ЗАСНОВАНО 21 ГРУДНЯ 2015 РОКУ

Курс валют
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

15:00 09.12


У Полтаві знайшли втрачену могилу першого очільника обллікарні

У Полтаві знайшли втрачену могилу першого очільника обласної лікарні Олександра Олександровича Несвітського.

Про це розповів відомий у місті психіатр, подвижник історичних досліджень і літератор, кавалер ордена Святого Михаїла, нащадок давнього козацького роду Віталій Закладний.

 

Значення постаті й спадок Олександра Олександровича Несвітського, земського, а потім і радянського лікаря переоцінити неможливо – він незаслужено призабутий, хоча саме йому мають завдячувати багато поколінь за розбудову якісної й доступної медицини в нашому місті. А є ще один маловідомий факт: Олександр Несвітський першим став застосовувати карту динамічного нагляду за пацієнтом, простіше, амбулаторну карту, яка супроводжує кожного з нас у поліклініці. До нього ніхто в світі такий облік медичної інформації не вів.

Полтавські краєзнавці спільно з медичною спільнотою й громадськістю планують, почавши з впорядкування території біля значущого поховання, реставрувати автентичну огорожу й обеліск, ініціювати встановлення меморіальної дошки на будинку, де мешкала родина Олександра Несвітського, та ініціювати присвоєння одній з вулиць імені цієї видатної людини. Також готується видання декількох книг, де можна буде прочитати про віхи життя геніального лікаря. Все це потребує неабияких зусиль, часу і копіткої роботи. Про захопливу історію пошуків детально розповів Віталій Закладний.

З чого, власне, розпочалось Ваше зацікавлення особистістю Несвітського?

На початку 90-х років робітник турбомеханічного заводу М.Пелих, йдучи повз подвір’я школи, де дітки збирали макулатуру, звернув увагу на старий, явно старовинний зошит – і взяв його до рук. Виявилось, що це щоденник лікаря, який протягом десятиліть знаходився у якомусь сховку. Рукопис, що став важливим історичним документом часів революції й громадянської війни на Полтавщині, придбав Державний архів Полтавської області та у 1995 році видав окремою книгою. У щоденнику Несвітський докладно описує події, що відбувались у Полтаві в 1917—1922 роках.

Я дивився цей щоденник, там дуже мало пропусків – очевидець вів записи, що відбувається у місті. Потім з інших джерел дізнавався вже більше про цього неординарного лікаря, що товаришував з письменниками Короленком і Мирним, адвокатом Дмітрієвим. І якось у мене виникла думка написати книгу, присвячену справжнім полтавським авторитетам, тим, хто свого часу і на багато років вперед формував славу нашого міста. Спочатку планував зупинитися на цій четвірці: Короленко, Мирний, Дмітрієв і Несвітський. Але якщо по Мирному й Короленку досліджень багато, більше того з племінницею Короленка я спілкувався особисто, допомагав їй, то що стосується Дмітрієва, а особливо Несвітського – інформації було вкрай мало. Могила Дмітрієва відома, вона розташована на алеї Героїв міського цвинтаря.
Про Несвітського інформації було доступно мізерно мало. Він згадувався у книзі Віталія Григор’єва, що також був членом громадського об’єднання «Добродії Полтави», яке не на слуху, а тим не менше робить чимало важливого, досліджуючи й оприлюднюючи маловідомі сторінки історії. Несвітський там згадується, як лікар, що працював у Глобино.

Звернувшись до обласного Архіву, зустрівся з Юрієм Варченком, що також любить відшукувати унікальні історичні документи й факти, – він запевнив, що фахівці архіву допоможуть в пошуках. І, дійсно, знайшли. Переді мною постала видатна людина – Олександр Несвітський є одним із фундаторів земської медицини на Полтавщині, приймав активну участь у боротьбі з дифтерією, в Одесі допомагав у боротьбі з епідемією чуми, саме його ноу-хау введення амбулаторної карти пацієнта.

Олександр Олександрович Несвітський народився у повітовому місті Кременчуці в 1855 в сім’ї першого міського архітектора. В Архіві є навіть формулярний список на його батька з усіма відомостями, до речі, вийшов на пенсію в чині надвірного радника. Освіту майбутній лікар одержав у Полтавській гімназії, Петербурзькій медико-хірургічній академії (виключений за участь у студентських радикальних зібраннях, і висланий додому під нагляд поліції) та Київському університеті Святого Володимира. Протягом 1882—1902 років працював земським лікарем Кременчуцького повіту. В 1902 році перейшов на посаду міського лікаря в Полтаву, він організовував амбулаторію по наданню допомоги бідним – більшості населення, адже людей з достатком обслуговували лікарі з приватною практикою. Амбулаторією Несвітський керував близько 30 років. Разом з тим працював лікарем по внутрішнім хворобам в Інституті шляхетних дівчат. Після Жовтневого перевороту (бо революція була в лютому 1905), навіть більшовики до середини 30-х рр. вживали саме таку термінологію.

