12:15 01.12

Крюківський вагонзавод узяв під контроль мільярдні тендери Укрзалізниці

Флагманські вагони, якими сьогодні їздять пасажири Укрзалізниці, виробляє лише один завод — Крюківський вагонобудівний. За вагон держава платить понад 1,3 млн доларів. Порівняти ціну ні з ким — конкуренції нема.

Попри скандал із російським співвласником, закупівлями комплектуючих у РФ і фінансуванням російських оборонних підприємств, завод не лише не втратив позицій, а став монополістом, повідомляє Полтавська хвиля.

АРМА три роки не може знайти управителя арештованого пакета акцій, а Укрзалізниця продовжує укладати багатомільярдні контракти фактично без конкурсу.

Як зникла конкуренція

У 2011 році в Україні працювали 18 вагонобудівних заводів. У 2022-му від галузі лишилися лише три. КВБЗ залишився єдиним, хто виробляє нові пасажирські вагони.

У 2022 році слідство встановило, що завод витратив понад 192 млн грн на комплектуючі з РФ, попри дешевші українські аналоги. Гроші отримували російські компанії, пов’язані з військово-промисловим комплексом. Частка російського бізнесмена Станіслава Гамзалова була арештована, але фактично зміни управління не сталося.

Ціни зростають — Укрзалізниця купує

Ще у 2018 році УЗ скаржилася на різке підвищення цін: вагон моделі 61-779 подорожчав майже вдвічі — з 16,9 до 28 млн грн. Сьогодні він коштує 56,3 млн грн.

У 2025 році Укрзалізниця замовила у КВБЗ 95 купейних вагонів на 5,3 млрд грн. Участь у тендері був тільки один учасник — сам завод. Знижка — 159 тисяч гривень від 5,3 млрд.

Такі «торги без торгів» стали нормою.

Чому європейські виробники не заходять на ринок

Формально умови закупівель відкриті. Але технічні вимоги часто відповідають продукції КВБЗ — наприклад, потреба у вузлах, на які завод має унікальні патенти. Це практично виключає участь PESA, Stadler чи Škoda.

При цьому:

Європейські вагони:

новіші (2015–2020 проти 2007),
швидші (160 км/год проти 140),
місткіші (48–52 місця проти 40),
з більшим набором сучасних опцій.

Ціна — така сама або нижча.

Ризики для держави

Всі тендери фактично «заточені» під одного виробника.
Україна платить європейські ціни за морально старі моделі.
Російський слід у власності не усунуто.
Якщо завод буде знищений під час атаки — країна втратить єдине джерело нових вагонів.

Головні питання, що залишаються без відповіді

Чому держава не змінила структуру власності після арешту часток росіянина?
Чому АРМА не змогла знайти управителя за 3 роки?
Чому АМКУ не виявив порушень у справі, яка тягнулася 6 років?
І головне: чому Україна за розробки 15-річної давнини платить як за сучасні європейські вагони?