Соліст "Піккардійської Терції": "У нас у країні немає проблем із талантами"

З яким настроєм "піккардійці" підійшли до ювілею творчої діяльності колективу?
Зі святковим, творчим і концертним (усміхається). Перед 25-річчям, перед офіційною датою нашого народження, у вересні, ми випустили наш новий альбом – уже 15-й за рахунком. Називається він "Лети…". Тож тепер "літаємо" з концертами Україною, та й не тільки – у жовтні дали кілька ювілейних концертів у США та Канаді. Зараз у нас серія концертів сходом України, а у грудні – будуть міста заходу та центру. З великим нетерпінням чекаємо кожного концерту, кожної зустрічі зі слухачем.       

Як вдалося зберегти колектив виконавців протягом тривалого часу?
Є дуже багато чинників. Я думаю, що почну з того, що коли ми організовувалися, то нічого не ставили собі за мету. Ми взагалі не розуміли, що буде завтра. Але нам подобалося те, що ми робили. Ми не ставили собі, не дай Боже, ніякої комерційної цілі. Ми знали головне - вийде у нас чи ні, але нам добре разом. Справді, це виглядало як сім’я. Ми один одного добре розуміємо.

Через багато років співтворчості можна сказати, що кожен з нас помилявся у чомусь. Не було все гладко, якби то не видавалося зі сторони. І тут я розповім наш головний секрет довголіття: ми зрозуміли, що мусимо давати один одному право на помилку. Помилятися може кожен. Важливо, щоб приходило усвідомлення, що зробив щось не те, і ніхто на тебе не гнівається, не відвертається від тебе. Це один із ключових чинників. Ще один - загальна справа. Нас об’єднали наші пісні, наші прихильники, які не давали нам спокою у тому значенні, що вони не вимагали від нас все нових і нових пісень. А творчість, як і індивідуальна, так і колективна, у нас розвивалася. Й кожна наша пісня, нехай це і звучить пафосно, – то дитина, яка зроблена разом.

Які "фішки" гастрольного райдеру ПТ?
Не по "фішках" ми (сміється). Для нас ніколи не мали значення усі ці "зіркові понти". Зрозуміло, що нам важливо виступати із якісним звуком, у теплому залі. Зрозуміло, що ми не будемо їхати на концерт громадським транспортом, а організовано – бусом або потягом. Але ми ніколи не ставимо перед організаторами нереальних вимог. Усе – в межах розумного і адекватного.  

Які творчі плани колективу на найближчі 5 років?
Я думаю, що наш новий альбом "Лети…" задав девіз, з яким ми і будемо "летіти" далі. Як саме - не знаю. У нас ніколи не було браку репертуару. Тому я хочу запевнити всіх наших слухачів, що на наступний альбом не доведеться чекати п’ять років (усміхається).

Гастролі в якому місті запам'яталися найбільше і чому?
За 25 років на сцені ми від’їздили чимало. Міста, країни, континенти… Ситуацій було багато різних. Коли затримується рейс, і ти прилітаєш до Канади на 5 годин пізніше через теракт у Нью-Йорку в 2001 році… А вилітаєш, урешті, із затримкою на тиждень, бо перевірки у 20 разів сильніші, ніж були. Або ти ще не ліг спати, а о пів на п’яту вже мусиш прокинутися, сісти в машину з Торонто, проїхати 5 годин до Оттави — і в тебе концерт виходить о 3-й годині ночі за українським часом. Ти стоїш, а кожна повільна пісня — це для тебе наче колискова (усміхається), але ти ж не маєш права цього показати. Стоїш, тримаєшся за мікрофон, ноги у тебе дуже важкі, бо все-таки набряклі після літаків, після дороги. Або прилітаєш у Сингапур, коли час навпаки — на 5 годин уперед. Малайзійці, які мають ставити звук на сцені, сидять у першому ряду і сплять. Бо для них 9-та година ранку — це ще зарано, а для нас це тільки 5-та ранку, а ми лягли так само о четвертій, бо поки прилетіли, поки обговорили зустріч, то спали годину, а ще потрапили в тропічний дощ… Пригадати є що – повірте!

Чим у Полтаві відрізняється глядач?
Куди б ми не приїжджали – усюди глядач особливий! І у Полтаві - теж! Особливий тим, що це наш глядач. Наш, бо прийшов на наш концерт. Знаєте, ми вдячні творчій долі за тих людей, які приходять на наші концерти. То є наші люди! Ми розуміємо одне одного з півслова, з півноти!

Куди рухається українська музика і чи є в Україні справжній шоу-бізнес?
Стан музики у нас набагато кращий, ніж ми уявляємо. Я дуже люблю про це говорити і акцентувати на тому, що у нас немає жодних проблем із талантами, музикою, авторами, виконавцями, креативними людьми, які працюють у сфері музики. Вся справа в тому, що у кожної музики є свій поціновувач і не можна судити її критерієм масовості. Я постійно бачу у Львові афіші популярних виконавців, які збирають аншлаги. Шоу-бізнес? Шоу-бізнес! Але не хочу акцентувати на цьому увагу. Я краще розповім про креативні ідеї. Наприклад, хочу відзначити перший рік чудового фестивалю класичної музики у Львові з назвою "ЛьвівМоцАрт". Він має всі шанси розвинутись до дуже серйозних масштабів, на це є шалений попит. Якщо у нас  і є проблема, то вона полягає в тому, що музиканти підлаштовуються під смаки людей. Люди не слухають іншу музику, тому що їм її не пропонують, і я хочу звернутись до всіх артистів, працівників культури: ми повинні презентувати людям різну музику, а вони вже будуть самі обирати, залежно від свого смаку та інтелекту.

Ювілейний концерт ПТ відбудеться у Полтаві 26 листопада у ПД «Листопад» (початок — 19:00).