ЗАСНОВАНО 21 ГРУДНЯ 2015 РОКУ
Курс валют
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

18:00 11.03


Наш Чужбинський: друг Гребінки, приятель Кобзаря

11 березня виповнилося 202 роки з дня народження відомого українського поета, етнографа, журналіста Олександра Афанасьєва-Чужбинського.

Поет та етнограф Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський народився 11 березня 1816 року в селі Ісківці Лубенського повіту Полтавської губернії (тепер Лубенський район) у сім'ї дрібного поміщика.

Мати Олександра була українкою за походженням, а батько росіянином.Прізвище його було Афанасьєв, а Чужбинський – це псевдонім, який він обрав пізніше. Біограф поета Петро Биков писав, що дитинство Олександра пройшло у селі "на лоні благодатної української природи, серед патріархального життя народу, багатого на поетичні перекази про хоробре козацтво, славних запорожців".

Освіту Сашко здобув у Ніжинському ліцеї (1829-1835). Його товаришем по квартирі був наш легендарний земляк Євген Гребінка. За час навчання хлопці настільки зблизилися, що стали друзями на все життя. Вони читали одні й ті ж книжки, були закохані у поезію, у творчість. А коли прийшов час розлучатися, Євген отримав від друга подарунок – пісню "Скажи мені правду, мій добрий козаче".

Шлях Гребінки прослався до Петербурга, а офіцер-кавалерист Афанасьєв із уланським полком відбув на Кавказ. З 1836 по1844 рік Афанасьєв був на військовій службі. Враження від неї, особливо перебування на Кавказі, лягли в основу кількох його прозових творів. І Афанасьєв, і Гребінка крізь роки пронесли свою любов до рідної поезії.

В Петербурзі Гребінка відкрив літературний салон, який користувався великою популярністю, видавав журнал української поезії "Ластівка". "Колонією освічених українців" називав він столицю Росії. А Олександр Степанович на Кавказі, у Тіфлісі, пропагував рідну пісню, мову. Завдяки Афанасьєву поет Фрідріх Боденштедт вивчив українську и переклав немало українських пісень на німецьку мову. А потім у Штутгарті видав їх у збірочці "Поетична Україна".

До речі, Фрідріх Боденштедт із часом став професором слов'янських мов у Мюнхені. Свій творчий шлях Афанасьєв розпочав у 1838 році в Петербурзькому журналі "Современник" публікацією вірша "Кольцо", прозових творів, зокрема й уривка з роману "Чугуевский казак". З українськими творами Афанасьєв-Чужбинський уперше виступив в альманасі "Ластівка" (1841), де надруковано його вірші "Є. П. Гребінці" та "Прощання".  

Влітку 1843 року, під час відпустки, яку проводив в Україні, в рідних краях, Афанасьєв познайомився з Тарасом Шевченком.

Згодом він супроводжував його у подорожах Україною, зустрічався з поетом і в Петербурзі. У 1845-1846 роках він супроводжував Шевченка у подорожі Лівобережною Україною, берегами Дніпра та Дністра. Підсумком цих подорожей стали дві книги подорожніх нотаток — "Нариси Дніпра" та "Нариси Дністра". У 1855 році світ побачила його збірка "Що було на серці", в якій розкрився його самобутній ліричний талант.

За цю збірку Іван Франко назвав Олександра Афанасьєва-Чужбинського "дійсним поетом". Користувалися популярністю і прозові твори Афанасьєва, зокрема белетристика (цикли "Безыменные очерки", "Провинциальные очерки", "Очерки прошлого", повісті "Бабушка (Деревенские сцены)", романів "Соседка", "Петербургские игроки", "Чугуевский казак"). У своїх творах він змалював столичне місто, звичаї в тогочасних панських маєтках, і повітові пригоди, і незвичайні випадки з військового життя (сюжетну основу однієї з його історій використав Лев Толстой в оповіданні "После бала").

З 1856 по 1860 роки Афанасьєв брав участь у етнографічній експедиції по півдню України. Творчість Афанасьєва-Чужбинського українською мовою хоч і менша за обсягом, ніж російською, та вона різнопланово вписана в національну культуру України. З 1860 року він жив у Петербурзі, займаючись журналістикою, видавничою справою, перекладами.

На 60-му році життя Олександр Степанович Афанасьєв помер. А слова його стали народними піснями...

***

"Скажи мені правду"

Скажи мені правду, мій добрий козаче.
Що діяти серцю, коли заболить?
Як серце застогне і гірко заплаче,
Як дуже без щастя воно защемить?

Як горе, мов терен, всю душу поколе,
Коли одцуралось тебе уже все,
І ти, як сухеє перекотиполе,
Не знаєш, куди тебе вітер несе?

"Е, ні – кажеш мовчки, – скосивши билину,
Хоч рано і вечір водою полий, –
Не зазеленіє: кохай сиротину,
А матері й батька не бачити їй!"

Отак і у світі: хто рано почує,
Як серце застогне, як серце зітхне,
Той рано й заплаче, а доля шуткує:
Поманить, поманить та й геть полине.

А можна ж утерпіть, як яснеє сонце
Блисне і засяє для миру всього,
І гляне до тебе в убоге віконце?
Осліпнеш, а дивишся все на нього!

історія, культура, поезія, Афанасьєв-Чужбинський, пам'ять, Лубни

За темою:

  • Полтавець посмертно отримав звання "Герой України"
  • Леонід Биков: полтавський слід. ВІДЕО
  • Хіт полтавки дав назву новій книзі про жінок-військових
  • Топ-5 за тиждень :