8 березня. Бунт американок став нашим святом

Того дня більше 15 000 жінок пройшли маршем через усе місто, вимагаючи скорочення робочого дня і рівних із чоловіками умов оплати праці. Крім того, було висунуто вимогу надання жінкам виборчого права. Через рік Соціалістична партія Америки оголосила національний жіночий день, який відзначався до 1913 року в останню неділю лютого. У 1909 році це було 28 лютого.

У 1910 році делегатки зі США прибули до Копенгагена (Данія) на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалісток, де зустрілися з комуністкою Кларою Цеткін. Саме Клара Цеткін на цій  конференції, що проходила в Копенгагені 27 серпня в рамках Восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу, запропонувала заснувати міжнародний жіночий день. Малося на увазі, що в цей день жінки будуть влаштовувати мітинги, привертаючи увагу громадськості до своїх проблем.

Клара Цеткін і Роза Люксембург. 1910 рік.

До речі, першим чоловіком німкені Клари Айсман був український єврей Йосип Цеткін, якому полум'яна революціонерка народила двох синів - Максима та Костянтина. Офіційно свої відносини пара не оформила, тому після смерті чоловіка від туберкульозу Клара Цеткін за документами вдовою не стала. Син Костя, коли йому було трохи за 20, став коханцем Рози Люксембург, яка навчала хлопця не лише основам марксизму. До наших часів збереглися їхні листи один одному (понад 600), здебільшого інтимного характеру...

У 1911 році перший Міжнародний жіночий день відзначався в Німеччині, Австрії, Данії і Швейцарії 19 березня, за пропозицією члена Центрального комітету Соціал-демократичної партії Німеччини Олени Грінберг, в ознаменування Березневій революції 1848 року в Пруссії. У 1912 році цей день відзначався в тих же країнах вже 12 травня. У 1913 році жінки мітингували у Франції і Росії - 2 березня, в Австрії, Чехії, Угорщини, Швейцарії, Голландії - 9 березня, в Німеччині - 12 березня. У 1914 році єдиний раз жіночий день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австрії, Данії, Німеччині, Нідерландах, Росії і Швейцарії. До 1917 року повне або часткове право голосу отримали жінки Нової Зеландії, Австралії, Фінляндії, Норвегії, Данії, Ісландії.
Міжнародний Жіночий День був популярний в світі в 1910-1920-ті роки, але потім його популярність зійшла нанівець.

З моменту свого офіційного визнання в Росії після Жовтневої революції 1917 року це свято відзначалося, головним чином, в соціалістичних країнах. Китайські комуністи святкували його з 1922 року, а іспанські комуністи - з 1936 року. Після заснування Китайської Народної Республіки із 1949 року 8 березня був офіційно проголошений жіночим святом, а китайські жінки працюють неповний день.

Із 1975 року ООН, у зв'язку з Міжнародним роком жінок, почала 8 березня святкувати Міжнародний жіночий день. У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам оголосити, відповідно з традиціями і звичаями, будь-який день цього року Днем боротьби за права жінок. Це рішення було прийнято в зв'язку як із Міжнародним роком жінок, так і Міжнародним десятиріччям жінок (1976-1985 роки).
Присвячені Дню боротьби за права жінок і міжнародний мир Організації Об'єднаних Націй заходи щороку приурочуються ООН до 8 березня.

Міжнародний жіночий день — національне свято та вихідний день у таких країнах: Ангола, Замбія, Гвінея-Бісау, Камбоджа, Кенія, КНДР, Мадагаскар, Монголія, Уганда, Еритрея, Росія, Україна та ще кілька пострадянських держав. Решта цивілізованого світу цього дня працює.

До речі, у Полтаві, поблизу вулиці Карла Лібкнехта є провулок, який носить назву цього дивного свята - 8 березня. Цікаво, чи не підпадає цей топонім під декомунізаційні закони?