевими зливками, але надалі з обігу їх витісняли монети інших держав.

Історія 2. Як УНР у Берліні друкувала свої гривні, а більшовики у Москві їх підробляли

Коли в Українській народній республіці 1918 року проголосили незалежність, то, відповідно, постало питання і про грошову одиницю. УНР очолювали вчені й поети, історію вони знали добре, тому для своєї валюти обрали гарний історичний еквівалент. 1 березня 1918 року з'явилася відповідне рішення, а з квітня - і перші гривні на руках.

_{2 гривні УНР - робота В.Кричевського. Фото Вікіпедії}

Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським, за якого знов тимчасово поновився випуск карбованців). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський (його ім'я носить наш Краєзнавчий музей), трьох наступних - Георгій Нарбут.

_{100 гривень УНР - робота Г.Нарбута. Фото Вікіпедії}

Цікаво, що під час першої радянсько-української війни більшовицькі війська захопили в Одесі кліше для випуску банкнот у 50 карбованців, якими користувалися для випуску грошей на окупованих територіях. Під час наступу на УНР Директорії більшовики вивезли в Москву кліше для друку банкноти 10 гривень. 10-гривневі банкноти більшовиків відрізнялись від українських лише тоном кольору і випускались для розхитування фінансів УНР.

_{10 гривень УНР. Фото Вікіпедії}

Зрештою, ці гроші проіснували недовго - поки була УНР та Директорія, за Гетьманату ходили карбованці. У кінці 1920 року, після перемоги в Україні, більшовики заборонили обіг усіх українських грошей. А потім запровадили російські рублі, які протрималися аж до 1992 року.

Історія 3. Як Росія підштовхнула Україну до власних грошей і як їх ледь не назвали "українським доларом"

Робота над новою грошовою одиницею України розпочалася ще в квітні 1991 року - за п'ять (!) місяців до проголошення незалежності. Чому так рано? Виявилося, що Україна, котра тоді ще перебувала у єдиному "рубльовому" просторі з Росією, як колишня радянська республіка мала право емітувати безготівкові рублі, щоб розраховуватися з Москвою за товари. І хоча це стосувалося лише безготівкових розрахунків (в України не було власних потужностей для друку грошей), це знецінювало власні російські гроші і Москва тиснула на Україну, щоб та припинила "розхитувати човен". Саме тому Україна залишила "рубльову" зону і так виникла ідея переходу на власну валюту. Щоправда, до сучасної гривні треба було ще пережити кілька років засилля "фантиків" - купонокарбованців.

Було кілька пропозицій, як назвати нашу національну валюту. Лесь Танюк, наприклад, виступив з ідеєю "українських доларів", комуністи наполягали на "карбованці". Але пройшла моя пропозиція - "гривня", адже так називалася грошова одиниця в Київській Русі і в Українській Народній Республіці

- розповідав "Фактам" економіст, академік Михайло Швайка.

Історія 4. Як два художники намалювали сучасні гривні і кого хотіли зобразити на портретах

Взірець для власної грошової одиниці уже був на початку століття, але не було ідей, як втілити це все зараз, не було потужностей для виготовлення.

Спершу звернулися до художників. Загальна концепція, образ і гамма кольорів кожної банкноти, орнаментальне оздоблення і унікальний шрифт були розроблені Борисом Максимовим. Ескіз всіх гривневих купюр готував художник Василь Лопата, який ілюстрував "Слово о полку Ігоревім", "Кобзар", "Каменярів" та чимало інших українських творів.

_{Максимов і Лопата. Фото "Фактів"}

Це була конкурсна пропозиція. Шість митців робили ескізи, і мій ескіз було визнано найкращим. Я працював над образами, які зображені на гривнях, а це найважливіша деталь. Я хотів, щоб наші гроші були національними. А ніхто не знав, як їх робити. Це складна робота... і дорога. Це як один із символів державності – поруч із прапором, гімном, гербом. Це візитка на міжнародній арені. Хотілося, щоб наша валюта була красива

- говорив художник в інтерв'ю УНІАН.

Наша робота була чітко розподілена: він (Лопата - авт.) займається портретами історичних особистостей і малюнком на зворотному боці купюр, я ж виконую всю іншу роботу - дизайн, орнамент, геральдика. Мені довелося створити спеціальний цифровий ряд для українських грошей. Також на жодній купюрі світу ви не знайдете подібного рішення шрифту. Робота була вкрай складною, тим більше що її доводилося виконувати в дуже стислі терміни. У кожній купюрі потрібно було з'єднати історичне минуле України та її сьогодення. Було необхідно відобразити в орнаменті, геральдиці, кольоровій гамі ту епоху, в якій жили Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький чи Ярослав Мудрий, а в особливостях картушів і вигинах стрічок повинні були прочитуватися настрої цілого народу в певний історичний момент

- розповідав інший автор гривні Борис Максимов в інтерв'ю "Комсомольській правді".

