До Полтави на театральну прем'єру завітав посол Грузії. ФОТО

Два вечори поспіль – 30 вересня та 1 жовтня – зала Полтавського обласного музично-драматичного театру була заповнена вщент. Всі місця, включаючи додатково доставлені стільці, були зайняті, глядачі навіть стояли уздовж стін протягом усієї вистави.

Так полтавці відвідали прем'єру вистави "Жінки" за мотивами п'єси Ніла Саймона, яку поставила на полтавській сцені грузинський режисер Цицино Кобіашвілі.

Варто уваги, що 30 вересня на полтавську прем'єру завітала грузинська делегація, яку очолив особисто посол Грузії в Україні Гела Думбадзе, а також члени грузинської діаспори в нашому місті.

Сценографія п'єси створена під наші реалії – адаптацію та переклад на українську створила керівник літературної частини театру Ольга Коваленко. Так, шість героїнь мають звичні для нашого вуха імена: Катруся, Софі, Ярослава, Рада, Лариса та Джулія, бабця якої родом з Малої Перещепини, а свекруха мешкає на Закарпатті. Ніжна лірична комедія заставляє глядачів сміятися та сумувати разом з героями вистави.

Події розгортаються в квартирі модної телеведучої, до якої щотижня в гості збираються давні, ще зі школи, подруги, а нині – успішні жінки. Вони говорять про все на світі, але все ж частіше про чоловіків, діляться спогадами шкільного життя, веселяться, танцюють. Вони сміються крізь сльози та плачуть крізь сміх.

Перед глядачем розгортаються справжні катастрофи жіночого життя, які героїні переживають якщо не з легкістю, то з великою підтримкою своїх колежанок. Ролі подруг блискуче виконали заслужена артистка України Тетяна Любченко, заслужена артистка України Маргарита Томм, заслужена артистка України Катерина Філатова, а також актриси Тетяна Беленька, Людмила Тимофєєва та Олександра Галатченко.

Не обійшлося у виставі й без чоловіків – як же без них! Два брати-шотландці просто зачарували зал посмішками, манерами й гумором. Ролі Томаса і Джерома виконали незрівнянні актори Віталій Крапіва та заслужений артист України Олександр Любченко.

У виставі не використовується жива інструментальна музика – вона звучить лише в аудіозаписах. І серед відомих глядачеві мелодій та пісень є один авторський твір, написаний спеціально для Полтавського театру – лірична мелодія, яка звучить в момент приготування до прийому гостей. Автором музики є молодий кримськотатарський композитор Шевкет Білялов.

Також, неочікувано, актори виконують акапельно народні пісні – не лише українські, а навіть грузинську "Суліко" мовою оригіналу. Музичні твори обирала особисто режисер-постановник Цицино Кобіашвілі. Над створенням вистави також працювали художник-постановник Ірина Кліменченко, хореограф-постановник Світлана Мельник, Звукорежисер Ігор Саблін та художник по світлу Сергій Юхименко.

Цицино Кобіашвілі зазначила, що задоволена результатом спільної з гоголівцями роботи – колективу постановників та акторам добре вдалося втілити практично всі режисерські задуми.

Ця вистава – про нас, наші проблеми, про самотність, любов та ревнощі. Не лише про жінок – я хочу, щоб глядачі знаходили та впізнавали там себе, свої ситуації… І щоб вони, виходячи з театру після вистави, йшли від нас кращі, ніж прийшли

Вистава вийшла доволі сентиментальна – не дивлячись на велику кількість по-доброму смішних моментів. На обличчях багатьох глядачів можна було спостерігати такі вирази, ніби вони переживають ситуації з власного життя, ніби їм дуже близькі й зрозумілі події, що розгортаються на сцені.

Утім, не всім стала до вподоби п'єса. На жаль, кілька людей покинули зал ще протягом першої дії. Хтось вирішив піти, дочекавшись антракту.

Цікаво, що це були лише жінки. Нам вдалося запитати глядачок, у чому справа. Одній юній панянці було нудно – не вистачило яскравих емоцій і динаміки сюжету.

Мені вистава здалася старомодною і нелогічною. Наприклад, навіщо вони вмикають древній магнітофон, якщо у них є ноутбук?

 – розмірковує Тетяна, яка теж вирішила піти в антракті.

Можна було би припустити, що сюжет більш близький жінкам, чий вік ближче до сорока років і більше – адже саме такого віку, за задумом, героїні п'єси. Утім, багато юних дівчат виходили після закінчення вистави і з захватом ділилися одна з одною враженнями. Все-таки переважна більшість глядачів були в захваті – овації не стихали дуже довго, зал аплодував стоячи.

Мені вистава дуже сподобалася – все чудово. Якщо говорити хто сподобався у ній найбільше – то, звісно ж, чоловіки

– посміхається ще одна Тетяна.

Звісно, помітили серед глядачів немало представників чоловічої статі. Було б дивно не поцікавитися хоча б одного з них враженнями від вистави.

Хоча головними дійовими особами є жінки, я б не сказав, що це суто жіноча п'єса. Хоча, признаюся, найбільше мені сподобався момент, коли на сцені з'явилися чоловіки. А з героїнь найбільше запам’яталася руденька Софі (Тетяна Беленька — авт.)

  – поділився враженнями полтавець Коба Мамрікішвілі.

Для глядачів, що завітали до театру в перший день прем'єри, 30 вересня, приготували ще один сюрприз: виставку декупажних робіт, створених особисто Цицино Кобіашвілі в Полтаві під час роботи над виставою. Це, зазначають полтавські колеги режисера, була своєрідна арт-терапія після плідних репетицій з колективом гоголівців.

Наступного разу виставу "Жінки" покажуть на полтавській сцені зовсім скоро – 12 жовтня.

За чутками, в театральній касі залишилося ще кілька нерозпроданих квитків, тож у полтавців ще є шанс переглянути нову п'єсу в жовтні.