"Диво України" продають у Полтаві

Свого часу багато суперечок виникло навколо цієї споруди — не тільки архітектори та дизайнери, а й пересічні громадяни обговорювали композиційне рішення будівлі. Думки різнилися діаметрально: хтось називав споруду верхом несмаку і кічем (Кіч або Кітч — із німецької Kitsch) — термін для означення низькоякісної речі масової культури, сучасного псевдомистецтва, творів, яким бракує смаку), хтось захоплювався ідеєю та сміливістю автора.

Автор ідеї дійсно був людиною неординарною. Юрій В'ялий – митець, каменяр, широко відомий своїми роботами не лише в України та країнах колишнього СРСР, а й в далекому зарубіжжі. Юрій Іванович, як і його батько, народився в Казахстані, хоча його дід був уродженцем Полтавщини. Майже тридцять років тому – в 1989 році – Юрій В'ялий із дружиною Галиною та двома синами переїхали до Полтави. Тут він створив власну фірму з обробки природного каменю "Хортиця".

Згодом родина придбала частину старезного приватного будинку, але той виявився затісний і мав низьку стелю. Тож, за кілька років Юрій Іванович розпочав будівництво нового просторого родинного гнізда. Проектування та будівництво двоповерхового цегляного котеджу виконував разом зі своїми братами, гранітну колону, яка прикрашає ганок, та кам'яні сходи обробляв і встановлював власноруч.

Спочатку дах будинку був плаский, згідно з проектом. Була думка зробити на даху зимовий сад, але проект мав технічні складнощі, тож від нього довелося відмовитись. Проте, "недовершеність" споруди, вочевидь, бентежила господаря. За сімейною легендою, ідею з хатою підкинув друг родини.

Бувало, дивлюся на наш новий будинок з плоским дахом і він чомусь здається мені незавершеним. Спершу думав облаштувати на даху зимовий сад. Але як уявив собі: тягати ґрунт на таку висоту... А потім полив — де гарантія, що вода не знайде шпаринку? Аж тут одного ранку прийшов приятель Адольф Бойко й каже жартома: "Постав на даху хатку"

– розповідав Юрій В'ялий журналістам.

Хатинку на даху звели протягом трьох тижнів. Для цього відшукали в глибинці Полтавщини – селі Перещепиному – майстра, який володів старовинною технікою спорудження традиційних для нашого регіону хат-мазанок.

Його Юрій Іванович щодня возив у Полтаву для виконання робіт. Каркас виклали з двох рядів колод, а простір між ними заповнили очеретом.

Дах також, як і заведено, зв'язали з очерету (заготовляли його всією сім’єю, ще й докуповували — усього на хатину пішло чотири вантажівки очерету). Вікна й двері виготовили з дуба, а різьбу на них — у народному стилі — виконав художник і різьбяр Федір Лісовий. Замок до дубових дверей – також старовинний, із довгим ключем.

Погода та час, на жаль, не були лагідними до хатинки – очеретяний дах потребує пильної уваги та регулярного оновлення. На жаль, родина не мала більше можливості підтримувати стріху в ідеальному стані, тому минулого року покрівлю замінили на сучасну та менш примхливу металочерепицю. Втім, зберігся основний дух та ідея – пам'ятник старовинній українській хаті.

Колись одне з центральних видань зробило матеріал про будинки київським багатіїв. Як не дивно, але там, подейкують, була також світлина хатинки Юрія В'ялого.

Сам автор споруди дивувався, як зміг потрапити до цього рейтингу. Але, можливо, цим пояснюється неабиякий інтерес туристів із інших міст – особливо киян – до будинку з хатинкою на даху. Організатори туристичних подорожей Полтавщиною зазначають, що часто отримують прохання включити в тур візит до цього будинку.

Ми часто організовуємо тури для корпоративних клієнтів. І, уявіть, практично щоразу нас питають про цей будинок – просять його показати. Особливо – кияни. Він має просто шалену популярність. Про мозаїчну чорно-білу підлогу в холі першого поверху ходять легенди. На жаль, не маємо можливості потрапити всередину – а то б водили туди екскурсії

– сказала директорка полтавської туристичної агенції "Феєрверк мрій" Анна Шендрик.

Насправді, окремої уваги заслуговує не лише будинок – здобутків Юрія В'ялого навіть у Полтаві вистачить на окрему тему для екскурсії.

У нашому місті Юрій Іванович доклав свою працю до багатьох пам'ятників – серед них і пам'ятник загиблим у Чорнобилі, і Загиблим Козакам, і жартівливий пам'ятник Полтавській галушці, і кам'яна куля неподалік університету економіки і торгівлі…

Майстерня Юрія В'ялого брала участь у реставрації могили Котляревського, оздобленні пам'ятника Івану Мазепі, реконструкції музею-заповідника "Поле Полтавської битви".

Роботи по ремонту будівлі Полтавської малої академії мистецтв (реставрація кам'яних сходів) проведені вже під орудою молодшого з двох синів Юрія Івановича – Дениса. Тепер він продовжує батькову справу – на жаль, чотири роки тому серце Юрія В'ялого зупинилося назавжди…

Ще за життя Юрій Іванович зібрав колекцію стародавніх жорен, що залишилися після покинутих млинів по селам. Мріяв створити архітектурну композицію "Жорна пам'яті" та подарувати її місту. На жаль, не судилося…

Проект малої архітектурної форми виготовив архітектор Віталій Шевченко. Є навіть пам'ятний напис до композиції на кам'яній табличці — "Місту від Юрія В'ялого". Утім, поки його не встановили:  досі шукають місце.

Юрій Іванович мріяв власним коштом встановити композицію в сквері між вулицями Європейською, Кагамлика та Панаса Мирного. Але сквер відноситься до так званої "червоної лінії", тож в міськвиконкомі не надали дозвіл на встановлення на його території архітектурної форми за життя каменяра.

Зараз майже обрали місце для "Жорен пам'яті" – ймовірно, це буде місце перед входом у полтавський дендропарк. Був варіант розмістити архітектурну композицію на просторах парку, але автори виявили бажання, щоби пам'ятка була більш доступною для огляду якомога більшою кількістю людей.

В результаті оглядин ймовірних місць встановлення та обговорення концепції ми вирішили, що буде слушним розмістити "Жорна пам'яті" на майданчику перед головним входом – це доповнить композицію вхідної групи. Взагалі, мені дуже подобається така ідея – це додає парку привабливості як туристичному об'єкту

– вважає директор полтавського дендропарку Михайло Шлафер.

Для того, щоб встановити архітектурну композицію поза межами дендропарку, потрібне узгодження з полтавською владою – адже це міська земля. Варто сподіватися, що найближчим часом на засіданнях виконкому міської ради буде розглянуто та узгоджено це питання.

А пам'ять про видатного полтавця Юрія В'ялого залишиться увічненою в його роботах.