Факелоносці несли вогонь трасою Київ-Харків, а на стадіоні "Колос" (наразі  - "Ворскла" імені Бутовського) у Полтаві встановили чашу олімпійського вогню, який запалав рівно о 18:35. Із цієї нагоди в обласному центрі відбулося масштабне театралізоване свято. Спостерігало за цим історичним дійством 35 тисяч глядачів - на 10 тисяч більше, ніж головна арена міста може прийняти нині, з індивідуальними пластиковими сидіннями, а не в тісняві, з дерев'яними лавками.
Траса олімпійського вогню 1980 року проходила через усю територію області. Більше того, вона була однією з найпротяжніших в Україні – понад 200 кілометрів – від Пирятина до Чутового. А у Полтаві олімпійський вогонь навіть "ночував". А готувалися до його зустрічі по всій області з великим розмахом.

Траса Київ – Харків, більша частина якої проходить Полтавщиною, була капітально відремонтована, вздовж неї привели до порядку не лише навколишню територію, але й благоустроїли "притрасівські" села: відремонтували вулиці, клуби, школи, магазини… Опріч траси побудували навіть нові ошатні туалети. Та оскільки все, як тепер, так і тоді, робилося в авральному режимі, то ці диво-споруди подекуди були лише "декораціями", бо не могли виконувати свою "функціональну роль", позаяк не мали… вигрібних ям. Найсмішніше те, що ці капітальні споруди деінде з часом перетворилися на придорожні… магазини і "забігайлівки".

І все ж є одна річ, яка відтоді збереглася практично у первісному вигляді. Це паркани, які й досі називають "олімпійськими". Загалом уздовж траси їх було встановлено ледь не на сотню кілометрів: паркани міняли державним коштом на "стандартизовані" навіть у приватних садибах селян! Як кажуть, пощастило… Тож траса на довгі роки "зарябіла" характерними для таких парканів ромбами, які подекуди навіть прикрашала емблема Олімпіади-80.

Вірою і правдою відслуживши понад 30 років, саме ці паркани збереглися й досі на центральній вулиці Полтави - Європейській. Скільки їм ще ганьбити Полтаву - ніхто не знає...