Бен-Цві. Як наш земляк президентом Ізраїлю став

Народився Іцхак Шемшелевич 1884 року в Полтаві. Спершу навчався в єврейській школі, а затим і у місцевій гімназії. Після її закінчення успішно склав іспити до Київського університету, однак довго повчитися там йому не судилося. І ось чому… Іцхак захопився політикою і в 1906 році навіть брав участь в засадничій конференції єврейської соціал-демократичної партії "По‘алей Ціон" у Полтаві та співробітничав з Бером Бороховим над створенням її програми. Тож, Шемшелевич і потрапив тоді під так званий негласний нагляд поліції. А тим часом після революційних подій 1905 року Полтава жила в передчутті єврейських погромів, і тут Іцхак проявляв неабияку активність, не раз заявляючи (так щоб це дійшло й до ймовірних погромників): "Живими ми їм не здамося!". Однак це "дійшло" і до поліції, яка нагрянула до будинку Шемшелевичів із обшуком - і справді знайшла тут склад зброї, призначеної для самооборони. Вся сім’я на чолі з батьком Шемшелевича була заарештована і вислана до Сибіру. Однак самому Іцхаку вдалося втекти до міста Вільно (Вільнюс) і таким чином уникнути арешту. Однак і про навчання в університеті довелося забути.

В 1907 році Іцхак Шемшелевич емігрував до Палестини, в Ерец-Ісраель (Земля Обітована). Відтоді й починається його політична кар’єра уже як Бен-Цві. Його було обрано делегатом партії "По‘алей Ціон" на 8-й Сіоністський конгрес в Гаазі. Разом із Рахел Янаіт, теж колишньою полтавкою, яка згодом стала його дружиною, Бен-Цві брав активну участь і в випуску 1910 року першого в Ерец-Ісраелі  соціалістичного журналу на івриті "Ахдут", який видавався в Єрусалимі. В 1915 році журнал було  закрито турецькою владою, а Бен-Цві разом з  Давидом Бен-Гуріоном (майбутнім першим прем’єр-міністром Ізраїлю) - арештовані і вислані з Палестини.

Пізніше вони переїхали до США, де заснували молодіжний соціалістичних рух Хе-Халуц (1915). Перед початком британського наступу на Ерец-Ісраель Бен-Гуріон і Бен-Цві розгорнули в США агітацію за вступ у добровольчі єврейські батальйони в рядах британської армії (так званий Єврейський легіон) і самі були в числі перших добровольців, які 1918 року прибули до Єгипту, а звідти - до Палестини.

У 1920-30-х роках Бен-Цві брав активну участь у сіоністському русі, а від моменту створення  Ва‘ада леуммі (1920) спершу був його членом, потім головою (1931) і зрештою – президентом (з 1945 року). Бен-Цві був депутатом парламенту - Кнесету 1-го (1949) и 2-го (1951) скликань.

…1952 року помер перший президент Ізраїлю Хаїм Венцман. Ось тоді на цю посаду й було обрано Іцхака Бен-Цві. До речі, мало хто знає, але одним із тих, хто міг претендувати на цей пост був тоді і всесвітньо відомий учений… Альберт Ейнштейн. Принаймні у цьому був зацікавлений Білий дім, однак таку пропозицію, на думку самого вченого, зробили по-хамськи – через газетну публікацію і без якихось попередніх консультацій із самим Ейнштейном. Його це настільки обурило, що, як засвідчують друзі ученого, той негайно кинувся дзвонити у Вашингтон.

Що ж до Бен-Цві, то він іще двічі (1957, 1962) був переобраний президентом Ізраїлю. Хоча останню каденцію відпрацювати йому та і не судилося – 23 квітня 1963 року Іцхак Бен-Цві помер.  

Він залишив після себе чималу наукову та історичну спадщину. Наукові праці Бен-Цві головним чином присвячені життю східних єврейських общин (самаритян, караїмів, саббатіанців). Роботи Бен-Цві, присвячені неєврейським громадам  Ізраїлю зібрані в книзі "Населення нашої країни" і входять до п’ятитомника зібрань його творів. Написав він і фундаментальну працю з історії самаритян "Книга самаритян". А найціннішим із його численних історичних досліджень вважається його праця "Ерец-Ісраель і його єврейське населення в період османського володарювання" (1955).

Ось таким був Бен-Цві – колишній полтавець Іцхак Шемшелевич.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