Футбольний ювілей: 8 фактів із біографії Івана Шарія

1. Народився Іван Шарій 24 листопада 1957 року в Полтаві. Виступав за клуби з різних міст та країн: полтавську "Ворсклу" ("Колос"), "Динамо" (Київ), "Динамо" (Мінськ), "Металург" (Запоріжжя), "Чорноморець" (Одеса), "Ністру" (Кишинів), "Ниву" (Вінниця), "Етир"(Велико-Тирново, Болгарія), "Кремінь".

За 25-річну футбольну кар'єру забив понад 300 м'ячів в офіційних матчах, граючи на позиції нападника.

2. Перший тренер Шарія — Анатолій Сергійович Вітков. Дитяча команда під керівництвом Віткова ставала чемпіоном України серед школярів, а юнаками брала участь в першості СРСР.

З того складу, на жаль, ніхто крім мене вище першості області так і не піднявся. Навчався я в 27-й школі. Звичайно, в зв'язку з від'їздом на матчі та збори заняття іноді пропускав, але шкільних вчителів своїх згадую з теплотою. Улюбленими уроками були фізкультура і співи

 — казав Іван Григорович в одному з інтерв'ю.

3. 4 травня 1974 року 16-річний Ваня Шарій вийшов на заміну за 15 хвилин до завершення матчу полтавців проти житомирського "Автомобіліста". Це був дебют Шарія у великому футболі. Суперник був сильний, у складі житомирян було багато досвідчених гравців, які на той час уже пограли на серйозному рівні, наприклад, Журавський. Матч відбувся в Решетилівці, оскільки полтавський стадіон "Колос" (нині — "Ворскла" імені Бутовського) у той час тільки будувався — до 800-річного ювілею міста. Тільки вийшов Шарій на поле - і відразу відзначився гольовою передачею. Полтавці тоді виграли — 3:1. А вже через три дні Іван забив свій перший гол за "Колос" — у Кременчуці в ворота вінницького "Локомотива".

4. Шарію пощастило попрацювати з Валерієм Лобановським, який запрошував Івана до себе в команду двічі. Але, на жаль, заграти в "Динамо" молодому полтавцю так і не вдалося — надто великою була конкуренція в атаці суперклубу в ті роки.

Я ставлюся до Лобановського з великою повагою, він істинний фахівець і фанат футболу. У різний час мені пощастило попрацювати з багатьма чудовими тренерами — Лобановським, Симоняном, Шапошниковим, Прокопенком. У кожного з них я намагався взяти щось для себе, у кожного була власна тренерська мудрість. Вважаю, що багато в долі футболіста залежить від тренера. Але якщо гравець віддається своїй справі до кінця — праця ніколи не пропаде дарма. У підсумку, футбол не обдуриш, і робота обов'язково виллється в результат

 — вважає Шарій.

5. У молодості Шарій став об'єктом сатиричного фейлетону, який вийшов в одній із центральних газет СРСР — "Комсомольской правде".

Поїхав я якось до лав молодіжної збірної СРСР на міжнародний турнір у Душанбе, а бутси взяти забув. Довелося позичити у хлопців. В один прекрасний день зустрічаю Хапсаліса і декількох москвичів, що гортають газету і дивно регочуть. Дивлюся, а там заголовок: "Приїхав без бутс". Про мене написали! Коли повернувся в "Динамо", Лобановський не без іронії поцікавився: "Ти що, там босоніж забивав?"

 — через роки згадував гравець.

6. Шарій — полтавський футбольний Колумб — саме він в 1990 році став своєрідним першовідкривачем закордону для наших футболістів, коли півроку відіграв за "Етир" із Велико-Тирново (Болгарія). За клуб із міста-побратима Полтави Шарій регулярно забивав, тому болгари запропонували йому залишитися на більш тривалий термін. Шарій, якому стало нудно без рідних і друзів, відмовився від пропозиції і повернувся додому.

7. Іван Шарій — досвідчений автомобіліст, він водить автівку з 22 років. Вперше сів за кермо в далекому 1979-му році. Перша машина у нього була ще тоді, коли він грав у 3апорожжі — ВАЗ шостої моделі.

8. Іван Григорович — футбольний довгожитель і справжній унікум. Хоча його прощальний матч відбувся ще у травні 2001 року, він до цих пір грає в футбол в чемпіонаті Полтави за команду ветеранів "Зоря". Більш того — він у своєму поважному віці є одним із кращих бомбардирів турніру аматорів. Природа щедро наділила його багатьма футбольними якостями, здоров'ям і азартом. Шарій досі сперечається з суддями і часом лається, коли партнери по команді не дають вчасно пас...