Тож в 1917-ому Несвітський очолює Першу Радянську амбулаторію, а це ніщо інше, як нинішня Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В.Скліфосовського, він був її першим очільником. Він же організував першу дитячу амбулаторію в нашому місті. Згодом очолював 4-ту амбулаторію, ще пізніше амбулаторію для кустарів, а на схилі свого віку очолив амбулаторію екстреної медицини трикотажної фабрики. Загалом віддав подвижницькій лікарській праці 60 років життя, завоювавши глибоку повагу і щиру любов полтавців. Помер на 87-му році життя в окупованій німцями Полтаві. Похований на Монастирському цвинтарі. А ось сама могила з часом загубилася, точніше забули її місцезнаходження.

Ви згадували, що не догодив Несвітський, як царській владі, так і радянській?

Так, при царі його виключили з Петербурзької академії, і лише клопотаннями рідних поновили в Київському університеті, та й то видали дивний диплом, де він зазначався лікарем, а не доктором медицини. Принаймні це давало йому можливість практикувати. До 1917 року, коли ще дійсні були імперські чини, Несвітський вже дослужився до статського радника (порівняно з військовим статусом це між полковником і генерал-майором). Наприклад, Панас Мирний, що служив у відділі акцизних зборів управи, мав чин дійсного статського радника, себто, дорівнював генерал-майору – це давало право не лише на особисте, а й спадкове дворянство. І одночасно Панас Мирний числився у списку найрозшукуваніших поліцією людей. Парадокс.

За радянської влади за даними ЧК НКВС вперше Несвітського арештовували у 1920, а вдруге в 1939 році. Їх із дружиною та знайомою забрали через допомогу грошима й продуктами сім’ям репресованих. Звинуватили в антирадянській пропаганді, але сталось справжнє диво – відпустили за відсутністю складу злочину. Саме тоді була зміна керівництва НКВС: Єжова замінив Берія, то перший час було мінімальне послаблення. Можливо, причина в цьому. Мій рідний дідусь ще в 1932 році так само дивовижно врятувався після арешту, його відпустили, але з партії про всяк випадок виключили.

Як Вам вдалося віднайти втрачене поховання?

Єдина інформація, що була на початку пошуків – Несвітський похований на старому Монастирському цвинтарі. Та в архіві мені трапився зблідлий листочок, де олівцем було схематично зображено шлях, річку Тарапуньку і напис «Покрасил могилу дедушки в августе 1980 года». Відповідно, до того часу місце поховання рідним було відоме. Намагання знайти нащадків за прізвищем результату не дали, хоча Несвітських в світі небагато. Правоохоронці щиро намагались зарадити, але не вийшло. Гадалось, що Несвітський або росіянин, або єврей, та він і батько скрізь пишуть – українець. У лікаря Несвітського було троє дітей, два сини й донька. Цікаво, що старших синів щоразу називали Олександром. І сам він був Олександр Олександрович. І його старший син Олександр Олександрович.

Декілька разів намагався сам походити по Монастирському цвинтарю, шукаючи поховання Несвітського, орієнтуючись на позначки, що залишив онук. Але територія захаращена, орієнтуватися складно. Ще й сама місцевість – це схил Монастирської гори. Однак на малюнку вказано декілька доволі точних позначок, що реально могли допомогти, тому ми не втрачали надії. А ще на малюнку була зображена огорожа могили в оригінальному стилі. А за обеліском був намальований контур хреста, наче його не прибрали, коли встановлювали новішу стелу. І написи: «могила дедушки» і трохи далі «могила бабушки».

А в неділю, 4 грудня разом з двома колегами із ГО «Добродії Полтави» Артемом Єрміловим та Олександром Геращенком ми спробували зорієнтуватися ще раз. Пошуки тривали декілька годин. Але однієї миті усвідомив, що дивимось не там. Перемістились – і знайшли! Могилу Несвітського знайшов Артем Єрмілов. Все співпадає з описом. Огорожа, дорога, місток через річку, хрест за обеліском.

У Полтаві нарешті віднайдено загублену могилу видатної людини – лікаря Олександра Олександровича Несвітського. Попереду ще чимало копіткої роботи. Є багато планів, аби увічнити пам’ять і більше не втрачати поховань визначних полтавців, які настільки багато зробили для міста. Днями ми вже зустрічались із головним лікарем Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В.Скліфосовського Григорієм Оксаком, який по суті є правонаступником спадку Олександра Несвітського – він запевнив, що медична спільнота готова долучитися до цього унікального краєзнавчого проєкту.

Запрошу.nm до співпраці небайдужих полтавців та організації, хто має додаткову інформацію, прошу повідомити за телефоном (098) 290 90 01.

Новини Полтавщини

память, обласна лікарня

За темою:

  • Полтавці вшанували пам’ять Героїв Крут
  • На Миргородщині демонтують пам’ятник Пушкіну
  • На Полтавщині відкрили меморіальну дошку полеглим воїнам
  • Топ-5 за тиждень :








    Виділіть помилку і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про помилку.