«Нью-Йорк Стріт піца»: місто салатів, але не десертів

Відвідав я ресторан «Нью-Йорк Стріт піца» одразу ж після його відкриття минулого року. Тоді, якщо чесно, тут було все жахливо: і погане обслуговування, і їжа несмачна. Офіціанти не питали у клієнтів їхні побажання щодо приготування стейків, м’ясо смажили як хочуть, салат із язиком мав єдиний смак — майонезу, борщ теж був «ніякий». Оформлення страв було доволі симпатичним, але за смаком — жах.

Страви нам тоді подавали хвилин із п’ятдесят. На питання про причину затримки офіціант відповів, що у них багато відвідувачів і кухня перевантажена. І коли, нарешті, кухня розвантажилася, нам понесли просто все й одразу: гаряче, салати, навіть десерти. Наша спроба забрати десерти з собою наштовхнулася на відповідь, що заклад, мовляв, не має корексів (одноразових контейнерів для їжі) — і нам можуть загорнути хіба що у серветку та покласти у пакет.

Також привернула до себе увагу туалетна кімната. На такий великий заклад вона тут лише одна, а в кабінці стояло дуже домашнього вигляду сміттєве відро.
 

Минув рік, і я знову відвідав цей заклад — для цього блогу. Відверто кажучи, був приємно здивований. Офіціантка нас зустріла, провела за замовлений заздалегідь столик — ввічливо, приємно, культурно. Одразу принесли меню. Хочу зауважити — за рік меню можна було би й замінити. Бо не лише перелік страв тут залишився незмінним, але й сама книжка меню вже має неошатний вигляд.

Ми були вдвох і замовили два салати: теплий із печінкою та карамелізованою грушою, та інший — із авокадо, беконом і сиром дорблю. А також ми попросили стейк і десерт — відомий у всьому світі торт «Естерхазі».

Загальне враження про роботу офіціантки — непогане. Якщо не брати до уваги те, що у мене знову забули запитати про те, як саме смажити стейк. Обслуговування в цілому гарне: офіціантка непогано розбирається в меню, знає винну карту, запропонувала досить непогане молоде чилійське вино. Взагалі, вибір у ресторані достойний — французькі, італійські, іспанські, чилійські, грузинські вина. Коли у мене прийняли замовлення, я сам зауважив, що офіціантка забула уточнити ступінь просмаження стейку. Замовив, традиційно, Medium Rare — люблю, щоби м’ясо було трохи з кров’ю, тоді я найбільше відчуваю його смак!

Ми сиділи всередині закладу — у залі. На відміну від ущент заповненого літнього майданчика, тут відвідувачів було небагато. Приємно здивувала швидкість обслуговування. Одразу ж принесли червоне вино, а хвилин за 15 — їжу. Це при великому завантаженні закладу. Але, знову ж таки, нам принесли все одразу. Тобто, коли за столиком двоє, а приносять два салати і один стейк, то що нам робити зі стейком? Він має подаватися гарячим, але ніяк не чекати, допоки ми розправимося з попередніми стравами. При цьому, хочу наголосити, обидва салати були закусочними, а вони не можуть йти до стейку як овочеві. Про порядок подання страв нас, звісно, ніхто не питав.

Смакові якості. Салати прекрасні! За рік це велике зростання майстерності — страви красиві й дійсно смачні. Або в закладі змінилися кухарі, або вони просто значно підвищили рівень професійної майстерності. У салаті — гарної стиглості авокадо (не чорний, акуратно порізаний), чудово посмажений бекон, сир дорблю польський, але якісний і свіжий, прекрасно заправлена страва.

В іншому салаті, з курячою печінкою, теж все було добре: печінка ніжна, добре просмажена, а груша дійсно карамелізована. Єдине, чого я не зрозумів: страву прикрасили смаженою цибулею і вона була чи то маринована, чи то недосмажена. Але загальні враження від салатів позитивні: за перший — п’ять балів, за другий — чотири з плюсом. Реально ми отримали від них задоволення.

До моменту куштування стейку я був в ейфорії від їжі. Коли принесли стейк, прибори на столі були — виделка та ніж — для салатів. Офіціантка побачила мою ніяковість і швидко принесла потрібні прибори — молодець, одразу збагнула. Але про сам стейк я нічого позитивного не можу сказати. Знову, як і рік тому, це був ступінь Well done, причому конкретний. Там рожевого майже не було — десь трошки глибоко всередині. Хоча в меню його назвали «Соковитий стейк із телятини». Але де там був той сік?

Подача теж банальна — дошка, стейк, соус і трохи маринованої цибулі. Все. Я так і передав на кухню через офіціантку — за рік можна було би навчитися смажити м’ясо.