Конкурсною роботою була заявлена п'ятигривнева купюра із зображенням Богдана Хмельницького, а номінацій усього було шість.

11 травня 1991 року художники принесли в парламент свої роботи. Борис розповідав, що ескізи розклали на великому столі. До них підійшли члени комісії з економічних реформ на чолі з головою Верховної Ради Української РСР Леонідом Кравчуком. Виявилося, що майже всі майстри представили лише фрагменти купюр, а у мого чоловіка і Василя Лопати були завершені ескізи двох банкнот. Подивившись на них, Кравчук сказав: "Оцi грошi будемо робити"

- згадувала вдова Бориса Максимова Ірина Іванівна в інтерв'ю "Фактам".

Спочатку постало питання, за яким принципом добирати персоналії. Вирішили, що потрібно відібрати таких персон з нашої історії, які найбільше причетні до творення державності. Оскільки наша державність почалася ще з княжої доби, то ми обговорювали фігури князів. Я запропонував розпочати цей ряд із княгині Ольги, але її не затвердили, бо номінацій було мало – всього шість. Тому почали з Володимира Великого. Це, напевне, справедливо, бо він один з найбільш знаних князів, зачислений до лику святих, оскільки запровадив християнство на Русі. Його син Ярослав теж був геніальною людиною. За нього було створено шедевр архітектури давньокиївського періоду – Собор Святої Софії. Потім почалась козацька доба. Персона Богдана Хмельницького не викликала жодних заперечень. Це найславетніший наш гетьман, і він, можна сказати, відродив державність. А от з образом Мазепи були проблеми. Леонід Кравчук, який на той час очолював ВР, сказав, що поки треба утриматися, щоб "не дражнити гусей". Він натякав на московський уряд, бо ми були ще в Радянському Союзі. Адже гривня була створена у квітні 1991 року, тоді як Незалежність проголосили в серпні. Ніхто тоді не знав, як події розгортатимуться далі. І про Грушевського теж сказали – хай побуде трішки в планах. Образ Шевченка, звісно, заперечень не викликав, як і Франка та Лесі Українки

- згадував Василь Лопата.

Президент України Леонід Кравчук теж стверджує, що питання, чиї портрети розміщувати на банкнотах, було першим і одним з головних.

Обговорення цього питання зайняло багато часу і породило безліч дискусій. Особисто я виступав тільки за духовних осіб. І був противником присутності на банкнотах портретів політичних діячів, які могли сприйматися людьми неоднозначно. Не хотів, щоб це ставало причиною розбрату в державі

- згадував Кравчук. Це побоювання, в тому числі, стосувалося зображення Івана Мазепи, у відношенні якого було особливо багато суперечок.

Додатковою складністю в створенні ескізів банкнот була відсутність прижиттєвих портретів того ж гетьмана Мазепи і князя Володимира. Тому тільки для Мазепи Василь Лопата створив 15 варіантів портрета. Подейкують, що на одногривневій купюрі художник спробував зобразити... себе.

_{Володимир Великий на купюрі 1992 року та Василь Лопата}

А на десятці нібито помилково зображений портрет Пилипа Орлика, який плутають із портретом Мазепи.

Коли питання з портретами було вирішено, перейшли до дизайну. Визначали колірну гамму, розміри купюр. Я брав у вирішенні цих питань безпосередню участь. Але остаточне рішення було винесено на розгляд Верховної Ради

- продовжує Кравчук.

Історія 5. Як мала виглядати "сотка" спочатку і кого хотіли зобразити на купюрах у 500 і 1000 гривень

Надруковані вже гроші трохи відрізнялися від того варіанту, який запропонував художник.

Василь Лопата, за його ж висловом, був шокований, коли побачив введені в обіг "англійські" 50 гривень з бородатим дідом Чорномором, що віддалено нагадував Грушевського, а особливо був вражений банкнотою в 100 гривень, з якої замість тонко промальованого Шевченка дивився грубо намальований дядько з мутним поглядом, що нагадував махновця в кудлатій шапці. Замість портрета – грубий бездарний шарж

- писала колись газета "Сіверщина".

