17:38 21.08

На Полтавщині від Чапаєва залишилися лише чоботи…

Декомунізація чи вандалізм? Ситуація на передовій "війни" з пам’ятниками, здавалося б, мала увійти у цивілізоване русло. Однак, мало що змінилося у підходах до питання...

Про Леніна не будемо… Пам’ятник вождеві світового пролетаріату у Полтаві та багатьох райцентрах області став жертвою "народного волевиявлення" ще задовго до того, як Верховна Рада сподобалася нарешті ухвалити відповідні закон про декомунізацію. Звісно, було би цікаво усе-таки дізнатися, куди ж пропав потім сам пам’ятник в обласному центрі, точніше кілька сотень кілограмів "цвєтмєту", та то вже таке…
Непокоїть інше: навіть після ухвалення згаданого вже закону, ситуація на передовій "війни" з пам’ятниками, здавалося б, мала увійти, як кажуть, у цивілізоване русло. Однак і після цього мало що змінилося у підходах до питання. Влада, як і раніше, інертно вичікувала, а активісти, як і раніше, діяли за вже звичними напівлегальними сценаріями…
У ліпшому випадку місцева влада таки підключалася, але щось нема на слуху прикладів, коли б хоч десь якийсь пам’ятник вдалося зняти зі знанням справи. Я вже не кажу про створення парків чи зон – щось на зразок "музеїв тоталітаризму", про які торочили свого часу і наші місцеві можновладці! Які музеї, панове? Ви спробуйте зараз знайти хоч один демонтований пам’ятник, який би мав "товарний вигляд".
Ось лише один приклад.
Не так давно довелося побувати у селі Довгалівці Великобагачанського району. Ще зовсім недавно тут стояв пам’ятник легендарному комдиву громадянської війни і герою радянських анекдотів Василю Івановичу Чапаєву. Свого часу його ім’я носив місцевий колгосп, тож у 1970-ті роки його тут і увіковічнили. До речі, на думку фахівців, це був один із кращих пам’ятників Чапаю не лише на Полтавщині, але й загалом в Україні. Однак нині від Василя Івановича залишилися лише чоботи на постаменті… Усе, як і завжди, робилося необдумано, поспіхом, тож пам’ятник фактично знищено.

До речі, інформація для тих, хто каже, ніби-то Чапаєв "жодного стосунку до Полтавщини не мав". Як же не мав, коли у Лубнах до 1996 року навіть дислокувалась славнозвісна Чапаєвська дивізія! В області донедавна було чотири Чапаєвки і щонайменше – близько сотні вулиць Чапаєва, які були в усіх містах, в усіх районних центрах, у багатьох селищах і селах. До того ж і наш легендарний партизанський командир Сидір Артемович Ковпак свого часу служив у Чапаєва командиром одного з підрозділів. Ймовірно, вони були знайомі ще з часів Першої світової війни, адже обидва були повними георгієвськими кавалерами, а, отже - не раз зустрічалися на офіційних церемоніях. Та й воювали фактично разом, адже і Ковпак, і Чапаєв стали героями Першої світової у боях на території України.
Мало хто знає, що оскільки Чапаєвська дивізія дислокувалась на Полтавщині, то після виходу на екрани класики радянського кіно фільму "Чапаєв" (1934) і до самої Полтави неодноразово приїздила Марія Попова, яка була праобразом однієї з головних героїнь стрічки Анки-кулеметниці.
Ось така історія… І ніхто не каже, що "декомунізовувати" наші міста і села не треба. Треба! Але варто робити це з розумом, а не за принципом "ламати – не будувати".

Бо, як казав герой безсмертного "Ревізора", написаного нашим земляком Миколою Гоголем, "Олександр Македонський, звісно, герой, але навіщо ж стільці трощити?".

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ

перейменування, декомунізація, Чапаєв, пам'ятник