В меню звернув увагу на стейк «Нью-Йорк». Спершу думав замовити його, але перепитав у офіціантки, з чого його готують. Я взагалі-то питав про частину яловичої туші. Але відповідь мене здивувала: виявляється, цей стейк тут готують зі… свинини. Не буду навіть коментувати цей факт. Просто майте це на увазі, коли завітаєте до ресторану.

Десерт — то взагалі окрема тема. Якщо заклад не спеціалізуються на десертах, то, вважаю, що виставляти вітрину з десертами просто недоречно. Тут виглядають вони недоречно та око взагалі не радують. За традицією, «Естерхазі» — це безе, мигдалеві коржі на основі білка та перебитого мигдалю (дрібного помелу). Я не знаю, як можна брати за 100 грамів «Естерхазі» 23 гривні, коли мигдальний пелюсток коштує 350-400 гривень за кілограм. Ну, може, гривень 300, якщо добре пошукати. «Естерхазі» — це тоненькі (підкреслюю — тоненькі!) коржі, яких має бути принаймні шість або сім. Між ними — крем. Але коли тобі приносять чотири товстих коржі, в яких мигдаль навіть поруч із інгредієнтами не стояв...

У тому десерті мигдаль лише прибитий на бік торту у вигляді пелюстків. Нехай так, але можна ж було їх хоча би обсмажити? Білі пелюстки на торті виглядають жахливо. Крем теж далекий від оригінального. Просто непоганий на смак, масляно-заварний. Навіщо обзивати цей торт «Естерхазі», якщо про нього нагадує лише мигдаль, прибитий із боків і «паутинка» на глазурі зверху? Глазур, до слова, теж не відповідає ідеї — там не постраждала жодна крихта білого шоколаду. Навіть подача програє — шматочок торту, прикрашений гілочкою м’яти… Як я вже писав раніше, які би не були враження від обіду, саме десерт завершує трапезу. А десерт «провалений» нівелює всі досягнення попередніх страв.

Було приємно дізнатися, що в закладі нарешті з’явилися корекси, тож нам запакували десерт, який ми не з’їли, з собою. Навіть не включили вартість упаковки в підсумковий рахунок, як у багатьох полтавських закладах, на жаль, роблять досі.

І ще згадав один цікавий момент. Прибиральниця, яка підтримує чистоту в туалеті, залі, на вуличних майданчиках, має костюм кухаря — білий кітель і ковпак. Перше враження, коли я це побачив — «чому повар мете вулицю?». Друга думка — «якщо кухар мете вулицю й прибирає в туалеті, чи він руки після цього ретельно миє?». Так не має бути. Форма кухаря — кухарю, прибиральниця має бути по-іншому вдягнена.

Вбиральня тут чиста, старе відро замінили з домашнього на інше, красиве. Але було накидано серветок. Значить — треба частіше навідуватися сюди людині у костюмі кухаря...
Комфорт закладу. Досить затишно, нам було зручно — нічого поганого не можу сказати. Гарний, гармонічний і продуманий інтер’єр, тиха приємна музика, яка не відволікає і не заважає спілкуванню. І кухнею тут не пахне зовсім. У цьому закладі хочеться вживати їжу.

Але, на мій погляд, тут дуже багато всього різного в меню як для одного закладу — піца, м’ясо, суші… Якщо це «стріт піца», то має бути по-перше — недорога піца.

Десертна карта — теж обширна. Десертів багато і вони різні, і не тільки традиційні американські. Але, повторюся, якби я замовляв десерт із вітрини, я би не обрав жодного — бо вони жахливі на вигляд. Вітрина — обличчя закладу. Клієнт, як заходить в кафе і бачить десерти, спочатку їсть очима. Очима я там би нічого не з’їв. Чесно...

Кілька слів щодо цін. Стейк вартує 65 гривень за 100 грамів, вага мого була 230, тож за м’ясо я заплатив близько 150 гривень. Якби я отримав задоволення від нього, мені не шкода було би цих грошей, але — на жаль, смак не порадував.


Підсумовуючи, оцінюю свої враження від відвідування закладу. Атмосфера — на «п’ять», обслуговування теж непогане — «четвірка», а може навіть і з плюсом. Салатам обом по «твердій п’ятірці» — я балуваний, вимогливий, але тут жодного зауваження не маю. А от стейку — «двійка». Про «Естерхазі» навіть говорити нічого не буду, тому що це не «Естерхазі», а горіхово-масляний бісквіт з малюнком «павутинкою» зверху. Загальне враження «витягли» салати та офіціантка, яка нас обслуговувала. Тому загальна оцінка закладу — «чотири бали».

Я можу рекомендувати цей заклад тим, хто хоче посмакувати салатами. Піцу там я не їв, але сподіваюся, що в закладі, який, згідно з назвою, спеціалізується на приготуванні піци, вона має бути смачною.
 

Жан-Поль РАТАТУЙ, ресторанний критик