Ці земські будівлі зведені понад століття тому для навчання дітей. Зараз їх переважно не використовують за призначенням, і багато з них занедбані.

Особливість шкіл полягає у шестикутних вікнах, баштах, складних дахах та цегляному декорі, натхненному українською вишивкою.

Зараз відомо про понад 50 таких споруд, більшість із яких потребують реставрації. У деяких школах працюють амбулаторії, магазини або музеї, але значна частина будівель стоїть пусткою.

Для збереження цих архітектурних пам’яток потрібна фінансова підтримка, зокрема від меценатів, а також ініціативи місцевих громад.

Проєкт "Школи Лохвицького земства", ініційований Ольгою Герасим’юк, має на меті консервацію шкіл та включення їх до списку спадщини ЮНЕСКО.

Реставрація цих шкіл не лише збереже архітектурну спадщину, але й стане символом української ідентичності.