Хлопців-утікачів поліція повернула до табору відпочинку

25 липня регіон сколихнула звістка про те, що з табору відпочинку в Полтавському районі зникли хлопці-підлітки — вихованці Гадяцького дитячого будинку сімейного типу.

За кілька днів полтавська поліція повідомила, що один із хлопчиків — 15-річний Антон Кравченко, знайшовся, незабаром відшукали і його товариша — 13-річного Микиту Коренька. 7 серпня ввечері до табору повернувся й третій утікач, 16-річний Данило Насібулін.

Всі троє хлопців — вихованці Гадяцького дитячого будинку сімейного типу, що на весь канікулярний період виїжджає на відпочинок та оздоровлення своїх учнів до дитячого табору "Маяк".

У дитячому будинку сімейного типу діти виховуються за принципом родин. Тобто, якщо в закладі перебувають разом брати та сестри, їх не розлучають, а дають можливість проживати разом.

На кожні п'ять-шість дітей — один вихователь-опікун.

Діти навчаються в загальноосвітній школі, а проживають на території дитбудинку в сімейних кімнатах. Опікуни від держави виконують функції батьків — так само водять діток на гуртки та відвідують батьківські збори в школі.

У закладі виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Це значить, що батьки таких дітей живі-здорові, але з якихось причин держава не довіряє їм опікуватися власними дітьми.

Хоча законодавчо такі бажання не дуже підтримані, вихованці дитбудинків часто рвуться душею до рідної домівки – як би не складалися відносини з батьками. Тому вихователі розповідають, що деякі підлітки нерідко самовільно покидають навчальний заклад, щоб навідатися до рідних. Саме такою причиною пояснюють чергову втечу підлітків.

Практично в кожної дитини залишився хтось із рідних, навіть якщо батьки померли. Але ж, навіть позбавлені батьківських прав тато чи мама все одно – найрідніші. Тому, звісно, наші вихованці сумують за близькими. В  Антона Кравченка складна ситуація з родиною. Батько помер, мати вдруге вийшла заміж, народилася мала дитинка. Антон став конфліктний дуже погано себе поводив з родиною, став учиняти кримінальні вчинки, його навіть судили. Держава вирішила, що мама не може справлятися з хлопцем, тому жінку позбавили батьківських прав, а Антона направили до нашого будинку. Він дуже часто втікає – понад десять разів. І практично кожного разу їздить до матері додому, щоб провідати її

 — розповіла нам людина, яка опікується дітьми, поки ті перебувають на відпочинку – завуч Гадяцького дитячого будинку сімейного типу Алла Пенц.

Сам Антон не дуже охоче розповідає про свої подорожі. Лише зазначає, що мав конфлікт із однолітками, тому не хотів перебувати в таборі. Його ж друг по втечі Микита Кореньок розповів, що покинув табір за компанію з Антоном.

Ми поїхали в Полтаву, хотіли погуляти. Антон мене вмовив тікати. Були в друзів, а потім Антон поїхав кудись сам. А я дізнався,є що мене вже показують в новинах. Наступного дня мене затримали поблизу Київського вокзалу – впізнали на вулиці ті, хто бачив мене по телевізору. Спочатку забрали мене в Київський райвідділок, потім переїхав у Полтавський районний відділ поліції, п потім мене привезли в табір

– розповів Микита Кореньок.

Він додав, що перший раз тікав, бо не зійшлися в думках із вихователем. Але, каже підліток, усвідомив, що був не правий, тому повернувся.

Інші ж діти розповідають, що Микита тікав п'ятнадцять разів. Хлопець наполягає, що тікає не від поганого життя, а погуляти – ще з притулку "Любисток", з Гадяцького дитячого будинку, а тепер — із табору.

Найстарший з "утікачів" — Данило Насібулін, якого знайшла поліція Дніпра, мав більш конкретну мету своїх мандрів.

