17 миттєвостей "Ворскли": Желько Любенович дав скандальне інтерв'ю після відставки

– Ви покинули «Ворсклу» після 17 днів після призначення. Що сталося та якими є причини?

– Причина – та, яку назвав один зі журналістів, Михайло Співаковський. Те, що агенти, які запропонували мене та привели в клуб, почали погрожувати – кого я повинен підписати, а кого ні.

Я поговорив з керівництвом – воно спробувало мені допомогти у цій ситуації. Але разом прийняли рішення, що найкращим кроком буде поїхати з країни.

– Чекайте, тобто виїхати з України?

– Так.

– Це були настільки серйозні погрози за те, що ви не хотіли запрошувати у клуб гравців, на яких вони наполягали?

– Я вважаю, що погрози були достатньо серйозними, щоб я покинув країну.

– То ви вже виїхали та перебуваєте десь на Батьківщині?

– Так.

– Чи вдавався взагалі клуб до якихось конкретних дій, щоб запобігти цій ситуації?

– Так. Коли я звернувся, то вони сказали, щоб я дав їм один день на роздуми, як тут мені допомогти. Але наступного дня зателефонували та сказали, що найкраще для мене – поїхати з країни.

– Чи можете назвати прізвища цих агентів?

– Не хочу називати. Нехай це буде на їхній совісті, як вони ставляться до людей. Можна сказати, що це моя помилка, що я погодився з ними працювати.

– Скільки часу ви з ними працювали? Це нові агенти чи старі?

– Ні, просто мені зателефонували ці агенти та сказали, що є варіант з «Ворсклою». Що вони можуть мене запропонувати. Одного з цього агентів знав давно. Думав, що це порядна людина, а виявилося, що я помилився.

– З’являлася також інформація, що у вас нібито були розбіжності з керівництвом «Ворскли». Мовляв, ви наполягали на серйозних трансферах, а клуб – на гравцях з низькою зарплатою. Це, виходить, не відповідає дійсності?

– Це взагалі неправда. У нас жодних проблем з керівництвом не було. З першого дня все функціонувало максимально коректно. Щодо домовленостей жодних проблем не було. Навіть коли трапилася ця ситуація, то вони пішли мені назустріч.

Те, що пишуть – неправда. Я знав, куди я йду. Знав, які зарплати будуть та які футболісти будуть. І я був готовий до такої роботи на 100%. Навіть запрошував гравців, з якими я працював раніше. Мені було важко покинути цю команду, коли я їх вже запросив.

Дуже погано, що деякі журналісти поливають мене брудом. Не знають правди, але думають, що якщо Любенович утік через умови… Це їхнє обличчя. Це говорить про те, наскільки вони «маленькі» журналісти. Насправді у мене чудові стосунки були з керівництвом «Ворскли».

Не знаю, як вирішити цю проблему – цей журналіст постійно поливає мене брудом вже пів року, а я з ним навіть не знайомий. Можливо, знаєте його – Володимир Крамар. З одного боку, хочеться йому відповісти. З іншого боку, не хочу опускатися на цей рівень. Тому не буду. Але пропоную йому взяти у мене інтерв'ю чи запросити на свою передачу, щоб він перед всіма спробував довести свої слова – а я йому доведу, що він неправий.

– Тобто ви вважали, що з названими ресурсами вдасться виконати поставлене завдання?

– Коли я прийшов, то завдання звучало «побудувати команду». І потім побачити, які з цією командою можемо ставити наступні завдання. У цьому напрямку шукали футболістів, вибрали найкращих з U-19. Все йшло добре до моменту, коли почали втручатись сторонні особи.

– Чи планували ви або, можливо, плануєте звертатися в якісь футбольні органи стосовно цих погроз від агентів? Наприклад, в УАФ.

– Ні, не збираюся. Я навіть не знаю, до кого звернутися. Прикро, що деякі журналісти пишуть про мене, не знаючи про цю ситуацію. Бажаю, щоб вони ніколи в такій ситуації не опинилися.

– Просто якщо ці погрози були серйозними, то це питання, яке потрібно публічно підіймати. Ви точно не хочете назвати прізвища агентів?

– Не хочеться, чесно кажучи. Звідки я знаю, що ці люди потім можуть мені зробити? Тому мені краще просто закрити цю тему та рухатись далі.

– Те, що сталося з вами, також може повторитися з іншими тренерами чи гравцями.

– Можливо, так. Просто я теж боюсь. Через це раніше не хотів давати інтерв’ю. Але це крик душі. Хочеться показати людям, що Любенович втік з країни не через нестачу футболістів у «Ворсклі», а з інших причин.

– Які у вас тоді плани на майбутнє? Чи є інтерес з боку інших клубів?

– У мене завжди були високі амбіції. Розумію, що це лише початок тренерської кар’єри, але хочеться розвиватися, рухатися у правильному напрямку. Плани – звісно, знайти роботу.

Розумію, що вже закінчуються збори та починаються чемпіонати, отже в усіх клубів є тренери. Сподіваюся, що найближчим часом, можливо, хтось зателефонує, щоб я працював далі.

– Якщо надійде пропозиція з України, то чи готові ви повернутися? З огляду на ситуацію, яка склалася.

– Я в Україні з 2006 року. Для мене це теж як Батьківщина. Звичайно, хочеться повернутися. Буду сподіватися, що це такий один випадок в житті, який більше не повториться. Ніколи про Україну не скажу і не думатиму погано.