Топ-шістка — це Рінат Ахметов, Геннадій Боголюбов, Юрій Косюк, Костянтин Жеваго, Ігор Коломойський і Віктор Пінчук, при цьому Ахметов – у великому відриві від інших співвітчизників.  

У 2016 році список мільярдерів перевалив за дві тисячі осіб – за версією "Forbes", тепер у світі таких "щасливчиків" - 2043.

Ахметов за рік піднявся в рейтингу із 771 на 359 місце. Незважаючи на війну на Донбасі, минулоріч його статок виріс із 2,3 млрд до 4,6 млрд доларів США.
Боголюбов зайняв 1468 місце, його добробут оцінили у $1,4 мільярди.

Косюк і Жеваго ділять 1678 позицію з майном на $1,2 мільярда. Їхні справи за минулий рік також покращилися.

А от Коломойський і Пінчук, навпаки, втратили позиції й зрівнялися в багатстві – у них по $1,1 мільярда. При цьому Коломойський опустився в рейтингу з 1367 на 1795 позицію, а Пінчук – з 1476 торік на 1795 місце.

Росіян у цьому світовому рейтингу значно більше за українців, відзначає видання "Українська правда".

Лідирує ж у рейтингу найбагатших людей світу засновник "Microsoft" Білл Гейтс ($ 86,8 млрд). За рік він додав до своїх статків $11 мільярдів.
У топ-десятці мільярдерів також: Уоррен Баффет, Джеффрі Безос, Амансіо Ортега, Марк Цукерберг, Карлос Слім, Ларрі Еллісон, брати Чарльз і Девід Кох і  Майкл Блумберг.

Нещодавно Костянтин Жеваго пояснив своє ставлення до власних активів, українських законів, розповів про роботу в Раді, а також сказав, кому він не потиснув би руку.

— Як йдуть справи у фармкомпанії "Артеріум" і найбільшій вантажній автомобілебудівній компанії країни - на КрАЗі?

— Я гордий тим, що КрАЗ працює, що він випускає продукцію, в тому числі для Збройних сил. Тому що КрАЗ — це історично армійська машина. Якщо ви подивитеся фотографії із зони бойових дій, то там всі наші їздять на КрАЗах і частково на МАЗах, що для мене дивно. Тому що МАЗ на 80% складається з російських комплектуючих, які фактично купують за долари. І це викликає масу запитань до всіх псевдопатріотів, які купують ці машини.
— Чи задоволені ви обсягом продажів ваших автомобілів в Україні?
— Ні. Недавно ми провели велике засідання під керівництвом прем'єр-міністра з усіма міністерствами і відомствами, які теоретично купували і купують КрАЗи. І як висновок задекларували, що українські споживачі за кошти державного та місцевих бюджетів все‑таки повинні купувати українську продукцію. Парадокс полягає в тому, що в минулому році Україна у нас купила 10% обсягу виробництва КрАЗу, 90% пішло на експорт. У позаминулому році Україна придбала 25%, до початку військових дій — 5% загального обсягу виробництва КрАЗу.
— А що з "Артеріумом"? - запитує Новое Время.
— Це сьогодні другий фармвиробник в країні після заводу "Фармак". Зрозуміло, що є свої складності. Зрозуміло, що ситуація в сфері реімбурсації (виплата компенсацій) з боку уряду незрозуміла. Але я завжди, як найбільший акціонер цього бізнесу, орієнтував менеджмент компанії на ринкові підходи. Ми не хочемо мати справу ні з якими урядами, ні з державними організаціями щодо закупівель. Тому що сьогодні вони купують, а завтра — ні. Там постійна корупція і постійні вимоги якихось відкатів. Ми цього не хочемо. І не можемо собі дозволити.
— Як часто буваєте у Верховній раді?
— Дуже часто. За останньою статистикою, відвідую більше 60% засідань.
— 60% — це нечасто. Це трохи більше половини.
— 60%, напевно, всі відвідують. А ви хочете, щоб я відвідував 99%?
— Це робота...
— Ні, я думаю, ви помиляєтеся. Кожен з цих депутатів переважно фахівець в чомусь. Я хочу в це вірити. Є, звісно, фахівці з популізму. І є такі обранці, які неспеціалісти ні в чому. Я не можу захищати рослини, я не аграрій і в цьому не розбираюся. Я розуміюся на промисловості, на різного роду індустріях, регуляціях, пов'язаних з транспортом, енергетикою, фінансами,— в межах своєї освіти та досвіду. Я можу давати якісь поради, виступати із законодавчою ініціативою, можу брати участь у засіданнях комітету і відстоювати свою позицію з трибуни. Але є багато сфер, в яких я нічого не тямлю. Більш того, і не хочу розуміти. Це антиприродно — декларувати, що ти розбираєшся у всьому.
— Але вас обирали люди, щоб ви вирішували не тільки промислові питання.
— Ви маєте рацію на 100%. У мене за багато років сформувалися якісь контакти з моїми колегами-депутатами, де я чітко говорю, що це фахівець у такій‑то сфері, думка якого для мене цінна.
— З яких фракцій ці люди?
— З усіх. У мене 19 років парламентського досвіду. І за 19 років я побачив таку кількість своїх колег, які були депутатами, потім не були депутатами, знову стали, які сьогодні працюють в Кабміні, в Адміністрації президента, Національному банку... Вони працюють скрізь. 19 років — досить тривалий термін.
— Яку мету ставите перед собою в Раді?
— Як народний депутат, я хочу, щоб в нашій країні зрештою з'явилися закони, які абсолютно ідентичні законам Євросоюзу. Я завжди кажу: хлопці, взяли закони в Брюсселі, переклали з французької на українську мову — і прийняли. Тому що ми такі ж люди. У нас по п'ять пальців на двох руках, у нас два вуха, один ніс. Ми їмо ту ж саму їжу, дихаємо тим же самим повітрям. Дайте мені хоч одну причину, чому ви вважаєте, що ми такі особливі і повинні жити за іншими законами.
— Ваше найбільше досягнення?
— В житті — моя сім'я. До сьогоднішнього дня найбільше досягнення в бізнесі — входження "Ferrexpo" в індекс FTSE100, групу зі ста найбільших компаній, що котируються на основному майданчику Лондонської фондової біржі.
— Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?
— "Подорож із Маргарет Тетчер" Робіна Ренвіка. "Залізна леді" вразила цільним і монолітним характером.
— Кому би ви не подали руки?
— В міру свого виховання я подаю руку. Але роблю все можливе, щоб не зустрічатися з людьми, яким не хотів би потиснути руку. Якщо так трапляється, що ми зустрічаємося в аеропорту, на вході або на виході, я змушений це робити. З однієї простої причини: кожен повинен залишатися ввічливою та освіченою людиною. Але я намагаюся уникати злочинців, корупціонерів, популістів і руйнівників.