Я прагнув репрезентувати універсальний портрет великого українського поета і мислителя, який би символізував усе, що є для нас Тарас: пророцтво, бунтарство, трагізм, ліричність. Я вивчав і детально проаналізував велику кількість різних портретів, прагнучи створити такий, який би став універсальним, всеохопним і символічним. Я виконав вісім варіантів портрета. Зупинився на найменш традиційному образі немолодого Шевченка, який наче потенційно вміщував у собі все, що він значить як для кожного українця так і для того, кому не байдужа наша земля

- писав Василь Лопата в своїй книзі "Надії та розчарування, або метаморфози гривні".

_{Початковий ескіз 100 гривень і купюра 1996 року}

Художники ще тоді малювали купюри номіналом 3 (потім замінила на дві) та 25 (потім замінили на 20) гривень - як у радянських рублів. Також у тій серії були ескізи п'ятиста (з портретом галицько-волинського князя та першого короля Русі Данила Галицького) та тисячі (український політичний, церковний і освітній діяч Петро Могила) гривень.

Історія 6. Гривні друкували в Канаді і на Мальті

Ми вже писали про те, що потужностей для друку своїх грошей в Україні не було. Тому зверталися до іноземних фірм, шукаючи контакти за допомогою діаспори.

Як завжди, допомогла діаспора. Левко Лук'яненко якраз був призначений послом в Канаді і попросив канадську діаспору допомогти неньці-Україні обзавестися власною валютою. Діаспора розплакалася від радості і влаштувала по своїх каналах зустріч тодішнього голови НБУ Вадима Гетьмана з представниками "Кенедіан банк ноут компані". Вони і надрукували перший тираж гривні дрібних номіналів (від однієї до двадцяти), на виготовленні якої були присутні художники-автори ескізів і уповноважені співробітники Нацбанку

- пише Галина Акімова в статті "Довга дорога у гривнях" для "Київського телеграфу".

У Канаді мій чоловік і Василь Лопата пропрацювали цілих три місяці. Вони могли впоратися з підготовкою гривень до друку набагато швидше - для цього слід було задіяти комп'ютерну техніку. Однак одна година роботи необхідного комп'ютера коштував 10 тисяч канадських доларів! Україна заплатити не могла, тому художникам нічого не залишалося, як готувати гроші до друку вручну: на величезних аркушах вони малювали фрагменти купюр - це передбачається технологією

- розповідала в інтерв'ю "Фактам" удова Бориса Максимова Ірина Іванівна.

Уже в вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість трьох гривень було випущено дві, замість 25 - 20 гривень.

Згідно з постановою Президії Верховної Ради України "Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України" від 10 грудня 1991 року (що і дало нам привід до написання цієї статті) Національний банк України встановлював детальні ознаки купюр всіх номіналів, а Голова Правління НБУ отримав повноваження підпису до друку зразків банкнот.

Гривню планували запустити в обіг уже в 1992 році, тому вже 23 жовтня 1991 року було підписано контракт з "Кенедіен Банк ноут Компані" на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного друку щонайменше 1,5 млрд необхідних банкнот фірма не мала. Отже, за згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою "Томас Де Ла Рю" на виготовлення банкнот номіналом 50, 100 і 200 грн. Їх мали друкувати на Мальті, де фірма мала підрозділ. Монети ж номіналом від копійки до 25 копійок набивали в Італії.

Історія 7. Гривні до України доставляли морем - бо так було дешевше

За спогадами першого голови НБУ Матвієнка, перший аванс на друкування грошей із "Кенедіан банк ноут компані" у розмірі 5 млн доларів було перераховано за рахунок валютного кредиту, який Нацбанк взяв у промислових підприємств. І далі гроші на друк гривень бралися з іноземних фондів.

Собівартість виготовлення однієї тисячі банкнот становила близько 26 доларів, що майже в два рази дешевше, ніж витрати на виготовлення тисячі німецьких марок.

Ну а оскільки за контрактом із канадською фірмою передбачалося, що доставка грошей здійснюється за рахунок саме замовника, тобто України, то замість простішого і безпечнішого способу доставки авіарейсом із Канади, довелося віддати перевагу морському шляху. Котрий хоч і був значно небезпечнішим, зате набагато дешевшим. Спеціальний рейс контейнеровоза Чорноморського морського пароплавства "Петро Алейніков" із доставки виготовлених у Канаді грошових знаків, який готував і супроводжував спеціально створений підрозділ СБУ, тривав майже півтора місяця - з 19 серпня по 2 жовтня.

