"Я йому ноги просверлю!" – кричав обвинувачений в тероризмі, коли прокурор попросив суд продовжити перебування під вартою

30 січня 2017 року в Октябрському районному суді продовжили розгляд справи за обвинуваченням полтавців Артура Шанька, Едуарда Омельченка, Максима Любченка та Сергія Певрухіна у створенні терористичної групи. Цих чотирьох ще в серпні 2014 року затримала Служба безпеки України. З того часу - а це понад 2,5 року - вони перебувають під вартою.

На засіданні прокурор Сергій Лапоногов представив новий обвинувальний акт. Сергія Певрухіна звинувачують у торгівлі зброєю та закінченому злочині – створенні терористичної групи. У той час як раніше його дії кваліфікувалися лише підготовкою до злочину.

Як вважає сторона обвинувачення, Певрухін в червні 2014 році збув громадянину Мусієнку О.І. пістолет марки "Mauser" та боєприпаси до нього за 5500 грн на станції Полтава-Київська. Наступного місяця на тій самій станції він збув Мусієнку пістолет ТТ за 10 100 грн. Приблизно в цей час Певрухін прийняв пропозицію Шанька створити терористичну групу, в якій зайнявся вербуванням нових учасників, а також пошуком спецзасобів та екіпірування.

На виконання домовленості Певрухін познайомив Шанька зі Станіславом Золотарьовим, якому Шанько запропонував виїхати до міста Ростов-на-Дону (Російська Федерація) для підготовки та набуття навичок, необхідних для здійснення терористичної діяльності. У подальшому Шанько запропонував Золотарьову здійснити контрабанду з Російської Федерації вибухових речовин – пластидів, які мали бути передані йому невстановленими особами після закінчення навчання

– зачитував обвинувальний акт Сергій Лапоногов.

Наприкінці липня 2014 року Золотарьов погодився виїхати до Ростова-на-Дону. Де він зараз – ніхто не знає. Усі виступи прокурора дратували чотирьох обвинувачених, присутніх в залі, які висловлювали один одному своє обурення. Усі вони брали активну участь у судовому процесі.

Суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення (зачитує статті КПК України – авт.). Прокурор Лапоногов, використовуючи свою злочинну самовпевненість, затягнув процес та не виконав норми, зазначені в статтях. Пройшло 14 днів. Ваша честь, клопотання про продовження строку не було. Процес затягнули на 2,5 року

– намагався переконати суддів Максим Любченко.

Сергій Певрухін дивувався, чому півтора місяці його судили за старим обвинувальним актом. Прикметно, що під час його виступу у вікно зали засідань став стукати снігур. Член колегії суддів Олександр Струков захоплено, із посмішкою повернувся до вікна і почав тішитися із птаха, відверто ігноруючи виступ одного з обвинувачених.

Обвинувальний акт складений 9 грудня 2016 року. Погоджено заступником прокурора Полтавської області Плескачем 13 грудня 2016 року. У нас було 14 грудня чергове судове засідання. Прокурор Лапоногов не захотів чи не зміг пред’явити погоджений обвинувальний акт. І зробив це тільки через 1,5 місяця!

– розповідав Сергій Певрухін якраз тоді, коли суддя Струков жартував із колегами про пташку.

Тим не менш, судді Сергій Антонов, Віталій Микитенко та Олександр Струков задовольнили клопотання обвинувачених та перенесли розгляд справи на 2 березня 2017 року.

Оскільки строк перебування під вартою цих чотирьох осіб спливає 14 лютого, постало питання щодо його продовження. З чим і виступив прокурор, викликавши негативні емоції в кабіні обвинувачених. Вони вважали, що прокурор каже неправду і ніякої загрози свідкам четверо затриманих не несуть.

Я йому ноги просверлю!

– кричав Максим Любченко під час промови Сергія Лапоногова.

Октябрський районний суд міста Полтави задовольнив клопотання та подовжив "четвірці" строк перебування під вартою до квітня-місяця. Після засідання одна з присутніх жінок похилого віку звернулася до Едуарда Омельченка.

Раз видишь – продляют, я принесу все. А во вторник принесу воду

– турботливо, спокійним, ледь дрижачим голосом казала Лариса Омельченко своєму синові.

Вона вважає звинувачення неправдивим, а також твердить про катування Едуарда Омельченка в стінах СБУ у 2014 році.

Мій син раніше служив ще в Радянській армії. У Німеччині, у Грузії. Коли в Грузії почалася війна, він звільнився. Закінчив юридичну академію, працював юристом у банку. Шанько працював там охоронцем. Я в той момент (коли Служба безпеки затримала Омельченка і Шанька в аеропорту "Бориспіль" – авт.) була в Москві, у брата. Їхала до нього на ювілей. Син мав до мене приїхати, щоб допомогти організувати свято. Чекаю – немає його. Приходить смс, що затриманий СБУ. Приїхала до слідчого СБУ Шаманського та попросила побачення з сином. Свідки бачили, в якому стані його (Едурада Омельченка – авт.) приводили: око висіло, очниці чорні були. Лупили з мішком на голові. Били по голові, хребту, печінці. Сорочка закривавлена була. Шаманський наказував, а ті – катували. Мене допустили на побачення лише через 1,5 місяця

– ледь стримуючи сльози розповіла Лариса Омельченко.

Про поганий стан здоров’я Едуарда Омельченка заявляла і його адвокат, намагаючись переконати суд відпустити його під домашній арешт. Утім, судді порахували ці доводи недостатніми та подовжили строки перебування під вартою всім без виключенням обвинуваченим. До 2 березня у них є час, щоб надати свої заперечення у справі. Нагадаємо також, що ці четверо є у списках людей, яких хочуть звільнити представники так званих ДНР та ЛНР.