Він родом з Дніпропетровської області, тож вирушив у подорож додому. Розповідає, що подорожував у Дніпро, побував у Запоріжжі і навіть в Бердянську – хотів покупатися в морі. Це була сьома втеча хлопця з дитячого будинку, але він зазначає, що в таборі та в дитбудинку не вважає себе несвободним, просто іноді хочеться інших вражень

Раніше ми з родиною багато подорожували, тож я не можу довго бути на одному місці. Цього разу мене хлопці потягли у втечу. Вмовляли-вмовляли, і я вирішив теж утекти. Їздив електричками. Хоч не мав грошей, але ж кажуть, що "язик що Києва доведе" — ну от якось так і подорожував

 — розповів Данило.

Хлопець не дуже охоче говорить про колишню родину та не уточнює, як вирішував питання з житлом і харчуванням, але наполягає, що не вчиняв кримінальних вчинків. Утім, зазначив, що це була остання його не санкціонована мандрівка – за двадцять днів він  офіційно покидає заклад, бо йде вчитися на кухаря. Мріє стати професіоналом кухарської справи, знайти цікаву гідну роботу, а потім здобути всі водійські категорії.

У прес-службі ГУНП нам також підтвердили інформацію, що діти не скаржилися на утримання в закладі, а тікали через свою любов до волі.

Ці діти неодноразово втікали із виховного закладу, вони схильні до бродяжництва. тому я не можу сказати,  що цей випадок виходить за звичні для них рамки

  – прокоментував ситуацію керівник служби інформації ГУНП у Полтавській області Юрій Сулаєв.

Окрім спілкування з "утікачами" ми мали ще одну мету візиту до табору відпочинку "Маяк".

До нашої редакції звернулась полтавка, яка стверджує, що в таборі діти піддаються утискам, до них з відома вихователів застосовується сила – дітей б'ють і принижують. Пані Наталія прислала фотографію з синцями та написала, що  в дитбудинку перебуває її сусідка, яка скаржилася на тілесні ушкодження з боку підлітків та повну бездіяльність вихователів.

Ми поспілкувалися з дівчиною. Вона не хоче називати свого імені – боїться, що їй після цього взагалі не дадуть життя в колективі, в якому вона живе нещодавно. Тож назвемо її вигаданим ім'ям Галина.

Мене тут кілька разів дуже сильно били. Одного разу, під час дискотеки одна старша дівчина завела мене за туалет та побила. Руки в неї були обмотані бинтами, щоб не пошкодити шкіру. Я отримала сильний удар у скроню, синці по тілу. Мені після того було дуже погано, крутилася голова, нудило. Я пожалілася вихователям, а вони мені сказали, щоб ми вирішували конфлікти самі – я маю проявити свій характер, показати, що можу вдарити і фізично дати відсіч, тоді в мене не буде проблем. Якось ми з подругами пішли на прогулянку, а вони нас знайшли іі почали бити інших дівчат, одній дуже сильно розбили ніс, а потім накинулися на мене. Я теж змушена була битися і дала здачі. Після того мені почали підкидати чужі речі, ритися в моїх, у мене з телефону зникли фотографії моїх тілесних ушкоджень. Я просила, щоб мене переселили в іншу кімнату, а вихователі сказали, щоб ми розбиралися самі. Якось я сиділа біля виховательки, а та дівчина підійшла і вдарила мене кулаком у ніс. Вихователька мене не захистила

 – розповіла Галя.

Зі слів дівчини,  вона навіть телефонувала завучу Аллі Платонівні, на що викладач відповіла, щоб діти розбиралися самі. Галя телефонувала мамі й бабусі, скаржилися, але родина теж не може допомогти, тому звернулися до нашого видання, щоб ми дали розголос цій ситуації.

Алла Пенц же повністю відкидає, що на території табору є подібні конфлікти. Вона наполягає, що психолог дитбудинку їй також не повідомляла про конфлікт.  

На жаль, ми не змогли підтвердити слова постраждалої дівчини, але сподіваємося, що педагогічний колектив Гадяцького дитячого будинку сімейного типу проведе внутрішню перевірку та зробить  необхідні висновки. А адміністрація проведе профілактичну роботу, щоб убезпечити своїх вихованців від подібних ситуацій у майбутньому.