Там він місяцями жив в окопах, витримуючи постійні бої та нестачу ресурсів.
Важкі умови не зламали бойовий дух – побратими підтримували один одного навіть у найскладніші моменти.
Найстрашнішим для нього стала атака токсичним газом, але допомога з тилу нагадала, що вони не самі.
Попри всі жахи війни, Буцик зберіг людяність і віру в перемогу, адже найголовніше на фронті – це люди поруч.
