11:33 12.06

Доторкнутися до Євро

Люди, які щиро люблять футбол, готові часом на божевільні вчинки. Наприклад, вирушити на континентальний чемпіонат до Франції - автобусами, поїздами, літаками, автомобілями. Зірватися з місця - і вперед!

Частина перша. Дорога в Лілль

Приблизно так і вчинив ваш покірний слуга, якому знайшлося місце в автомобілі, що вирушив за маршрутом Полтава-Лілль. Переночувавши в Києві, рано вранці (на годиннику ще не було і п'яти) у п'ятницю комфортабельний "Мерседес" відправився в далеку дорогу.

До Рівного їхали без зупинок, а там зробили півгодинну паузу на сніданок в ресторанно-готельному комплексі "Айвенго", зручно розташованому на трасі. Далі - через Львів - і до кордону в Краковці дісталися без пригод і швидко. А ось проходження кордону для багатьох наших співвітчизників виливається в багатогодинні страждання. Нам удалося підключивши всі свої інтелектуальні та дипломатичні здібності проскочити кордон за дві з половиною години - завдяки наявності квитків на матчі Євро-2016 і твердому розумінню того, що уболівальникам надана окрема смуга руху. Всі інші змушені були стояти в черзі по шість-сім годин, причому у нас склалося стійке переконання, що так довго - саме "стараннями" української сторони.
Першим місце для ночівлі - в ніч з п'ятниці на суботу - ми вибрали Краків. Двісті з гаком кілометрів від кордону до міста на березі Вісли пролетіли швидко. Вже о четвертій годині дня ми були в готелі. А ввечері чудово провели час у стильному ресторанчику "Під Вавелем" і встигли в готель якраз на початок стартового поєдинку Євро: Франція - Румунія. Я особисто вибрав з кількох варіантів перегляду - з польським коментарем. Зрозумів відсотків на шістдесят.
Суботнього ранку, після легкого сніданку ми вирушили у дорогу. Наступною зупинкою на нічліг нами був обраний бельгійський Льєж, який від Лілля розташований на відстані всього в 180 км - як від Полтави до Дніпра. А ось від Кракова до Лілля нам треба було проїхати тисячу двісті двадцять п'ять кілометрів - через усю Польщу та Німеччину.
У Польщі багато платних доріг. На кожній дільниці нам доводилося заплатити по 10 злотих з авто - це приблизно 65 гривень. А ось у Німеччині взагалі немає платних доріг, та й обмежень по швидкості не так багато, як у Польщі.

До речі, я звернув увагу, на ставлення поляків до безпеки дітей. Вони на жвавих автошляхах, у місцях, де немає світлофорів, ставлять спеціальних людей в довгому плащі, на якому зображено великий знак "Стоп". В руках у цієї людини-знака - справжній знак, і коли діти йдуть до школи (або зі школи) у цього регулювальника руху з'являється робота ...

У Льєж ми приїхали вночі, а зранку, незважаючи на дощ, трохи пройшлися по знайомим вулицям. Багато хто з нас був у цьому симпатичному місті 5 років тому, коли "Ворскла" грала тут матч Ліги Європи з місцевим "Стандардом"...

Станіслав МАЙЗУС

Євро-2016, футбол, мандрівка