Поряд із Сорочинським ярмарком функціонує "чорний" ринок. ФОТО

Торгують хто чим. Тут і сувеніри, і прикраси та вишиванки, і камуфляж та товари широкого вжитку. Можна побачити причепи, дерев'яні бесідки й навіть надгробні пам'ятники. Є й фрукти-овочі, напої випічка та гаряча їжа.

Люди, котрі торгують там, кажуть, що приїхали ярмаркувати, але їм не по силам великі суми, які організатори встановили в оплату торгових місць на своїй території.

У мене дрібний крам - глиняні сувеніри. Я за день наторгував "аж" на 200 гривень. Хотів записатися на ярмарок, а мені встановили суму за місце в дві з половиною тисячі за метр. Я пропонував, що платитиму наприкінці дня за наступний, але мені не пішли назустріч. А я сам з Донеччини, переселився на українську територію, коли на батьківщині розпочалися військові дії. Все життя працював керівником, зараз змінив професію. На ярмарок приїхав фактично дослідити, чи зможу вижити з таким крамом. Звісно, що мені не під силу пристати на умови власників Сорочинського ярмарку

- скаржиться підприємець Юрій Дадика.

Майстриня-вишивальниця з Коломиї розповідає, що їздить до Сорочинців не перший рік. І завжди торгує поза межами Ярмарку. Каже, що попередні роки домовлялися з сільською владою за взаємодопомогу: сільрада не заперечує проти торгівлі, натомість підприємці допомагають закладам сільської інфраструктури. Так, у попередні роки купили відеопроектор для школи, брали участь у ремонті дитячого садочку. Гроші зібрали та передали як спонсорську допомогу.

Торг, звісно, йде, але, якщо б я розкладала товари на ярмарку, то за місце мала б заплатити понад десять тисяч гривень. Приходила поліція, сказали, що на нас скаржилися. Минулі роки навіть запускали воду в ставок, щоб нам ніде було стати. Але ж ми не задурно тут стоїмо, ми збираємо гроші - минулі роки на АТО передавали. Цього року сільська рада поки не пристала на нашу пропозицію

- розповідає Оксана Жолтяницька.

Цьогоріч хотіли скинутися та замінити в дитсадку батареї опалення - чули, що там є така потреба. Сільський голова Великих Сорочинців Павло Полєков заявив, що він не підтримує несанкціоновану торгівлю на території села. За його словами, батареї опалення в дитячому садочку вже замінили коштом батьків, потреб, на які б спрямувати гроші від підприємців, село не має.

Згідно із законодавством заборонено влаштовувати несанкціоновані ярмарки поруч з офіційними. Тому вони там стоять незаконно. Я особисто звернувся 22 серпня з листом від імені виконавчого комітету сільської ради до поліції. Ми просили розібратися і привести територію до належного стану. Це зелені насадження, і вони мають використовуватися за цільовим призначенням. На превеликий жаль, ми маємо те, що маємо. Ці ж підприємці відмовилися зайти на територію ярмарку, мотивуючи тим, що там дуже дорого платити

- обурюється Павло Полєков.

За його словами, поліція не вжила ніяких заходів, як і в попередні роки. В сільраді придумали, як знайти вихід із ситуації.

Минулого року зібрали 20 тисяч гривень. Люди сплатили ці кошти як за автопаркування, передали тодішньму директору нашого комунального підпрємства, тобі це був Сергій Хоха. Так ці гроші десь сплинули в невідомому напрямку. Цьогоріч, 25 серпня люди принесли 30 тисяч - скинулися торговці по 100-200 гривень. Але я не можу взяти ці кошти - сільська рада не є суб'єктом господарювання. Ми дійшли згоди, що ці кошти будуть перераховані на офіціцний рахунок нашого комунального підприємства, і ми використаємо їх для ремонту нашого водогону, який є пам'яткою архітектури і потребує термінової реставрації

- пояснює Павло Полєков.

Сільський голова також повідомив, що серед несанкціонованого ярмарку торгує й депутат сільради Костянтин Донець. Нібито цей підприємець минулого року навіть намагався дати хабара в розмірі 20 тисяч гривень, адже торгує дерев'яними альтанками, зрубами колодязів та іншими конструкціями з дерева. Тиждень торгівлі на ярмарку забезпечує його замовленнями на цілий рік, але ставати на торговище депутат не хоче - там йому дорого оплачувати місця.

Координатор проекту "Сорочинський ярмарок" Світлана Свищева відкидає звинувачення в тому, що для майстрів створили надважкі умови торгівлі. За її словами, адміністрація йде назустріч підприємцям, пропонуючи гнучку систему оплати.
 

Ці люди, що торгують уздовж дороги, до нас не заходили і не зверталися. Чому вони там стоять, я не знаю. Ми маємо до них і до села претензії за неналежний стан території на під'їзді до такого великого заходу. До нас приїздять високі гості, іноземні делегації, і перше, що бачать, це отакі ятки. Ми ходили до них і просили, щоб вони зайшли. У нас немає ціни дві з половиною тисячі за метр площі. Для майстрів ціна 400 гривень за шість днів. У нас взагалі для тих, хто прийшов з дрібним крамом, комфортні умови - є такі, хто став і взагалі нічого не платив. Ті, хто масштабні стоять - по пів павільйона, чи по цілому - вони сплачують. Але в порівнянні з тими ж київськими виставками, у нас за шість днів сума, яку там платять за день

- прокоментувала ситуацію Світлана Свищева, керівник проекту "Сорочинський ярмарок".

Ми пройшлися ярмарком і розпитали підприємців про те, в яку ціну їм стала оренда місця для торгівлі. Найменша сума, озвучена нам, була 2400 гривень. Жодної ятки, яку б встановили безоплатно, ми не знайшли. Утім, варто зазначити, що алеями курсують лоточники та торгівці, які носять рекламу і увесь товар на собі. Вони відмовляються оголошувати умови своєї роботи на території ярмарку. Ймовірно, що вони і є ті люди, які не сплачували містовий збір.

Але, як би там не було, десятки тисяч людей з'їжджаються сюди раз на рік погуляти та поярмаркувати. Ринкові відносини спираються на попит і пропозицію, і кожен для себе обирає сам - купувати чи ні, платити або бути поза законом.