У Полтаві вшанували пам'ять поета Володимира Тарасенка. ФОТО

Уродженець села Бориси Глобинського району, з 1966 по 1970 рік він навчався на філологічному факультеті Полтавського педагогічного інституту імені Короленка. Перший вірш Володимира Тарасенка був опублікований в 1964 році в глобинській районній газеті "Зоря комунізму", а в студентські роки він був одним з найактивніших дописувачів літературної стенгазети педінституту "Заспів". По закінченні вишу Володимир Тарасенко працював у газетах, на кафедрі української літератури, продовжував друкувати власні поезії українською мовою в обласних та республіканських виданнях, таких, як "Молодь України", "Літературна Україна", журналі "Прапор" та болгарською мовою у великотирнівській "Борбі".

Видавався в колективних збірках "Ворскла" (Харків, 1977), "Вітрила-78" (Київ, 1978), "Поезія" (вип. 1, Київ, 1983), "У Ворскли і Янтри одні береги" (українською та болгарською мовами; Харків, 1981), в антології поезії полтавських літераторів XX століття "Калинове гроно" (Полтава–Кременчук, 2004). 

Український поет, член Національної спілки письменників України, Національнох спілки журналістів України, Полтавської спілки літераторів,  Володимир Олександрович Тарасенко залишив по собі значне літературну спадщину. В його творчому доробку 26 поетичних збірок, із яких більшість були видані в Полтаві.

Перша персональна збірка "О, як би я тебе любив!" видана в обласному державно-громадському видавництві "Полтавський літератор" в 1994 році, і містить 75 віршів, переважна більшість з яких є інтимною лірикою. Потому були ще збірки дорослих віршів "Засніжені мальви" (1995), "Отчий сад" (1996),  "У променях вічності" (1998),  "Вітрила осені" (2003), "Зустрічаю сонце" (2005) та поетичні книги для дітей "Тарасикове літо" (1995), "Неслухняний гусачок" (1997),  "Чия хатинка найкраща" (1998),  "Рідне місто моє" (1999),  "Маленька шкода" (2000),  "Коник-стрибунець" (2001),  "Васильків потічок" (2002),  "Я – син степів" (2003), "Котик-сон", "Зустрічаю сонце" (2005).

Особливе обдарування проявлялося у Володимира Тарасенка в написанні віршів для дітей. Усі вони читаються легко і невимушено. Здається, в цьому жанрі письменник відчував себе вільно і розкуто

– зазначив відповідальний секретар Полтавської спілки літераторів Іван Моцар.

Поема "Апостол праведної ліри" (2002) видана окремою книжкою і присвячена життєвому та творчому шляху класика української літератури Панаса Мирного. Того ж року Володимир Тарасенко став лауреатом обласної літературної премії імені Панаса Мирного. З нагоди 14-ї річниці Незалежності України поету-пісняру Володимиру Тарасенку присвоєне звання "заслужений працівник культури України", а в 2008 році він став лауреатом обласної літературної премії імені Івана Котляревського.

На вірші Володимира Олександровича написано багато пісень, але чи не найвідомішим його пісенним твором для земляків є гімн Полтавщини, написаний у співавторстві з Василем Жаданом. Доволі плідною в творчості виявилася дружба Володимира Тарасенка з художнім керівником та головним диригентом Полтавського симфонічного оркестру Віталієм Скакуном: кілька поезій були покладені на музику та стали романсами.

Володимир Олександрович мріяв про свій великий творчий вечір в обласному музично-драматичному театрі до свого 65-річчя. Утім, йому так і не судилося побачити здійснення цієї мрії: 14 листопада 2012 року серце нашого славного земляка зупинилося назавжди…

Поховали Володимира Тарасенка на центральній алеї полтавського міського цвинтаря.

Мрію поета здійснили його друзі восени 2013 року, організувавши вечір його пам'яті "Залишусь з вами у віршах", напередодні якого побачила світ однойменна збірка вибраних творів Володимира Олександровича та спогадів його друзів.

23 жовтня 2018 року Володимиру Тарасенку могло би виповнитися 70 років. На вшанування цієї дати до обласного академічного музично-драматичного театру імені Гоголя завітали його друзі та колеги, діячі культури та члени Національної спілки письменників України.

Під час урочистостей на сцені виконувалися вірші та пісні, автором слів яких є Володимир Тарасенко. На початок концерту прозвучав гімн Полтавщини у виконанні пісенно-танцювального ансамблю "Полтава", і цей твір зал сприймав стоячи, на честь поваги до пам'яті свого талановитого земляка. Пісні на слова Володимира Тарасенка звучали у виконанні солістів та колективів Полтавської філармонії. Юні вихованці дитсадка №30 "Чайка", в якій Володимир Тарасенко та Олексій Чухрай були творчими шефами, заспівали дитячих пісеньок, створених талановитими друзями – поетом та композитором. Кілька творів виконав і друг та земляк ювіляра Олександр Телик.

Власне, Олександр Миколайович і є тією людиною, з ініціативи якої відбуваються заходи пам'яті Володимира Тарасенка. Земляки-глобинці та друзі дитинства, з часом Володимир та Олександр стали колегами по роботі, а згодом у творчому тандемі видали збірку пісень "Козацька доля", які також звучали в концерті. За словами Олександра Миколайовича, його друг-поет був неперевершеним співрозмовником, імпровізатором, душею компанії.

На жаль, Володимир Тарасенко дуже рано пішов із життя, але залишив нам своє надбання, спадщину, на якій довго будуть діти вчитися добру, порядності, патріотизму. Я думаю, що він прожив своє життя не дарма

 – розповів генерал-осавул Українського козацтва, голова полтавського регіонального відділення міжнародної поліцейської асоціації Олександр Телик.

До 70-річчя Володимира Тарасенка друзями була видана збірка пісень на його вірші з назвою "Під крилами пам'яті", яку в подарунок отримали виконавці та колективи – учасники заходу. Завершили урочистості виступом Полтавського симфонічного оркестру.