15:57 06.06

68 років тому народився Віталій Старухін. ВІДЕО

Сьогодні 68 років виповнилося би колишньому форварду полтавського "Будівельника", володарю Кубка СРСР у складі донецького "Шахтаря", кращому бомбардиру і футболісту чемпіонату СРСР 1979 року Віталію Старухіну.

Знаменитий радянський футболіст Євген Ловчев згадував в одному з інтерв'ю.

Перша моя зустріч із Старухіним трапилася в 1972-му році. У тому сезоні після травми я набирав форму в молодіжній збірній. Команда в Києві грала з англійцями товариський матч. На зборі перед грою бачу високого нескладного хлопця - якщо порівнювати з нинішніми, то це, мабуть, зменшена копія Крауча.

Питаю киян:
- Хто такий?
- Так пацан якийсь із другої ліги ...

З'ясовую у Сан Санича Севідова, який керував збірною, що це Старухін із другої ліги, з команди "Будівельник" (Полтава).

Так ось, Старухін, звичайно, дуже виділявся - перш за все умінням грати головою. І сам бив, і скидав партнерам просто чудово.

Збір добігає кінця. Старухін обвикся, став нормально спілкуватися, видно ж — компанійський хлопець. Розповідає, що в донецький "Шахтар" звуть.
- Ну, так погоджуйся. Це ж вища, а не друга ліга!
- Не піду я туди ...
- А чого?
- Так я в "Будівельнику" вдвічі більше отримую - під 500 рублів!

Я просто отетерів. Полтавський "Будівельник" був, виходить, чумовою командою за умовами. Мені як гравцеві збірної у московському "Спартаку" платили всього 250.

Незабаром Старухін опинився-таки в "Шахтарі", але федерація футболу не заявляла нападника — його фактично викрали з попередньої команди. "Будівельник" уперся.

Але хлопцеві потрібна була практика. Форварда заявляють за дубль під прізвищем Черних. Він починає забивати один гол за іншим ... Протоколи цих ігор ідуть в Москву і там звертають увагу на молодого талановитого голеадора Черних і ... запрошують до молодіжної збірної.

Для "Шахтаря" це, звичайно, катастрофа — обман розкривається. Організовують липову довідку про те, що у форварда Черниха менінгіт і в розташування молодіжної збірної прибути він не може.

Потім проблема вирішилася — гірники стали випускати Віталія під різними прізвищами, а незабаром федерація дозволила йому грати за основний склад.
Так Черних все ж таки став Старухіним.

А за самим Віталієм чи в команді, чи то в середовищі уболівальників закріпилося прізвисько Бабуся.

Головний його козир, повторюся, це гра головою. І "Шахтар" поступово підстроївся під свого провідного футболіста, став на повну використовувати його кращі якості. Шкода, що в ті роки телебачення не змогло зняти щось на зразок навчального фільму про те, як треба правильно грати на "другому поверсі", як елементарно бити по м'ячу головою.

Дивовижний факт — у 1979-му Старухін забив у чемпіонаті країни 26 голів, став кращим снайпером, визнавався найкращим футболістом СРСР, але до збірної майже не викликався…