Вадим Гетьман приймає соломонове рішення: зафрахтувати непоказне судно, офіцерів "Альфи" (тоді вона ще не називалася "Альфою"), які супроводжували вантаж, переодягнути в форму моряків і в глибокій таємниці везти валютний запас молодої країни через Атлантичний океан, Середземне море в чорноморський порт "Жовтневий" (місто Миколаїв), а звідти машинами в Київ. Похід тривав 49 діб. Судно пройшло понад 11 тисяч миль через Атлантичний океан, 8 морів і 13 проток, перетнуло кордони 10 країн, заходило в 8 портів. У деталі плану й маршрути були посвячені тільки капітан судна, начальник служби безпеки, вище керівництво держави та голова СБУ. Керував операцією безпосередньо Вадим Гетьман, який саме тоді і набув своєї фірмової сивої чуприни - посивів на нервовому ґрунті. А за питання безпеки відповідав майбутній заступник голови СБУ Василь Крутов. За його словами, траплялися і позаштатні ситуації, коли бійці спецгрупи готувалися до відбиття можливого нападу на судно, проте все обійшлося

- пише Галина Акімова у згаданій статті.

З 19 серпня по 2 жовтня 1992-го судно у секретному супроводі збройної спецгрупи з дев’яти осіб, до якої входив і директор департаменту банківської безпеки НБУ Ігор Черник, в обстановці максимально можливої таємності пройшло шлях спочатку з Одеси (порт Іллічівськ) у Монреаль. А потім, після заходу на Мальту, де друкувалися банкноти англійською фірмою, назад. Проте не в Одесу, а в порт "Жовтневий" поблизу Миколаєва. Там цінний "вантаж без маркування" було перевантажено на теплоходи класу "ріка-море" і потім доставлено під дуже ретельним наглядом силовиків у Київ

- подає трохи іншу версію стаття "Гривні-іммігрантки" для "Дзеркала тижня".

Історія 8. Чому гривня не пішла в обіг у 1992 році

Але до часу, коли гривню таки надрукували і довезли до Києва, нову незалежну країну поглинула така інфляція й економічна криза, що вводити нову грошову одиницю означало просто поховати її. Вирішили запровадити купони, які до 1996 року й замінювали повноцінні гроші. Їх-то інфляція і "з'їдала", поховавши надії українців на бодай якісь накопичення за дві третини дев'яностих років.

Введення гривні відбулося мало не через п'ять років після здобуття країною незалежності. Тимчасова валюта, карбованець, мала колосальний негативний вплив на економіку держави

- згадує один із тодішніх керівників Нацбанку Віктор Лисицький. За його словами, складність ситуації була в тому, що всі усвідомлювали, що рано чи пізно валюта мінятиметься.

_{Найперший курс гривні}

Зрештою, коли ситуація в економіці бодай трохи почала стабілізуватися, в обіг запустили гривню. Обмін купонокарбованців на неї тривав 2-16 вересня 1996 році - два тижні. Автор згадує, як тоді знову почалася невелике здорожчання на ринку і як сусіди, отримуючи зарплату або пенсію, сходилися один до одного, аби роздивитися нові гроші.

_{Як змінювалися купюри. Фото "Ліга-Бізнесінформ"}

Історія 9. Як змінилася кількість гривень з 1996 до 2016 і що на них можна було купити тоді й нині

За 19 років існування валюти її дизайн різко змінювався тричі. Ще двічі до обігу вводили банкноти нового зразка - девальвація вплинула і на нові гривні. Плюс тричі ставалися суттєві коливання курсу. Саме тому від курсу 1.8 гривні за долар у 96-му українці поступово перейшли до п'яти у 98-му, потім - восьми, затим - десяти, і вже після Революції Гідності та початку російсько-української війни - до нинішнього хиткого курсу.

_{Інфографіка "Ліга-Бізнесінформ" (тут і нижче)}

Власне, паралельно із розробкою дизайну та друком гривень будували й українські потужності для виготовлення грошей всередині держави. Купони ж ще друкували за кордоном і доставляли до України морем і чартерами, які доводилося замовляти все частіше і частіше. Із 94 року в Україні вже створили свій Банкнотно-монетний двір, а від англійської фірми, котра друкувала гроші, запозичили технології і станки. Папір для грошей виготовляють у Малині Житомирської області. Монети ж, які спочатку теж набивалися за межами держави, країною розвозили вагонами за кілька років до реформи.

Ми на спинах вручну вантажили мішки з монетами в автомобілі і відвозили в бомбосховищі в Тернополі. Жодне сховище не готове було вмістити ці обсяги

- розповідав журналістам напередодні чергового ювілею гривні заступник голови НБУ Яків Смолій, який в той час працював в Тернопільському теруправлінні НБУ.

За 20 років кількість готівкових гривень в обігу зросла майже в сто разів, до 313 млрд грн - станок, як виявилося, вмикали частенько...